УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про повне задоволення заперечення на постанову про арешт її майна, яке перебуває у заставі Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про повне задоволення її заперечення на постанову ВП №37323606 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.08.2013 року.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2013 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про повне задоволення заперечення на постанову про арешт її майна, яке перебуває у заставі Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі ПАТ «Універсал Банк») - відмовлено.

На дану ухвалу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вказуючи, що ухвала суду незаконна та така, що прийнята з порушенням норм процесуального законодавства.

Зокрема апелянт посилається на те, що між нею та ПАТ «Універсал Банк» укладено договір про взаємовигідний продаж заставного майна.

Отже на підставі наведеного, апелянт просила скасувати оскаржувану ухвалу від 20 вересня 2013 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_1

В судове засідання сторони не прибули, хоча належно повідомлялися про розгляд справи.

Вислухавши доповідача, обговоривши мотиви і доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2, 3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення суду, при виконанні якого державний виконавець виніс оскаржувану постанову та наклав арешт на майно заявника, набрало законної сили і підлягає виконанню, тому державний виконавець при примусовому виконанні рішення суду і винесенні постанови ВП № 37323606 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 08.08.2013 року діяв з метою виконання рішення суду, а отже постанова держвиконавця є законною та скасуванню не підлягає.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Згідно статей 3, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 06.06.2012 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором - позов задоволено. Стягнуто на користь ПАТ «Універсал Банк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованості у розмірі 455027 грн. 66 коп. за кредитним договором, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1700 грн. витрат по оплаті судового збору.

У добровільному порядку рішення суду не виконано.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №37323606 від 01.04.2013 року, старшим державним виконавцем Гнатюком В.Я. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом.

Постановою ВП №37323606 від 08.08.2013 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, в межах суми 455027 грн. 66 коп. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна.

Частиною 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції правильно виходив із того, що боржник, достовірно знаючи про відкриття виконавчого провадження, не вживав заходів щодо добровільного його виконання та не виконав у добровільному порядку судове рішення навіть після винесення постанови про арешт нерухомого майна.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які судом застосовані вірно.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

За таких обставин твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції всіх обставин по справі та невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права є безпідставними, які заперечуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено правовідносини, яким дана належна юридична оцінка на підставі діючого законодавства і досліджених доказів, а ухвала постановлена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують і підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Є. Меленко

П.І. Проскурніцький