ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25.12.06 р. Справа № 16/393
Суддя Господарського суду Донецької області В.В.Манжур
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЗК Валди” м. Донецьк
До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтохімпром” м. Донецьк
Про стягнення 32 532 грн. 39 коп.
За участю:
Представників сторін :
від позивача: Варбан О.В. по дор.
від відповідача : Латипова Ю.Ю. по дор.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Донецької області 16.11.2006р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЗК Валди” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтохімпром” м. Донецьк про стягнення 27 419 грн. 22 коп. - суми заборгованності, 1067 грн. – сума понесених збитків, 889 грн. 58 коп. – індексу інфляції, 430 грн. 44 коп. – 3% річних, пеню – 2726 грн. 15 коп., а всього 32 532 грн. 39 коп.
Представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні не було надано клопотання про фіксації судового процесу технічними засобами, з приводу чого фіксацію здійснено, не було. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.4. ст. 22 ГПК України - позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову , збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках , передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву від 21.12.2006р. № 02-41/50129, де просить стягнути з відповідача на користь позивача суму прямих убитків в розмірі 27 419 грн. 19 коп., суму додаткових витрат в розмірі – 1067 грн., 3% в сумі 430 грн. 44 коп., індекс інфляції в рощзмірі 889 грн. 58 коп., суму не отриманого прибутку в розмірі 1322 грн. 81 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір № 1/20-04/06, рахунок-фактуру № СФ-0000019 від 20.04.06р., видаткову накладну № РН-0000016 від 20.04.06р.
Відповідач надав пояснення № 93 від 22.12.2006р., де вказує на те, що позивачем не надано суду жодного належного доказу, підтверджуючого отримання неякісного Товару від Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
20.04.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1/20-04/06.
Згідно зазначеного договору ( п.1.1. ) “Продавець” (відповідач) зобов’язується продати, а “Покупець” (позивач) прийняти та оплатити дизильне пальне, в відповідності до специфікацій до договору, які є невід’ємною частиною договору.
Пунктом 6.1., 6.2. договору встановлено, що розрахунки по даному договору здійснюються на умовах 100% попередньої оплати вартості кожної партії Товару в національній валюті України. Оплата здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів “Покупця” на розрахунковий рахунок “Продавця” в продовж 5-ти банківських днів після пред’явлення рахунку на попередню оплату.
Відповідач в виконання умов договору виставив на адресу позивача рахунок на попередню оплата від 20.04.2006р. на суму 52 419 грн. 19 коп., відповідач зазначений рахунок платіжним дорученням № 4956 від 20.04.2006р. оплатив в сумі 52 419 грн. 19 коп.
Відповідачем в виконання умов договору на адресу відповідача по товарно-транспортній накладній 02АБА № 659532 було поставлено товар (дизельне пальне) на загальну суму 52 419 грн. 19 коп.
Позивачем зазначений товар було прийнято частково, оскільки при відібранні проб на предмет відповідності якості дизельного палива було виявлено, що відпущене дизильне пальне на відповідає по якості пред’явленим вимогам та умовам договору.
В підтвердження того, що товар є неякісним, позивач посилається на свідоцтво про атестацію № 36-3/38 від 17.01.06р., лист ПП “База” від 20.04.06р. № 20/40-1, що не є належним доказом, підтвердження неякісності Товару переданого відповідачем.
Крім того сторонами у п. 5.1. договрору, обумовлено, що порядок приймання Товару за якістю відбувається відповідно до Інструкції Держарбітражу від 25.04.1966р. № П-7.
Відповідно до п. 5.2. договору, якщо при прийманні Товару Покупець встановить його недостачу, невідповідність якості, або іншим даним, зазначеним у маркіровкі товару та супровідних документах, він зобов’язаний протягом 24 годин повідомити про це Продавця та визвати його представника.
Позивачем повідомлення, в порушення п.п. 17,18 Інструкції № П-7 та п. 5.2. договру Відповідачу надіслано не було.
Крім того п. 5.3. договору встановлено, що при невиконанні п. 5.2. Договору, Продавець не несе відповідальності за поставлений тровар.
Таким чином, при прийманні Товару Позивачем порушено п. 5.1., 5.2., 5.3. договору, п.п. 16,17,26,27, 28, 31, 40 Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості”.
Неякісне дизильне пальне в кількості 16536 литрів, в той же день було повернено під розписку, на адресу відповідача, та прийнято відповідачем без зауважень.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 21/04 від 21.04.2006р., де позивач вказує, що отримане пальне не відповідає нормам та вимогам, що пред’являється к данній продукції, неякісне пальне було певернено на вашу адресу. Також позивач просить провести заміну дизельного пального на якісну продукцію в разі неможливості термінової заміни неякісного дизельного пального, просить повернути кошти сплачені за поставку в сумі 52 419 грн. 19 коп. та оплатити пробіг бензовозу.
Відповідач здійснив часткове повернення грошових коштів в сумі 25 000 грн.
Таким чином на момент слухання справи відповідач не здійснив поставку дизельного пального на суму 27 419 грн. 19 коп. та зазначену суму позивачу не повернув.
За загальним правилом , одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається ( ст. 525 ЦК України ) . Між тим , за змістом ч.2 ст. 612 ЦК України , якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило для кредитора , він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків .
Таким чином , позивач просить стягути з відповідача суму непоставленої , але оплаченої продукції в розмірі 27 419 грн. 19 коп.
Відповідач не представив суду доказів перерахування суми попередньої оплати на розрахунковий рахунок відповідача , на підставі чого суд робить висновок , що сума попередньої оплати є не поверненою до теперішнього часу , розмір збитків понесених позивачем з данного приводу складає 27 419 грн. 19 коп.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач просить стягнути з відповідача суму додаткових витрат, понесених ним при поверненні неякісного товару, а саме пробіг автоцестерни в сумі 1067 грн., зазначена вимога задоволенню не підлягає, оскільки, факт поставки неявкісного товару позивачем належним чином доведено не було.
Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 430 грн. 44 коп., індекс інфляції в сумі 889 грн. 58 коп. зазначені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку предметом спору є не грошове зобов`язання , а матеріальне зобов`язання - поставки продукції .
Крім того в заяві про уточнення позовних вимог від 21.12.2006р. № 02-41/50129, позивачем було заявлено до стягнення суму неотриманого прибутку в розмірі 1322 грн. 81 коп., які задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застсування Господарського процесуального кодексу України” під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язане з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Тобто вимоги про стягнення суми неотриманого прибутку в розмірі 1322 грн. 81 коп. – є новими , та мають бути розглянути окремо.
Позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню частково.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст.ст. 49, 82, 83,84,85 ГПК України,-
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЗК Валди” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтохімпром” м. Донецьк задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтохімпром” м. донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЗК Валди” м. Донецьк – 27 419 грн. 19 коп. - суму прямих збитків, 277 грн. 29 коп. - витрати по сплаті держмита, 99 грн. 45 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
Суддя Манжур В.В.
- Номер:
- Опис: стягнення заборгованості за договором оренди № 4607 - 580,59 грн.
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 16/393
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Манжур В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.08.2010
- Дата етапу: 05.10.2010