АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
справа № 22-ц/774/11288/13 Головуючий у 1-ій інстанції
категорія №37 суддя Казак С.Ю. Доповідач суддя Рудь В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Ткаченко І.Ю., Повєткіна В.В.
при секретарі: Кравець Є.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом та визнання такими, що втратили право на спадкування за законом, -
В с т а н о в и л а :
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, який уточнила у червні 2013 року, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом та визнання такими, що втратили право на спадкування за законом(а.с.2-4, 107-109, т.1).
Позивачка зазначала, що з 13.01.1973 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, від спільного шлюбу мають доньку ОСОБА_5.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діти ОСОБА_4 від першого шлюбу.
В 2008 році у ОСОБА_4 було діагностовано тяжке захворювання: рак шкіри. Він потребував дорогого та тривалого лікування. Їх заощаджень та пенсії було замало, у зв'язку з чим звертались за допомогою до близьких, рідних та друзів, взяли гроші в борг.
ОСОБА_4 неодноразово звертався до сина ОСОБА_2 за допомогою, але ніякого результату це не дало, останній не цікавився за весь час хвороби батька його станом здоров'я, завжди відмовляв в будь-якій допомозі, обґрунтовуючи це тим, що в нього немає грошей.
Донька ОСОБА_3 проживає в Ізраїлі, ніколи не відвідувала батька, телефонувала дуже рідко, станом здоров'я батька не переймалась. Прохання батька про допомогу в лікуванні ігнорувалось.
Через брак грошових коштів ОСОБА_4 довелось відмовитись від операції, грошей вистачало лише на курс променевої терапії.
З січня 2009 року по березень 2009 року ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні. Після виписки з лікарні необхідно було купувати дорогі ліки, піклуватись та доглядати хворого, він потребував постійного нагляду лікарів, а також подальшого лікування та повтору променевої терапії.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер.
Після смерті батька відповідачі свого обов'язку по його похованню не виконали. Похованням займалась вона з донькою ОСОБА_5 та несла усі витрати, що пов'язані з похованням.
Посилаючись на викладені обставини та вказуючи на те, що з моменту хвороби та до дня смерті ОСОБА_4 відповідачі ухилялись від надання йому допомоги, позивачка просила на підставі ст.1224 ЦК України усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування та визнати їх такими, що втратили право наслідування за законом на все майно, що належало ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено(а.с.188-189, т.1).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів(а.с.2-5).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушних, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 60 ЦПК України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За положеннями ч.3 ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
В п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що правило абзацу другого ч.3 ст.1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Правило ч.5 ст.1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у ч.2 ст.1259 ЦК України.
По справі встановлено, що ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого мав двох дітей - сина ОСОБА_2 та доньку ОСОБА_3 (до реєстрації шлюбу - ОСОБА_3). Після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1.(а.с.6, т.1), з якою проживав разом до дня смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер(а.с.11, т.1), після його смерті позивачка ОСОБА_1 та відповідачі: ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також ОСОБА_8, звернулись з відповідними заявами про прийняття спадщини до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, що підтверджується матеріалами спадкової справи(а.с.38-43,55-72, т.1).
Як видно із справи, відповідач ОСОБА_2 заперечував факт ухилення від виконання обов'язків по догляду за батьком, зазначав, що за життя він періодично зустрічався з батьком, у них були добрі стосунки, він відвідував батька за місцем його проживання, приносив продукти харчування, телефонував. Посилався на неприязнені стосунки з позивачкою, яка чинила перешкоди у спілкуванні з батьком.
Також ОСОБА_2 зазначив, що він був присутній на похоронах батька, надавав позивачці кошти на поховання в сумі 300 грн., заробітна плата його та дружини є невеликою, він сам хворіє, є інвалідом.
Відповідачка ОСОБА_3 також заперечувала факт ухилення від виконання обов'язку щодо утримання батька.
Представник ОСОБА_3 зазначав, що остання в 2000 році виїхала до Ізраїлю, з 18.06.2000 року є громадянкою вказаної держави, з батьком підтримувала добрі стосунки. До своєї хвороби вона відвідувала батька, а він їздив до неї в гості. Після діагностування у 2008 році у батька хвороби - рак шкіри, вона постійно цікавилась його здоров'ям, телефонувала йому, матеріально підтримувала батька, висилала посилки з подарунками та ліками. В січні 2012 року організувала і домовлялась про діагностування та стаціонарне лікування в Ізраїлі, але батько не зміг приїхати на лікування внаслідок бистроплинності хвороби.
За станом здоров'я вона не могла приїхати на похорони, є інвалідом з 2008 року, але допомагала в організації похорон через свою подругу, яка домовлялась від її імені за місце на кладовищі, організацію похорон. Представник також зазначав, що позивачка намагалась погіршити відносини між нею та братом ОСОБА_2 і батьком ОСОБА_4
Наведені обставини свідчать, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали добрі стосунки з батьком ОСОБА_4 та неприязнені стосунки з позивачкою ОСОБА_1
Як видно із справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 хворіють, мають інвалідність, що підтверджується медичними документами та відповідними висновками(а.с.84-93, 98, 151, 181, т.1), в силу наявної у них можливості приймали участь у житті батька та його утриманні(а.с.99, 118, 134-150, т.1).
Доказів, передбачених ст.ст.57,58 ЦПК України, які б свідчили про факт свідомого та навмисного ухилення відповідачів від свого обов'язку щодо догляду та утримання батька, позивачка у порядку, передбаченому ст.ст.10,60 ЦПК України, не надала, в ході розгляду справи такі докази не встановлено.
Таким чином, перевіривши доводи та заперечення сторін щодо заявлених вимог, дослідивши докази у справі, суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 не надала доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві та не встановив підстав для усунення останніх від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 і обгрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні заявлених вимог.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які на її думку підтвердили факт ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_4, не можуть бути взяті до уваги, оскільки суд встановив, що останні підтвердили лише факт того, що вони особисто ніколи не бачили, щоб відповідачі відвідували батька під час його хвороби та доглядали за ним; обставини щодо утримання та надання допомоги ОСОБА_4 з боку відповідачів їм відомі зі слів позивачки.
Доводи ОСОБА_1 про неповне з'ясування обставин справи, неналежну оцінку доказів, безпідставні, оскільки суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, з дотриманням вимог ст.10 ЦПК України перевірив доводи та заперечення сторін, дослідженим доказам, у тому числі показанням вказаних свідків, дав оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України. Доказів, які б спростовували висновки суду про недоведеність позову ОСОБА_1 не надала.
Отже, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апелляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-