ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26.12.06 р. Справа № 1/239пд
Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Точмаш” м. Донецьк
До відповідача Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецьк
про визнання недійсним договору оренди
За участю:
Представників сторін :
від позивача: Пащенко К.П. по дор.
від відповідача : Любицька М.В. по дор.
СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні було оголошено перерву до 26.12.2006р. у відповідності до ст.. 77 ГПК України
Ухвалою господарського суду Донецької області порушено провадження по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Точмаш” м. Донецьк до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецьк про визнання недійсним договору оренди.
Представників позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні не було надано клопотання про фіксації судового процесу технічними засобами, з приводу чого фіксацію здійснено не було. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при укладанні договору № 2373 не було досягнуто згоди по всім істотним умовам договору оренди, а також не виконання відповідачем умов щодо обов’язкового страхування орендного майна.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує посилається на те, що Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецьк має статус бюджетної установи, орендну плату сплачує належним чином та вважає питання щодо оплати врегульованим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача , господарський суд встановив:
04.12.2000р. та 01.01.2004р. між сторонами були укладені договори оренди не житлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Жмури, 7.
Договір оренди № 2373 укладено на загальну площу 650 м2, договір оренди № 3715 укладено на загальну площу 56 м2. Згідно до технічного паспорту на приміщення, яке орендується згідно з договором № 2373 від 04.12.2000р., який видано Бюро технічної інвентаризації м. Донецьк станом на 01.07.1997р., загальна площа приміщення , яке розташоване за адресою: м. Донецьк-7, вул.. Жмури, 1 та яке орендується Відповідачем складає 509,6 кв.м. таким чином приміщення, яке передано відповідачу в оренду за договором № 3715 входить до загального приміщення, яке орендується за договором оренди № 2373.
Позивач посилається на те, що договора є недійсними.
Договір № 3715 укладався 01.01.2004р., тому суд при розгляді справи керується нормами Цивільного кодексу України в редакції 2003р.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно із п. 1, 4 ст. 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Статтею 793 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Дослідивши договір № 3715 судом встановлено, що даний договір підписано уповноваженими на укладання договору сторонами та скріплено печатками, але нотаріально не засвідчено.
Відповідно до п. 7.1. договору, цей договір вступає в силу з 01.10.2003р. та дії до 01.10.2006р. Тобто зазначений договір укладено строком на 3 роки.
Відповідно до приписів ст.. 215 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, тобто таким, недійсність якого встановлена законом і визнання якого недійсним судом не вимагається.
Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що зазначений договір оренди є нікчемним, тому відповідач, не має правових підстав для знаходження у даному приміщенні.
Законом України “Про власність” ст. 48 встановлено, що власник має право вимагати усунення будь-якого порушення свого права, тому вимоги позивача, в частині звільнення приміщення підлягають задоволенню.
Крім того позивач просить визнати недійсним договір оренди № 2373 від 04.12.2000р.
В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що сторонами при укладанні договору не було досягнуто істотних умов необхідних до договору оренди.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Статтею 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначені істотні умовами договору оренди : об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Дослідивши умови спірного договору судом встановлено, що в підпунктом 2.1. пункту 2 договору вказано “Орендна плата за вказаним в п. 1.1. встановлюється в відповідності з п. 10 змін внесених “Про внесення змін в Постанову Кабінету Міністрів України з питань регулювання орендних відношень” в Методику розрахунку та порядок використовування плати за оренду державного майна (786-95-п), тобто 1 гривня на рік за всю орендну площу.
Таким чином в повному об’ємі пункт 2.1. Договору № 2373 читається в наступній редакції : “2.1. В пункті 11 слова “враховуючи амортизаційні відрахування” виключити”, тобто 1 гривня в рік за всю орендну площу”.
Даний пункт договору не має юридичного смислу та в свою чергу не може буди істотною умовою в розумінні ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
В відповідності з діючим законодавством на орендатора покладено обов’язок - застрахувати взяте їм в оренду майно. Відповідач у судовому засіданні пояснив, що майно взяте в оренду їм не застраховано. Тобто на протязі дії договору оренди № 2373, орендатор не застрахував орендне приміщення.
Страхування в відповідності до ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” є істотною умовою договору оренди .
На підставі викладеного позовні вимоги, щодо визнання договору оренди № 2373 від 04.01.2000р. недійсним обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог .
Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Точмаш” м. Донецьк до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецьк задовольнити частково.
Договір оренди № 2373 від 04.12.2000р. укладений між Відкритим акціонерним товариством “Точмаш” м. Донецьк та Управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецьк – визнати недійсним.
Зобов’язати відповідача – Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецьк звільнити приміщення розташоване за адресою м. Донецьк, вул.. Жмури, 1 загальною площею 650 м2 у тому числі і 56 м2.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецьк на користь Відкритого акціонерного товариства “Точмаш” м. Донецьк судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 42 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
Суддя Манжур В.В.