Судове рішення #3437944
Справа № 2-22/08

Справа  № 2-22/08

 Р І Ш Е Н Н Я 

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

 

 

  19 вересня 2008 року.   Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

 

 у складі:            головуючого  судді  Чебикіна  В.П.,

                            при секретарі   Власенко М.М.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  залі суду м. Дніпропетровська

цивільну  справу за позовом Міського  державного комунального експлуатаційного

підприємства “Дніпроміськелектротранс” до ОСОБА_1

“Про стягнення заборгованості”; по зустрічному позову ОСОБА_1

до Міського державного комунального експлуатаційного підприємства

“Дніпроміськелектротранс” “Про визнання недійсним договору займу, відшкодування

збитків та моральної шкоди”, -

 

В С Т А Н О В И В :

 

                 16 липня 2004 року позивач - Міське державне комунальне

експлуатаційне підприємство “Дніпроміськелектротранс” звернувся до суду з

позовом до ОСОБА_1  “Про стягнення заборгованості”,

посилаючись на те, що  14.05.2003 року надійшла заява від працівниці депо №1

ОСОБА_1. про надання їй безвідсоткової  позики у розмірі 3600 грн. Строком на

12 місяців по повного  погашення. На підставі вищевикладеного ОСОБА_1. було укладено письмове зобов'язання, в якому вказувалося, що остання зобов'

язується погашати  вказану суму щомісячно, шляхом утримання із заробітної

плати. У випадку звільнення за власним бажанням або за порушення трудової

дисципліни вона повинна була  повернути  позику підприємству позивача

достроково у повному обсязі. Далі в позові вказувалося, що ОСОБА_1.

ОСОБА_1 була звільнена з депо №1 за прогули, але заборгованість по договору

позики не погасила. Станом на липень 2004 року заборгованість складала 2208

грн. Вказану суму та сплачене держмито - 51 грн. позивач просив стягнути з

ОСОБА_1. на його користь.

                   Відповідачка ОСОБА_1.ОСОБА_1  позов не визнала, надала

до суду зустрічний позов, в якому просила визнати правочин між нею та депо №1

Міського державного комунального експлуатаційного підприємства

“Дніпроміськелектротранс” від 14.05.2003 року недійсним та стягнути з МДКЕП

“Дніпроміськелектротранс” збитки, які були їй спричинені у розмірі 2784 грн.,

та 10000 грн. моральної шкоди.

                   Представник відповідачки (позивачки) ОСОБА_1.ОСОБА_1

позов не визнав, зустрічний позов підтримав.

                   Представник позивача - Міського  державного комунального

експлуатаційного підприємства “Дніпроміськелектротранс” в судове засідання не з'

явився у друге, про день та  час розгляду справи повідомлявся  належним чином,

про причину неявки суду не повідомив.

                   Ухвалою суду  від 19 вересня 2008 року позов Міського

державного комунального експлуатаційного підприємства “Дніпроміськелектротранс”

до ОСОБА_1 “Про стягнення заборгованості” на підставі

ст.207 ЦПК України залишено без розгляду.

                  Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення

позивачки та її представника, вважає, що позов ОСОБА_1. до

Міського  державного комунального експлуатаційного підприємства

“Дніпроміськелектротранс” “Про визнання недійсним договору займу, відшкодування

збитків та моральної шкоди” підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що  позивачка ОСОБА_1 04

листопада 2002 року була прийнята на роботу у депо №1 МДКЕП

“Дніпроміськелектро-

            транс”  у якості учня водія тролейбуса. 24.02.2003 року була

призначена водієм тролей-

            бусу 3 класу (а.с.35).

                            14.05.2003 року ОСОБА_1. звернулася з письмовою

заявою на ім'я начальника

           депо з проханням оформити їй позику у розмірі 3600 грн. зі строком

погашення 12  міся-

           ців (а.с.4).

15.05.2003 року ОСОБА_1. підписала письмове зобов'язання, в якому вказала, що

отримала від депо  №1 МДКЕП “Дніпроміськелектротранс” позику -

в сумі 3600 грн., яку зобов'язалася повернути за 12 місяців. На випадок

звільнення за  власним  бажанням або внаслідок порушення трудової дисципліни

вона зобов'язалася повернути  позичені гроші   підприємству  достроково (а.с.

5).

                06.12.2003 року на підставі наказу № 32-к та ст.40 п.4 КЗпП

України (прогул без поважних причин) ОСОБА_1. була звільнена з роботи (а.с.9).

                26.12.2003 року ОСОБА_1. зареєструвала шлюб з ОСОБА_2.

та перейшла на призвіще ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).

                16.07.2004 року позивач МДКЕП “Дніпроміськелектротранс”

звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1.(а.с.2-3).

                 15.03.2005 року ОСОБА_1. надала до суду зазначений

зустрічний позов (а.с.31-33).

