ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
20.12.06р. |
|
Справа № А17/411-06 |
За позовом Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області
до -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області
- Приватного підприємства “Софія і Ко”, м. Луганськ
про визнання недійсною угоди від 27.10.2004р. та стягнення 10282 грн. 32 коп.
Суддя - Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання -Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача: Шишлаков Б.П., начальник юридичного відділу, довіреність № 9404/10/10 від 27.07.06р.;
від відповідача-1: ОСОБА_1, посвідчення водія НОМЕР_1, підприємець;
від відповідача-2: представник не з'явився.
Суть спору:
Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області (у подальшому -позивач) звернулась з позовом до господарського суду Дніпропетровської області та просить визнати недійсною усну угоду від 27.10.2004р., який був укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(у подальшому -відповідач-1) і Приватним підприємством “Софія і Ко” (у подальшому -відповідач-2), стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 вартість товару, переданого за спірною угодою, у сумі 10282,32 грн., з відповідача-1 в доход держави вартість товару, отриманих за спірною угодою, у сумі 10282,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що усна угода була укладена між відповідачами з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, і має бути визнана недійсною, оскільки при укладанні угоди відповідач-2 діяв з метою, яка була спрямована на отримання надприбутків за рахунок несплати податків. Зокрема, рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 04.07.2003р. встановлено, що засновник відповідача-2 не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, зареєстрував юридичну особу -відповідача-2 за винагороду. Установчі документи відповідача-2 були визнані недійсними.
Відповідач-1 в судовому засіданні проти позову заперечує, письмах пояснень не надав.
Відповідач-2 правом на надання заперечень на позовну заяву не скористався, явку свого представника у судове засідання не забезпечив.
Суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, тому що позовна заява з доданими до неї документами і ухвала суду направлялися за юридичною адресою, яка значаться у Свідоцтві про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
В судовому засіданні 20.12.2006р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2, господарський суд, -
в с т а н о в и в :
27.10.2004р. між відповідачами була укладена усна угода, відповідно до умов якої відповідач-1 придбав у відповідача-2 насіння соняшника на загальну суму 10282,32 грн., в тому числі ПДВ 1713,72 грн.
На виконання зазначеного договору відповідачами були складені: податкова накладна №НОМЕР_2, в тому числі ПДВ 1713,72 грн., видаткова накладна №НОМЕР_3, в тому числі ПДВ 1713,72 грн.
Оплата відповідачем-1 на користь відповідача-2 у повному обсязі вартості отриманого соняшника підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № НОМЕР_4
Вказане підтверджується також поясненнями відповідача-1 і книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) відповідача-1, наданими у матеріали справи позивачем.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 04.07.2003р. (у подальшому -Рішення) були визнані недійсними установчі документи відповідача-2 з дат здійснення державної реєстрації, тобто з 22.01.2003р., також була визнана недійсною реєстрація відповідача-2 у якості платника податку на додану вартість з 31.01.2003р.
Відповідно до Акту НОМЕР_5 свідоцтво відповідача-2 про реєстрацію платника податків на додану вартість було анульовано.
Листом № НОМЕР_6. “Про надання інформації” ДПІ в Артемівському районі м. Луганська повідомила, що відповідач-2 востаннє надавав податкову звітність за березень 2003р. (по ПДВ), за І квартал 2003р. (по комунальному податку, податку на прибуток підприємств).
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.
У відповідності зі ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно зі ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
В даному випадку відповідна мета присутня в діях відповідача-2 і направлена на приховування від оподаткування прибутків та доходів і, внаслідок цього, отримання надприбутків.
Вказане підтверджується тим, що на час виконання спірної угоди від імені відповідача-2 діяли невідомі особи, а також тим, що відповідач-2 не мав права виписувати податкову накладну №НОМЕР_2у зв'язку з відсутністю у нього статусу платника ПДВ.
У відповідності з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вже було зазначено, Рішенням, яке не було оскаржене і набрало законної сили, були визнані недійсними установчі документи відповідача-2 і скасована його державна реєстрація у якості платника ПДВ.
Докази, наявні в матеріалах справи, а також наведене вище дозволяє погодитись з висновком позивача про те, що дії осіб, які уклали угоду з боку відповідача-2, спрямовані на приховування від оподаткування прибутків та доходів, оскільки відповідач-2 не мав наміру сплачувати податкові зобов'язання з ПДВ по зазначеній угоді. Відповідачем-2 здійснювалась фіктивна підприємницька діяльність. Такі дії суперечать вимогам ст. 67 Конституції України.
Таким чином, за умови наявності в діях відповідача-2 мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 207, 208 ГК України, ст.ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсною угоду від 27.10.2004р., укладену між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1і Приватним підприємством “Софія і Ко”.
Стягнути з Приватного підприємства „Софія і Ко ” (91038, м. Луганськ, Артемівський район, вул. Холмиста, буд. 38, код ЄДРПОУ 32326287) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7, ІНФОРМАЦІЯ_1) вартість товарів, переданих за угодою від 27.10.2004р., у сумі 10282,32 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7, ІНФОРМАЦІЯ_1) в доход держави вартість товарів та послуг, отриманих за угодою від 27.10.2004р., у сумі 10282,32 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
25.12.2006р.