ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2013 р. (16:40) Справа №801/10426/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим
про визнання протиправними дій та постанови, спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим (далі відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо примусового стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим заборгованості, а також відмови повернення утриманих з пенсії сум, які втратилися в рамках виконавчого провадження;
- визнати протиправною та скасувати постанову про поновлення виконавчого провадження від 25.10.2013 року;
- зобов'язати відповідача прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконанню виконавчих документів про стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим заборгованості;
- зобов'язати відповідача повернути незаконно утримані грошові кошти з пенсії в повному обсязі;
- стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 2500,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача пов'язаних з примусовим виконанням вимоги УПФУ в Ленінському районі АР Крим № ф-394.15 від 01.08.2012р. по виконавчому провадженню № 36823680, в рамках якого були прийняті оскаржувані постанови, що й стало підставою для звернення до суду.
Позивач у судове засідання не з'явилась, скерувала до суду клопотання, в якому просила розглянути справу без її участі та задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зокрема зазначив, що державний виконавець діяв у межах Закону України "Про виконавче провадження" та правомірно прийняв оскаржувані постанови, свою правову позицію виклав у письмових запереченнях на позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступного.
28.02.2013р. Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим звернулось до відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим з заявою про примусове виконання вимоги про сплату боргу № Ф 394.15 від 01.08.2012р. на суму 632,46 грн.
04.03.2013р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 36823680) з примусового виконання виконавчого документу - вимоги № ф 394.15, виданої 01.08.2012р. УПФУ в Ленінському районі АР Крим про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки зі сплати страхового внеску у розмірі 632,46 грн.
У наведеній постанові позивачу запропоновано добровільно виконати рішення у 7-денний строк.
11.03.2013р. в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа (вимоги) в зв'язку з невиконанням боржником у добровільному порядку у наданий строк до 12.03.2013р. відповідачем було прийнято постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 63,25 грн.
11.03.2013р. відповідачем був складений акт про витрати на проведення виконавчих дій, розмір яких склав 50,00 грн., в зв'язку з чим останнім було прийнято постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 50,00 грн.
01.04.2013р. відповідач прийняв постанову про звернення стягнення на доходи боржника , згідно з якою постановлено проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплат боржнику ОСОБА_1 після відрахування податків у розмірі 20 %. Утримані із заробітку (доходів) кошти перераховувати (надсилати) у розмірі 8% - оплата заборгованості у сумі 632,46 грн. на користь УПФУ в Ленінському районі, виконавчий збір у сумі 63,25 грн. у розмірі 6% та витрати на виконавче провадження у сумі 50,00 грн. у розмірі 6% - ВДВС Керченського МУЮ АР Крим; після утримання виконавчого збору та витрат заборгованість утримувати у розмірі 20 %.
01.07.2013 на адресу Управління Пенсійного фонду України в м. Керч на підставі ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.05.2013 про забезпечення позову, відповідачем було направлено повідомлення про зупинення виконавчих дій, а саме утримання з пенсії ОСОБА_1
25.10.2013 відповідач прийняв постанову про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу - вимоги № ф 394.15, виданої 01.08.2012р. УПФУ в Ленінському районі АР Крим про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки зі сплати страхового внеску у розмірі 632,46 грн.
Позивач вважає, що діями відповідача, у тому числі прийнятою постановою в рамках виконавчого провадження з примусового виконання вимоги УПФУ в Ленінському районі АР Крим № Ф 394.15 від 01.08.2012р. порушуються її права.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження"), від 21.04.1999р. № 606-XIV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 606).
Згідно із ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
На вимогу ст. 2 Закону № 606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Правову основу діяльності державної виконавчої служби, відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998р. №202/98-ВР становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Врегульовані приписами статті 11 Закону № 606 обов'язки і права державних виконавців, зобов'язують державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, поміж іншого, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
У ст. 17 Закону № 606 зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606).