                 В обґрунтування своїх доводів по зустрічному позову позивачка

в судовому засіданні  пояснила, що 14.05.2003 року перед виїздом на  маршрут

вона повідомила  слюсаря, що гальма  тролейбуса не зовсім справні. Після

опробування гальмової системи був зроблений висновок, що  гальма знаходяться у

задовільному стані , тобто можна працювати на маршруті. Під час руху по вул.

Калиновій в місті Дніпропетровську у неї не спрацювали гальма, внаслідок чого

вона  здійснила наїзд на автомобіль , який рухався в попутному напрямку, а той

у свою чергу зіткнувся ще з одним автомобілем. Приїхали працівники ДАІ, провели

огляд місця події. Але керівництво факт ДТП приховало. Для погашення

матеріальної шкоди примусили її написати заяву про необхідність видачі  позики

у сумі 3600 грн., а потім - письмове зобов'язання, в якому був розписаний

порядок погашення вказаної суми. Грошей у сумі 3600 грн. вона не отримувала,

але із її заробітної плати було стягнуто 1392 грн.  У видатковому касовому

ордері проти вказаної суми мається не її підпис. Позивачка ОСОБА_1 у

своїй позовній заяві вказала, що договір позики від  14.05.2003 року ,

відповідно до якого їй нібито було передано 3600 грн., з урахуванням

наведеного, потрібно визнати недійсним. Крім того, позивачка пояснила, що діями

керівництва підприємства відповідача їй спричинена моральна шкода, яку вона

оцінює в 10000 грн. В період з травня по жовтень 2003 року вона зазнала сильні

душевні страждання, так як тільки її безпідставно звинуватили у ДТП , факт

скоєння якого приховали, керівники підприємства здійснювали на неї

психологічний тиск, погрожували звільненням та позбавленням посвідчення водія ,

що з'явилося причиною того, що вона спочатку написала заяву про видачу їй

позики, а потім написала та підписала відповідне зобов'язання про погашення

кредиту, якої фактично не було. Крім того, вона зазнала сильні душевні

страждання із-за того, що в період з травня по жовтень 2003 року не отримувала

ні копійки із належній їй заробітної плати, тому фактично знаходилася на

утриманні батьків, що для неї було принизливим явищем. В цей час вона була

позбавлена можливості задовольняти свої елементарні матеріальні та духовні

потреби - купувати одежу, книги, відвідувати культурні заходи, що суттєво

порушило її життєві зв'язки на той час. Вона також вважає образливим для себе

сам факт надання відповідачем позову до суду на неї з вимогами відшкодування

заборгованості при тому, що  відповідачу відомі усі фактичні  обставини справи

, в тому числі і те, що вона грошей не отримувала, але відповідач навмисно

вводе суд в оману, при цьому надає підроблені документи у якості доказів,

перешкоджаючи встановленню істини. Їй також відомо, що згідно закону винна

сторона, яка здійснила  психологічний тиск до другої сторони , зобов'язана

відшкодувати збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду Оскільки з неї у

наслідок психологічного тиску було незаконно  стягнено 1392 грн., то відповідач

зобов'язаний відшкодувати 2784 грн.(1392х2), а також 10000, суму в яку вона

оцінює спричинену їй моральну шкоду, а усього 12784 грн.

В судовому засіданні доводи позивачки  ОСОБА_1. в обґрунтування своїх

позовних вимог знайшли своє підтвердження.

Так, відповідно до ст.374 ЦК УРСР, який діяв до 01.01.2004 року (рівно як і ст.

1046 ЦК України), договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей.

Факт, що позивачка написала заяву та підписала зобов'язання на погашення

кредиту у строк 12 місяців не підтверджує факт отримання грошей. В даному

випадку єдиним документом, який міг би підтвердити факт передачі Ткаченко  О.В.

грошей є видатковий касовий ордер. Відповідно до висновку почеркознавчої

експертизи підпис у графі отримання грошей, у видатковому касовому ордері № 492

від 15.05.2003 року виконаний не ОСОБА_1. , а якоюсь іншою особою(а.с.

76-80).

Згідно ч.1 ст.128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний

розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти  процентів, а у випадках,

окремо передбачених законодавством України - п'ятдесят процентів заробітної

плати, яка належить до виплати працівникові. Але фактично з позивачки

підприємством відповідача в період з травня по вересень 2003 року утримувалося

100%  ( як це передбачено зобов'язанням - по 300 грн.), що є порушенням  прав

ОСОБА_1. передбачених трудовим і конституційним законодавством України (а.

с.5-6).

В судовому засіданні встановлено, що  вказана угода була оформлена проти

внутрішньої волі ОСОБА_1. , під сильним психологічним тиском з боку

керівництва підприємства та фактично була направлена не на отримання нею

кредиту, а на погашення за її рахунок шкоди, спричиненої внаслідок ДТП з її

участю.

