Справа № 0907/2-492/11

Провадження 22ц/779/2930/2013

Категорія 42

Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю: апелянта - ОСОБА_2 та її представника

ОСОБА_3,

представників ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» -

Боднара М.В. і Говзана М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2009 року ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» пред'явило позов, який в процесі розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями та виселення. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі самовільно зайняли нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, які належать ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 14.07.1994 року. Посилаючись на те, що відповідачі в добровільному порядку відмовляються звільнити вищеназвані приміщення, просили позов задовольнити.

Згодом, у листопаді 2011 року ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пред'явили зустрічний позов до ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права на користування житловими приміщеннями, а саме квартирою АДРЕСА_2, посилаючись на те, що вони проживають в даній квартирі більше 25 років, а не в нежитлових приміщеннях по АДРЕСА_1, як зазначено первісним позивачем. Таке вселення було здійснено зі згоди та дозволу колишнього власника Облрембудтресту, в якому працював ОСОБА_6 з 1976 року на посаді сантехніка. Посилаючись на вищенаведене, просили зустрічний позов задовольнити, а у первісному позові відмовити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2013 року позов ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» задоволено. Постановлено зобов'язати ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не чинити перешкод ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» щодо користування нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 та виселити їх із самовільно зайнятих нежитлових приміщень, а саме із виконробських приміщень площею 46,05 кв.м (будівлі під знаком Літер «Л»). Цим же рішенням в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи, а також на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Судом, зазначає апелянт, не було враховано того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що саме ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» придбало приміщення по АДРЕСА_1. Апелянт не погоджується із висновком суду про те, що споруд по АДРЕСА_2 житлового призначення не числиться, оскільки довідкою про місце проживання ОСОБА_6 №1 від 11.01.1999 року, підтверджується протилежне. Крім того, зазначає апелянт, судом не було взято до уваги, що предметом спору є саме приміщення по АДРЕСА_2. Посилаючись на вищенаведене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» відмовити, а зустрічний позов - задовольнити.

ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в засідання апеляційного суду не з'явились, хоч їм неодноразово у встановленому законом порядку направлялись судові повідомлення. Отже, є правова підстава для розгляду справи у їх відсутності.

ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу з наведених вище підстав підтримали. Вважають, що право користування приміщенням по АДРЕСА_2 у всіх членів сім'ї ОСОБА_2 виникло на підставі рішення міськвиконкому від 16.03.1994 року та довідки про їх проживання у цьому приміщенні. На їх думку, ТзОВ «Сантехсервіс» не є власником спірного приміщення та у зв'язку з цим не являється належним позивачем в даній справі. Тому оскаржене рішення суду першої інстанції просили скасувати.

Представники ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» доводи апеляційної скарги заперечили. Пояснили, що ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» є правонаступником Організації орендарів орендного підприємства «Сантехсервіс», а тому вправі було заявити позов до ОСОБА_2 та членів її сім'ї, які самовільно зайняли спірне нежитлове приміщення. Крім того, представник ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» Говзан М.М. зазначив, що по аналогічній справі рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2013 року, яке перебуває в законній силі, позов ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» до ОСОБА_9 та членів його сім'ї про звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, було задоволено. Судове рішення в даній справі вважають законним і обгрунтованим. Просять апеляційну скаргу відхилити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

В силу дії положення ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З матеріалів справи вбачається, що 14.07.1994 року між Фондом обласного комунального майна Івано-Франківської обласної ради народних депутатів та Організацією орендарів орендного підприємства «Сантехсервіс» було укладено договір купівлі-продажу, за яким майно та будівлі по АДРЕСА_1 перейшли у власність ОП «Сантехсервіс» (а.с.9-11), яке в подальшому було перетворено у ТзОВ "Сантехсервіс ІФ". Твердження апелянта про те, що ТзОВ "Сантехсервіс ІФ" не являється правонаступником згаданого орендного підприємства, а отже не вправі було пред'явити позов до ОСОБА_2 та членів її сім'ї, не доведено об'єктивними і належними документальними доказами, а тому не може бути прийнято до уваги.

Крім того, ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» на праві власності належать земельні ділянки площею 0,1200 га, 0,0499 га та 0,3515 га для обслуговування виробничих будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.14-16). Тому посилання апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази належності на праві власності позивачу приміщень по АДРЕСА_1, є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки позивачу належить право власності на нежитлові приміщення на підставі договору купівлі-продажу, який не визнаний недійсним, право власності на нерухоме майно зареєстровано в бюро технічної інвентаризації, висновок суду першої інстанції про правомірність набуття ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» права власності на спірне приміщення є правильним.

Також колегією судів не може бути прийнято до уваги посилання апелянта на рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів №69 від 16.03.1994 року про взяття на баланс виконкому будинку АДРЕСА_2, оскільки дане рішення не було реалізовано, первинні документи, на підставі яких воно було прийняте відсутні і воно було прийняте до укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Щодо твердження апелянта про те, що квартира АДРЕСА_1 «А», в якій проживають відповідачі, числиться як житлове приміщення, то колегія суддів зауважує наступне. Із змісту листів управління архітектури і містобудуванння виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 06.12.2004 року та Івано-Франківського ОБТІ від 26.01.2004 року вбачається, що житловий будинок за поштовою адресою по АДРЕСА_2 не зареєстрований і право власності на нього не оформлено (а.с. 58, 59). Крім того, в судовому засіданні встановлено, що нежитлова будівля під знаком «Літер «Л» на АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_2, в якому ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять визнати право користування квартирою №3, є одним і тим же приміщенням.

З наведеного вище випливає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ТзОВ «Сантехсервіс ІФ».

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТзОВ «Сантехсервіс ІФ» та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, якими не надано ніяких документів, підтверджуючих надання їм у встановленому законом порядку спірного приміщення у постійне користування, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст. ст.218, 307, 308, 313, 314, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Г.І. Шалаута