Частина 1 ст. 25 Закону № 606 передбачає обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Суд не бере до уваги посилання позивача, на те, що працівниками ВДВС здійснюється стягнення неіснуючого боргу на підставі незаконної вимоги №Ф-394.15 від 01.08.2012, оскільки судом встановлено, що постановою суду від 30.05.2013 по адміністративній справі №801/3689/13-а позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим про визнання бездіяльності протиправною, спонукання до виконання певних дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди позов задоволений частково, визнано протиправність бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим щодо розгляду звернень Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 №88 від 10.08.2012 р., № 94 від 05.09.2012р., №95 від 11.09.2012р., №100 від 08.10.2012 р., №110 від 14.11.2012 р., №112 від 24.11.2012 р., №114 від 08.12.2012 р. в порядку, встановленому чинним законодавством України, в іншій частині позовних вимог - у позові відмовлено.
Під час розгляду зазначеної справи судом встановлено існування у позивача заборгованості по страховим внескам на час звернення до Державного реєстратора з заявою на проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Під час розгляду адміністративної справи №801/6398/13-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим про визнання протиправними дій та постанов, спонукання до виконання певних дій та стягнення, судом встановлені підстави, передбачені ст. 19 Закону № 606, для відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги № ф 394.15, виданої 01.08.2012р. УПФУ в Ленінському районі АР Крим про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки зі сплати страхового внеску у розмірі 632,46 грн., про що прийнято постанову від 04.03.2013р. (ВП № 36823680). В зв'язку з зазначеним суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дії відповідача, які направлені на примусове стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим заборгованості та визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2013 року ВП № 36823680.
Однією з підстав для звільнення від доказування, з положень частини першої статті 72 КАС України, є обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, враховуючи, що вимога органу Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим № ф 394.15 від 01.08.2012р. є виконавчим документом (доказів оскарження або скасування сторонами не надано) станом на 25.10.2013 зазначена вимога не була виконана, суд приходить до висновку про наявність у відповідача достатніх підстав, передбачених нормами Закону № 606, для поновлення виконавчого провадження, про що прийнято постанову від 25.10.2013р.
В зв'язку з зазначеним суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дії відповідача, які направлені на примусове стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим заборгованості та визнання протиправною та скасування постанови про поновлення виконавчого провадження від 25.10.2013 року.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача повернути незаконно утримані грошові кошти з пенсії в повному обсязі, суд зазначає таке.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. При цьому суд не має права на власний розсуд тлумачення заявлені вимоги.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Позивачем не надано доказів які б свідчили про незаконне утримання коштів. Разом з цим, позивачем не зазначено, в чому саме полягає незаконність утримання коштів, утримання яких, на думку позивача, є незаконним, та яким шляхом підлягає поверненню така утримана сума
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим заборгованості задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до положень діючого законодавства, суд не підміняє дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень, що дає їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень.
Суд зазначає, що не підміняє повноважень суб'єкта владних повноважень, оскільки зобов'язуючи відповідача прийняти певне рішення, зокрема, про закінчення виконавчого провадження, суд фактично підміняє повноваження відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим, який наділений правом приймати рішення з приводу цього питання.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 2500,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., а всього 7500,00 грн., то суд зазначає наступне.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995р. №4 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 р. №5) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому суд має виходити із засад розумності, уважності та справедливості.
Така правова позиція неодноразово знаходила своє підтвердження у практиці Вищого адміністративного суду України.
Отже, позивачем має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., та якими доказами це підтверджується.
Разом з цим, у ст. 1173 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичний особі незаконним рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійснені ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 р. шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи ( п.2).
Таким чином, необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов'язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б однієї з обов'язкових складових відповідальності за заподіяння шкоди взагалі виключає її настання.
В той же час позивач не надав обґрунтувань шкоди, заподіяної його інтересам та правам в наслідок оскарження дій та рішень відповідача, в матеріалах справи відсутні докази наявності причинного зв'язку між будь-якою шкодою, заподіяною його інтересам (правам), та діями відповідача. Позивачем також не зазначено з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір матеріальної шкоди 2500,00 грн., та якими доказами це підтверджується.
Позовна заява також не містить даних у чому конкретно полягає моральна та матеріальна шкода, з яких міркувань позивач виходив, зазначаючи розмір моральної та матеріальної шкоди, та якими доказами це підтверджується, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 2500,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. задоволенню не підлягають.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню
Керуючись ст.ст. 8, 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Калініченко Г.Б.