ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 рокуСправа №827/2900/13-а

м. Севастополь

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Мінько О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради про визнання дій протиправними в частині відмови в задоволенні клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтованою площею 0,10 га в межах міста Севастополя, що відноситься до Севастопольської міської Ради;

- скасування рішення № 6060 від 17.09.2013 в частині відмови у задоволенні клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- зобов'язання винести на засідання сесії Севастопольської міської Ради та розглянути подане клопотання у відповідності до норм чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звернені з клопотанням, в порядку статті 118 Земельного кодексу України, до Севастопольської міської Ради про отримання безоплатно у власність земельної ділянки в межах міста Севастополь надані усі необхідні документи, проте рішенням Севастопольської міської Ради № 6060 від 17.09.2013 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з підстав, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 23).

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини неприбуття в судове засідання або про поважність причин неприбуття, суд не повідомив, заперечень проти позову не надав (а.с. 32-34).

Згідно з частиною шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Встановлено, що 21.05.2013 року ОСОБА_1 звернулась до Севастопольської міської Ради з клопотанням про визначення без її погодження та виділення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га в межах міста Севастополь для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.13-14).

17.09.2013 року Севастопольська міська Рада прийняла рішення № 6060 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, розташованої у місті Севастополі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що в основу відмови покладено "відсутність у наданих документах належним чином оформленого викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких означено розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами, враховуючи рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 08.02.1977 № 3/93 "Про межі районів м. Севастополя".

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки серед іншого на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини першої статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до вимог частини шостої статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, діючої на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 надала в якості графічних матеріалів аркуш паперу, на якому нанесено план частини півострову Крим з нанесеними пунктирами межами міста Севастополя. Ніяких інших графічних документів, або документів з визначенням меж земельної ділянки, яку намагається набути зацікавлена особа, відповідної орієнтовної площі до клопотання не надано (а. с. 15).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VІ (далі Закон № 5245) з дня набрання чинності Законом (01.01.2013 р.) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими (в межах населеного пункту (за винятком) - землі комунальної власності, за межами (за винятком) - державної власності).

Відповідно до пункту 7 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій.

На даний час вказана інвентаризація земель не проведена.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За чинним законодавством площа земельної ділянки вираховується як площа проекції межі земельної ділянки на площину проекції, в якій встановлена геодезична система координат (так звана аналітична площа). Саме вона фіксується в правовстановлюючих документах. На противагу аналітичній може бути також обчислена фізична площа, що враховує рельєф фізичної поверхні - пагорби, схили, западини тощо і може бути більшою.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

План земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Таким чином, графічний матеріал - одна із тих частин документації, без якої оформлення чи переоформлення прав на землю не можливе. Цей документ характеризує місце розташування земельної ділянки. Виготовлення графічного матеріалу - це виготовлення документації із землеустрою при оформленні земельної ділянки у власність (користування), що регулюється Законом України "Про землеустрій".

Враховуючи вищевикладене, одним із факторів, що дозволяють встановити, чи відноситься розпорядження вказаною у клопотанні земельною ділянкою до повноважень Севастопольської міської Ради та чи відсутні накладки на вже існуючі землеволодіння (землекористування), є графічні матеріали, на яких відображені межі запитуваної земельної ділянки та по яким можливо встановити її місцезнаходження відносно інших земельних ділянок, які обтяжені правами інших осіб, чи мають обмеження у їх використанні.

Діючим законодавством України не передбачене таке повноваження Севастопольської міської Ради, як самостійне визначення розміру, меж та місцеположення земельної ділянки, запитуваної фізичною чи юридичною особою.

Законом України "Про землеустрій" визначені правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, зокрема, види робіт та документації із землеустрою, розробники документації із землеустрою, їх права та обов'язки, кваліфікаційні вимоги до них, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері землеустрою, тощо.

Види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.

Повноваження здійснювати такі роботи у Севастопольської міської Ради відсутні.

Таким чином, суд вважає що додані до клопотання від 21.05.2013 р. графічні матеріали не відповідають діючому законодавству.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач має сам визначити без її погодження земельну ділянку, слід зазначити, що порядок оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру встановлений статтею 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

На офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: межі адміністративно-територіальних одиниць; кадастрові номери земельних ділянок; межі земельних ділянок; цільове призначення земельних ділянок; розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); обмеження у використанні земель та земельних ділянок; зведені дані кількісного та якісного обліку земель; нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; земельні угіддя; частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; бонітування ґрунтів.

Відомості, зазначені у частині першої статті 36 даного Закону, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру (Публічна кадастрова карта).

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок), Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Пунктом 162 цього Порядку зазначено, що відомості Державного земельного кадастру надаються Державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

- викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Таким чином, Севастопольська міська Рада не веде облік вільних земельних ділянок та не має правових підстав для надання інформації щодо вільних земельних ділянок.

Доводи позивача з приводу того, що чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог та нормативів щодо оформлення графічних матеріалів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та спростовуються нормами чинного законодавства.

Крім того, судом встановлено, що до Севастопольської міської Ради з клопотанням від 21.05.2013 звернувся громадянин ОСОБА_3 У клопотанні ОСОБА_3 зазначив, що звертається від імені ОСОБА_1 за договором доручення від 21.05.2013 № 106/05/13-зд.

Відповідно до частини першої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідносини, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з частиною першої статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Відповідно до частини першої статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з частиною першою статті 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Заявник ОСОБА_3 при зверненні до Севастопольської міської Ради не надав довіреності від ОСОБА_1 щодо права вчинення від його імені дії, у тому числі надання клопотання про передачу земельних ділянок.

Договір доручення без видачі довірителем довіреності представнику на вчинення юридичних дій за договором, не є достатнім та належним документом на практичне здійснення представником відповідних дій.

Тобто, до Севастопольської міської Ради з клопотанням від 21.05.2013 р. звернулась не уповноважена на це особа.

Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Заявником клопотання ОСОБА_3 не надано доказів того, що зацікавленій особі - ОСОБА_1 не передавалась безоплатно у власність земельна ділянка за цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

Крім того, відповідно до рішення Севастопольської міської Ради від 13.02.2007 року № 1479 "Про відмову в передачі у власність земельних ділянок громадянам України, які не мають реєстрації на території міста Севастополя", підлягають відмові у задоволенні заяви громадян, які не мають реєстрації на території міста Севастополя, про безоплатну передачу ним у власність земельних ділянок до створення Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень, та до надання інформації, що підтверджує факти відсутності реалізації заявником прав на отримання земельних ділянок за відповідним цільовим призначенням.

Дане рішення ні у судовому, ні у будь-якому іншому порядку не скасовано та є чинним.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1. Тобто вона не має реєстрації на території міста Севастополя.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наданими суду доказами позивачем не доведено протиправність оскаржуваного рішення.

Враховуючи зазначене, аналізуючи діюче законодавство України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не засновані на законі, не обґрунтовані, та підстави для задоволення адміністративного позову, відсутні.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Мінько