Керівництво підприємства відповідача факт скоєння ДТП приховало, але в судовому

засіданні цей факт знайшов своє підтвердження доданими до справи документами:

протоколом № 1743 від 14.05.2003 року, згідно якого працівник ДАІ Корсач 

направив водія ОСОБА_1 на медичний огляд після ДТП для встановлення факту

вживання психоактивних речовин та стану  сп'яніння. (а.с.21); листом начальника

ДАЇ від 23.12.2004 року на ім'я позивачки про те, що дорожньо-транспортна 

пригода, яка мала місце 14.05.2003 року в місті Дніпропетровську на вул.

Калиновій за її участю серед зареєстрованих не значиться (а.с.22).

Відповідно до ст.57 ЦК  УРСР (Ред.1963 р.) угода, яка здійснена внаслідок

погроз, а також угода, яку громадянин був вимушений укласти під впливом збігу

важких обставин та на  кабальних умовах може бути визнана недійсною за позовом

потерпілого.

Суд вважає, що сума 1392 грн.(а.с.6) була стягнута із заробітної плати Ткаченко

О.В. незаконно з наступних підстав.

Відповідно до ст.138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної

відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен ловести

наявність умов, передбачених ст.130 КЗпП України.

Ст. 130 КЗпП України передбачає, що при покладені матеріальної відповідальності

права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення

відповідальності тільки за пряму дійсну  шкоду, лише в межах і порядку,

передбачених  законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна

підприємству винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця

відповідальність, як правило обмежується певною частиною заробітку працівника і

не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Працівник, який

заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково.

Згідно ч.2 ст.231 ЦК України винна сторона, яка застосувала психічний тиск до

другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та

моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. Таким чином

позовні вимоги, відносно стягнення з відповідача шкоди у подвійному розмірі у

сумі  2784 грн.(1392х2) знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та

підлягають задоволенню.

На протязі розгляду справи  представник відповідача не надав суду матеріалів

службового розслідування причин скоєння ДТП, та висновок про те, хто є винними

особами, про розмір матеріальної шкоди. Звідки визначилася сума збитків на 3600

грн. представником відповідача також суду не доведено.

В судовому засіданні також встановлено, що діями керівництва МДКЕП

“Дніпроміськелектротранс”  позивачці ОСОБА_1. була спричинена моральна

шкода,   суд погоджується з позивачкою з тим, що в період з травня по жовтень

2003 року вона зазнала сильні душевні страждання, так як тільки її безпідставно

звинуватили у ДТП , факт скоєння якої приховали; керівники підприємства

здійснювали на неї психологічний тиск, погрожували звільненням та позбавленням

посвідчення водія , що з'явилося причиною того, що вона спочатку написала заяву

про видачу їй позики, а потім написала та підписала відповідне зобов'язання про

погашення кредиту, якого фактично не було. Крім того, суд погоджується з

доводами позивачки, що вона  зазнала сильні душевні страждання із-за того, що в

період з травня по жовтень 2003 року не отримувала  заробітної плати, тому

фактично знаходилася на утриманні батьків, що для неї було принизливим явищем.

Дійсно, що в цей  вона могла була позбавлена можливості задовольняти свої

елементарні матеріальні та духовні потреби - купувати одежу, книги, відвідувати

культурні заходи, що суттєво порушило її життєві зв'язки на той час.

Відповідно до ст.440' ЦК УРСР (Ред. 1963 р.) моральна (немайнова) шкода, яка

спричинена громадянину діями іншої особи, яка порушила його законні права,

відшкодовується особою, яка спричинила шкоду.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. в частині

стягнення на її користь моральної шкоди потрібно задовольнити частково, а саме

у розмірі  5000 грн.

                 Згідно ст. 88 ЦПК України сторони, на користь якої ухвалено

рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально

підтверджені судові витрати. Таким чином на користь позивачки з відповідача

потрібно стягнути судовий збір 110 грн.50 коп.(а.с.34).

                   На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4,7, 14, 57, 58,

59, 60, 88, 208, 214, 215 ЦПК України, ст.231  ЦК України ,  ст.ст.57, 374,

440' ЦК УРСР, ст.ст.128,130, 138 КЗпП України  суд -

 

В И Р І Ш И В :

                   Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити

частково.

                   Договір позики  від 14.05.2003 року між Міським державним

комунальним експлуатаційним підприємством “Дніпроміськелектротранс та ОСОБА_1 визнати недійсним.

                   Стягнути з Міського державного комунального експлуатаційного

підприємства “Дніпроміськелектротранс”  на користь ОСОБА_1

матеріальні збитки у розмірі 2784 грн., судовий збір - 110 грн.50 коп.,

моральну шкоду - 5000 грн., а усього стягнути  - 7894 грн.00 коп.

                   В інших позовних вимогах відмовити.

                    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до

апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом

подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне

оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

 

Суддя:                       В.П.Чебикін

          

  • Номер: 6/374/9/16
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-22/08
  • Суд: Ржищівський міський суд Київської області
  • Суддя: Чебикін В.П.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 14.09.2016
  • Дата етапу: 07.11.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація