ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
___________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2013 р. Справа № 821/4628/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області про захист порушеного конституційного права,-
встановив:
10 грудня 2013 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області права з позовними вимогами про захист порушених прав, а саме: скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 листопада 2013 року.
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначає, що відповідач порушив вимоги Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV із змінами та доповненнями (далі - Закон № 606-ХІV). Позивач в позові зазначив, що 02 грудня 2013 року ним отримано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 листопада 2013 року, якою накладено арешт на належні йому транспортні засоби. Позивач вважає, що дана постанова з посиланням на п.3 ст.57 Закону № 606-ХІV є неправомірною та просить суд скасувати дану постанову.
Позивач в судове засідання не прибув, але 18 грудня 2013 року надіслав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не прибув, але 19 грудня 2013 року надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Також, 19 грудня 2013 року до суду надійшли заперечення на позов, в яких відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що 08 листопада 2013 року державним виконавцем ВДВС Цюрупинського РУЮ Осиповою О.Є. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на транспортні засоби, які належать боржнику. За вих. № 16384 дану постанову направлено сторонам виконавчого провадження до відома. Після отримання постанови про арешт майна боржника ОСОБА_1 сплачено частково борг. Станом на 19.12.2013 залишок боргу після часткового погашення складає 4572,42 грн. згідно вимоги УПФУ у Цюрупинському районі № Ф-87-У від 21.02.2013 року.
Відповідно до положень ч.4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні відділу ДВС Цюрупинського РУЮ Херсонської області знаходилось зведене виконавче провадження №40936191 відкрите на підставі: виконавчого листа №2а-4135/12/2170 виданого 22.05.2013 Херсонським окружним адміністративним судом, вимоги про сплату недоїмки №Ф 87-У виданої 21.02.2013 Управлінням пенсійного фонду в Цюрупинському районі, виконавчого листа № 2а-4848/11/2170 виданого 02.10.2013 Херсонським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь УПФУ у Цюрупинському районі, заборгованості на загальну суму 7937,52 грн.
29.05.2013 за вихідним №8493, 11.07.2013 за вихідним №10676, 17.10.2013 за вихідним №15365 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам до відома.
В постанові про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 встановлено строк для самостійного виконання згідно п. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» - сім днів з моменту винесення постанов про відкриття виконавчого провадження.
08 листопада 2013 року державним виконавцем ВДВС Цюрупинського РУЮ Осиповою О.Є. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на транспортні засоби, які належать боржнику. За вих. № 16384 дану постанову направлено сторонам виконавчого провадження до відома. Після отримання постанови про арешт майна боржника ОСОБА_1 сплачено частково борг.
Станом на 19.12.2013 залишок по боргу після часткового погашення складає 4572,42 грн. згідно вимоги УПФУ у Цюрупинському районі № Ф-87-У від 21.02.2013 року.
Суд не погоджується з твердженням позивача про протиправність дій державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 7 Положення «Про Державну виконавчу службу України», затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 385/2011, Державна виконавча служба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною першою ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.5 та п. 20 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Згідно положень статті 17 Закону України "Про виконавче провадження"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Згідно ст.32 вказаного Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Частиною першою ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що відповідачем правомірно винесено постанову від 08 листопада 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, оскільки, арешт на транспортні засоби накладено в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, після винесення спірної постанови ОСОБА_1 було частково погашено борг.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є необґрунтованими, не підтверджені наявними у справі матеріалами та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про повну відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 122, 158-163, 181 КАС України, суд,-
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області про захист порушеного конституційного права - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 11.5.