Головуючий суддя в 1 інстанції - Костюков Д.Г.
Доповідач: Принцевська В.П.
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Жданової В.С.
суддів: Принцевської В.П., Іванової А.П.
при секретарі Баранчикові Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про стягнення суми депозитного вкладу, процентів по депозитному вкладу, 3% річних за прострочення грошового зобов'язання та інфляційного нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом в інтересах ОСОБА_1 про стягнення суми депозитного вкладу, процентів по депозитному вкладу, 3% річних за прострочення грошового зобов'язання та інфляційного нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання обгрунтувавши свої вимоги тим, що ОСОБА_1, через керуючого Банком ОСОБА_3 у м.Краматорську передав Банку, а Банк прийняв грошові кошти у розмірі 330 000 гри. зі сплатою 18,4% річних. Про це ОСОБА_1 був виданий договір № 06/01-05-к від 24.01.2005 року і заява на переказ готівки. 10.10.2005 року до договору №06/01-05-к від 24.01.2005 року була підписана податкова угода №17/k-68-USD на підставі чого сума депозитного вкладу була поповнена на 90 000 грн., з цього часу сума депозитного вкладу склала 420 000 грн. Ці гроші ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 також у своєму кабінеті у м. Краматорськ. Про це йому також була видана додаткова угода та заява на переказ готівки. До теперішнього часу грошові кошти ОСОБА_1 відповідач не повернув у звязку з чим просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість, відшкодування на підставі ст.625 ІДК України.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 8 листопада 2013 року позов задоволено в повному обсязі.
З даним рішенням не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на всі їх доводи і докази та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Апелянт вказує, що як встановлено вироком суду позивач гршові кошти КБ TOB «МістоБанк» не передавав, а ці кошти були привласнені засудженим ОСОБА_3 Договір банківського вкладу між позивачем та ОСОБА_3 був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, у звязку з чим депозитні правовідносини між позивачем та відповідачем відсутні. Позивач будь-які кошти до каси банку не вносив. Крім того, рішенням суду на користь позивача було стягнуто з КБ «Індустріально-експортний банк» депозитний вклад 210000 грн., які також входять до суми позову у цій справі та які нібито було перераховано в АТ «МістоБанк». Інші суми, які засуджений приймав у позивача нібито в депозит і які складають суму позову, позивачу також відшкодовано самим засудженим в загальній сумі 380200 грн. Викладене свідчить, що позовні вимоги про стягнення з АТ «МістоБанк» суми депозиту безпідставні через відсутність між сторонами депозитних правовідносин та одночасно кошти, неправомірно отримані від ОСОБА_1 нібито в депозит АТ «МістоБанк», відшкодовано йому в повному обсязі. Просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник апелянта повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 уклав договір банківського вкладу (депозиту) з фізичною особою №06/01 -05-к від 24.01.2005 року з Комерційним банком ТОВ «МістоБанк» правонаступником якого є відповідач, згідно з яким він, через керуючого Банком ОСОБА_3 у м.Краматорську передав Банку, а Банк прийняв грошові кошти у розмірі 330000 грн. зі сплатою 18,4% річних. 10.10.2005 року до договору №06/01-05-к від 24.01.2005 року була підписана додаткова угода №17/k-68-USD на підставі якої сума депозитного вкладу була поповнена на 90 000 грн. та стала складати 420 000 грн.
Договором банківського вкладу (депозиту) з фізичною особою №06/01-05-к від 24.01.2005 року, додатковою угодою №17/k-68-USD та відповідними заявами на переказ готівки підтверджується, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з банківського вкладу.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позивача існують законні підстави для застосування щодо відповідача умов вищевказаних договорів, оскільки при укладенні вищевказаних договорів ОСОБА_3 діяв як уповноважена особа ПАТ «МістоБанк» та при цьому займав посаду керуючого Краматорським відділенням даної установи.
Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи представника відповідача про те, що ніяких правовідносин між сторонами внаслідок дій ОСОБА_3 не виникло є безпідставним, оскільки зазначене спростовується вищевказаними доказами.
Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку щодо безпідставності доводів представника відповідача про те, що суми, які входять до позову по цій справі, вже були стягнуті на користь позивача з КБ «Індустріально-експортний банк», оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем не стосуються правовідносин між позивачем та КБ «Індустріально-експортний банк», оскільки останні стосуються дій ОСОБА_3 як керівника КБ «Індустріально-експортний банк».
Судом правильно встановлено, що до спірних правовідносин неможливо застосувати строк позовної давності, оскільки відповідно до ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку про видачу вкладу.
Згідно зі ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений мір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки зонального банку України. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Судом правильно встановлено, що проценти по вкладу за 2819 днів, виходячи з передбаченої договором річної ставки в 18,4 % становлять 639 941, 90 грн.
Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 309 ч.1 п.1 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового авбов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 1.1 спірного Договору банківського вкладу (депозиту) з фізичною особою №06/01-05-к від 24.01.2005 року встановлено, що вкладник передає Банку грошові кошти у вклад (депозит) строком з 24 січня 2005 року до 24 січня 2006 року.
Апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача та змінити рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 листопада 2013 року в частині відшкодування за прострочення виконання грошового зобов»язання, оскільки суд першої інстанції не звернув увагу, що пунктом 6.4 спірного Договору встановлено, якщо в день закінчення строку дії Договору Вкладник не звернувся в Банк за отриманням суми депозиту та процентів, то Договір вважається автоматично пролонгованим на той же строк на тих самих умовах.
Суд першої інстанції не з»ясував дату звернення позивача до відповідача з заявою про отримання суми депозиту та процентів і помилково вважав, що суми в відшкодування за прострочення виконання грошового зобов»язання необхідно розраховувати з 25.01.2005 року.
З матеріалів справи вбачається, що 19 квітня 2012 року ПАТ «Місто Банк» надало відповідь позивачеві на його звернення без номеру і дати про повернення депозитного вкладу на підставі спірного Договору ( а.с. 12).
Оскільки позивачем не надано письмових доказів щодо дати його звернення до відповідача з вказаною заявою про повернення депозитного вкладу, апеляційний суд вважає необхідним розраховувати суми в відшкодування за прострочення виконання грошового зобов»язання з 19 квітня 2012 року - дати відповіді банку на звернення позивача.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування за прострочення виконання грошового зобов'язання у кількості 438 днів за період з 19.04.2012 року по 1.07.2013 року, а саме 3% річних від простроченої суми, що становить 15119,76 грн., а також підлягає стягненню сума інфляції, котра складає за цей час 2520 грн.
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Місто Банк» задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 листопада 2013 року змінити в частині відшкодування за прострочення виконання грошового зобов»язання
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на користь ОСОБА_1 15119,76 грн. (п»ятнадцять тисяч сто дев»ятнадцять грн. 76 коп.) - 3% річних, 2520 грн. (дві тисячі п»ятсот двадцять грн.) - інфляційних нарахувань, а взагалі 17639,76 грн. (сімнадцять тисяч шістсот тридцять дев»ять грн. 76 коп.).
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили в момент проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий Судді