УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №1160/2006 Головуючий 1 інстанції Луняченко В.А.
Категорія 21 Доповідач суддя Коротков В.Д.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Короткова В.Д.
суддів Михайлова В.О., Шейко Л.М. при секретарі Таратіної О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 4 серпня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2002 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 5 серпня 2002 року з вини відповідача на 144 км автодороги Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення належного йому автомобіля Тойота Каріна держномер НОМЕР_1 під його керуванням і автомобіля КАМАЗ-5320 держномер НОМЕР_2 з причепом під керуванням відповідача. В результаті зіткнення належний позивачу автомобіль отримав пошкодження, а йому, як,власнику автомобілю, завдана матеріальна шкода в сумі 31000 грн. Уточнив позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 40592,8 грн,, витрати на його лікування в сумі 310,1 грн., судові витрати в сумі 2621,09 грн. та моральну шкоду в сумі 15000 грн.
Відповідач позов не визнав, вважаючи, що його вини в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не має.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 4 серпня 2005 року позов задоволено частково - з відповідача стягнуто матеріальну шкоду в сумі 42852,8 грн., судові витрати в сумі 665,85 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати з закриттям провадження по справі в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач повинен в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, тому повинен відшкодувати заподіяну позивачу матеріальну та моральну шкоду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Суд необгрунтовано посилався, як на доказ вини відповідача, на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 14 серпня 2002 року, яка була скасована постановою прокурора Ставищенського району Київської області від 24 березня 2003 року. Як вбачається з листа вказаної прокуратури від 27 квітня 2006 року та листа Ставищанського РВ ГУ МВС України в Київській області від З1 травня 2006 року після скасування вказаної постанови додаткова перевірка обставин дорожньо-транспортної пригоди не проведена до теперішнього часу. Тому колегія суддів вважає можливим вирішити спір на підставі наявних матеріалів цивільної справи та матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 5 серпня 2002 року на 144 км авто дороги Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення належного позивачу автомобіля Тойота Каріна держномер НОМЕР_1 під його керуванням і належного відповідачу автомобіля КАМАЗ-5320 держномер НОМЕР_2 з причепом під його керуванням.
При цьому відповідач рухався по автодорозі з двома смугами руху в напрямку м.Київ. Перед виконанням обгону вантажного автомобілю він порушив вимоги п.п.10,1, 10.3 Правил дорожнього руху, яки забов*язували його перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це не буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та у разі перестроювання дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по той смузі, на яку він має намір перестроїться. При перестроюванні і виїзді на ліву смугу руху сталося зіткнення з автомобілем позивача, який рухався в попутному напрямку по лівій смузі руху.
Вказані обставини підтверджуються протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (л.д.23-30), протоколами огляду транспорту (л.с. 18-22), висновком спеціаліста №НОМЕР_3 (л.с.44-50), з яких вбачається, що розташування слідів гальмування автомобіля Тойота Каріна свідчить про його напрямок руху перед зіткненням близьким к паралельному до подовжньої осі дороги. Виходячи з кутового зіткнення, слідів контакту на причепі, він був розташований під кутом до подовжньої осі дороги і передні колеса повинні бути розташовані ліворуч задніх (л.с.45). За висновком автотехнічної експертизи №НОМЕР_4 зіткнення сталося внаслідок ударно-динамічного контакту правої передньої частини автомобіля позивача Тойота Каріна з колесом причепу автопоїзду КАМАЗ. Однак встановити кут зіткнення експертним шляхом неможливо (л.с.139-143).
Одночасно позивач, маючи стаж водія менш ніж 2 роки, рухався по автодорозі по лівій смузі руху в попутному напрямку, порушив п.п.12.1, 12.3, 12.6 «б» Правил дорожнього руху, які забов*язували його рухатися зі швидкістю не більше 70 км/год, враховувати дорожню ситуацію, контролювати рух автомобіля і безпечно керувати ним, а у разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля.
Вказані обставини підтверджуються посвідченням водія ОСОБА_2, з якого вбачається, що воно видано 27 серпня 2000 року і на час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 5 серпня 2002 року він мав стаж водія менш ніж 2 роки (л.с.42). За висновком автотехнічної експертизи №НОМЕР_4 швидкість автомобіля Тойота Каріна перевищувала 112-125 км/год (л.с. 143).
При таких обставинах колегія суддів вважає, що в заподіянні матеріальної шкоди в наслідок пошкодження автомобіля позивача є вина кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди в рівному ступені. Тому заподіяна позивачу матеріальна шкода в наслідок пошкодження автомобіля позивача повинна бути стягнута з відповідача на підставі ст.ст.440, 454 ЦК України (в редакції 1963 року) з урахуванням його вини відповідно до роз'яснень, які містяться в п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» про те, що за наявності вини обох володільців джерел підвищеної небезпеки розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного.
Визначаючи розмір цієї шкоди колегія суддів виходить з товарознавчого висновку №НОМЕР_5 про те, що вона рівна залишковій вартості автомобіля та складає 16616 грн. (л.с 98-100) Крім того, позивачем понесені витрати, пов'язані з послугами евакуатора та автостоянки (л.94) в сумі 1800 грн. Тому загальний розмір шкоди складає 16616+1800=18416 грн., який підлягає відшкодуванню в розмірі 50 відсотків в сумі 9208 грн.
Витрати позивача, які пов'язані з ушкодженням його здоров*я (витрати на лікування в сумі 460 грн. - л.с.91-94) підлягають відшкодуванню на підставі ст.ст.450, 455 ЦК України (в редакції 1963 року). Оскільки ця шкода заподіяна позивачу не тільки автомобілем відповідача, а одночасно і автомобілем позивача, який теж є джерелом підвищеної небезпеки, вона підлягає відшкодуванню в розмірі 50 відсотків в сумі 230 грн.
Загальна сума відшкодування складає 9208+230=9438 грн.
Враховуючи наявність вини позивача в заподіянні шкоди внаслідок порушення ним вказаних пунктів Правил дорожнього руху, колегія суддів вважає, що його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.440-1 ЦК України (в редакції 1963 року) не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.І ст.88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем (671,09 грн.), присуджуються йому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 118,11 грн.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.п. З, 4 ч.І ст. 309 ЦПК України в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 218, 307 ч.І п.2, 309 ч.І п.3,4, 314 ч.2, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 4 серпня 2005 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 9438 грн., судові витрати в сумі 118 грн. 11 коп., а всього 9556 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) гривень 11 копійок.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.