Головуючий по справі - САХНО Р.І.

Доповідач - ЄЛФІМОВ О.В.

Справа № 11а-93-2007

УХВАЛА

 ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

18 грудня 2007 року.                                                                                     м.  Київ.

Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - генерал - майора юстиції КУЗЬМІНА А.С. ,  суддів - полковника юстиції ЄЛФІМОВ А О.В. та підполковника юстиції ПОЛОСЕНКО B.C.,  за участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції КУРАКІНА О.О.,  розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 31 жовтня 2007 року,  яким рядовий військової частини А- 2299

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Львові,  громадянин України,  не судимий,  призваний на військову службу в травні 2003 року,  засуджений за  ст.  408, ч.1 КК України з застосуванням  ст.  ст.  69 та 62 КК України до 1 року 6 місяців дисциплінарного батальйону.

Як зазначено у вироку ОСОБА_1 скоїв злочин при таких обставинах. 5 вересня 2003 року ОСОБА_1,  не бажаючи служити в армії і з метою ухилитись від військової служби,  без поважних причин не прибув до військової частини з госпіталю,  а уїхав до батьків у м.  Львів. 9 вересня,  того же року,  разом з матір'ю він прибув до м.  Києва,  де їх зустрів представник частини. Але,  під час слідування до місця служби,  в той же день,  ОСОБА_1 знову,  з той же самою метою,  втік від представника частини і став переховуватися,  проживаючи у різних населених пунктах України. І лише 16 вересня 2007 року він був затриманий у м.  Львові співробітниками Військової служби правопорядку.

В апеляційній скарги засуджений,  не оспорюючи кваліфікацію своїх дій за  ст.  408 ч.1 КК України,  разом з тим вказує,  що призначене йому покарання не відповідає тяжкості скоєного і є надмірно суворим.  При цьому ОСОБА_1 вказує,  що суд 1 інстанції,  не врахував,  що він свою вину визнав повністю,  в скоєному щиро розкаявся,  активно сприяв розкриттю вчиненого злочину,  до кримінальної відповідальності раніше не притягувався і характеризувався позитивно. Крім того,  незважаючи на те,  що у нього була відстрочка від призову за станом здоров'я,  він добровільно пішов служити. Під час служби,  у зв'язку з болями в області живота,  його направили до шпиталю,  а коли там не прийняли за причиною неправильного оформлення документів,  він поїхав до дому і лікувався самостійно. В подальшому,  до військової частини повертатися побоявся,  працевлаштувався і одружився. Своє місцезнаходження не приховував і вів нормальний образ життя. На теперішній час його дружина вагітна,  не працює і потребує його допомоги.

В зв'язку з викладеним,  засуджений просить вирок змінити і призначити йому покарання у виді арешту з утриманням на гауптвахті.

Заслухавши доповідача,  виступ прокурора,  який вважав необхідним вирок залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення,  перевіривши матеріали справи та доводи скарги,  військовий апеляційний суд регіону приходить до висновку,  що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду 1-ї інстанції про винність засудженого в скоєному відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на повно і об'єктивно досліджених в судовому засіданні та належним чином оцінених і наведених у вироку доказах,  які зібрані по справі.

 2

Всебічно перевіривши в судовому засіданні всі зібрані по справі докази та мотивувавши своє рішення у вироку,  суд 1-ї інстанції прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_1 в скоєні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував дії засудженого за  ст.  408,  ч.1 КК України.

Що стосується покарання,  то воно призначено ОСОБА_1 з урахуванням характеру та ступені суспільної небезпеки скоєного,  обставин справи та даних про особу засудженого і його сімейний стан. При цьому суд,  всупереч твердженням апелянта,  не тільки послався на всі пом'якшуючи покарання обставини (а саме те,  що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,  в скоєному щиро розкаявся,  до військової служби характеризувався позитивно),  а також і інші,  вказані в скарги,  а і урахував їх,  застосувавши відносно ОСОБА_1  ст.  69 КК України,  призначивши йому покарання нижче від нижчої межи встановленої в санкції статті 408 КК України та замість позбавлення волі направив його до дисциплінарного батальйону.

Були відомі суду,  при призначенні міри покарання,  і обставини стосовно стану здоров'я ОСОБА_1,  який за висновком військово-лікарської комісії визнаний придатним до військової служби.

Таким чином,  призначене ОСОБА_1 покарання відповідає скоєному і військовий суд регіону не находить підстав для його зміни.

На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст.  362,  366 КПК України,  військовий апеляційний суд регіону

УХВАЛИВ:

Вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 31 жовтня 2007 року відносно ОСОБА_1- залишити без змін,  а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.