УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1480/13Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"03" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 17 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, ПАТ «Страхова компанія «Провідна», в якому, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути матеріальну шкоду, завдану належному йому автомобілю Тойота Камри внаслідок ДТП в сумі 76159,28 грн.

Вимоги мотивовані тим, що 27 липня 2012 року о 09 год. 30 хв. на нерівнозначному перехресті автодоріг Феодосія - Сімферополь та вул. Чкалова у м. Феодосії при виїзді з другорядної дороги по вул. Чкалова на головну, водій автомобіля Форд Фокус створив аварійну ситуацію для автомобіля ЗАЗ 1102 державний № НОМЕР_2 під керування ОСОБА_7, який для уникнення зіткнення, перетнув полосу зустрічного руху та на лівому краю дороги, по ходу його руху, допустив зіткнення з автомобілем Тойота Камри державний № НОМЕР_1, що належить позивачу. В результаті ДТП його автомобілю завдано шкоди на суму 76159,28 грн., яку відповідачі йому не відшкодовують.

Цивільна правова відповідальність відповідача застрахована в ПАТ «СК «Провідна» на суму 50 000 грн.; про скоєне ДТП страхова компанія була повідомлена в той же день, а тому повинна сплатити вартість ремонту автомобіля в межах ліміту страхової суми, залишок боргу позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_7

Рішенням Феодосійського міського суду від 17 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. На користь позивача з ПАТ «СК «Провідна» стягнуто страхове відшкодування в розмірі 49500 грн.; зі ОСОБА_7 стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 19043,38 грн., судові витрати в сумі 1176 грн., а всього 20219,38 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач ПАТ «СК «Провідна» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи скарги обґрунтовані тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, апелянт зазначає, що сторонами по справі дійсно було повідомлено страхову компанію про настання страхового випадку. Однак ОСОБА_7 повідомив, що ДТП сталося з вини водія автомобіля Форд Фокус, а не з його вини. Доказів на підтвердження вини ОСОБА_7 у скоєнні ДТП позивачем не представлено. Отже, при відсутності вини володільця джерела підвищеної небезпеки не має підстав для виплати страхової суми.

Крім того, апелянт зазначає, що в діях ОСОБА_7 не виявлено причинного зв'язку з ДТП та її наслідками, такий зв'язок встановлений в діях ОСОБА_6, а отже вказані обставини є підставою для відмови у позові.

Також, на думку апелянта, судом не було встановлено, чи на законних підставах керував транспортним засобом ОСОБА_7

Апелянт посилається на те, що при визначенні розміру відшкодування суд дійшов до висновку, що вина складає 90% на 10%. Таким чином при розрахунку суми, яка підлягає стягненню з ПАТ «СК «Провідна», пропорційно визначеного судом відсотку вини, розмір відшкодування за рахунок страхової компанії мав бути меншим і, враховуючи франшизу у розмірі 500 грн., мав би складати 44 500 грн. (5000 х90 %-500 грн.).

Апелянт також зауважує на те, що на момент подання позову і на момент винесення рішення між ПАТ «СК «Страхова компанія «Провідна» та позивачем взагалі відсутній спір про право, оскільки страховою компанією права позивача не порушувались, так як відповідно до норм діючого законодавства, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом строку з дня надання всіх необхідних документів. Враховуючи зіткнення декількох транспортних засобів та норми ст. 1188 ЦК України, без рішення суду про наявність вини у ПАТ «СК «Провідна» були відсутніми підстави для виплати страхового відшкодування. Таким чином, лише після надання до страхової компанії рішення суду, яке б встановлювало вину ОСОБА_7 у ДТП та ступені цієї вини у ПАТ «СК «Провідна» виникають підстави для розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності позивача та представника відповідача - ПАТ «СК «Провідна», які належним чином повідомлені про розгляд справи. Від представника ПАТ «СК «Провідна» надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_7, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що 27.06.2012 року відбулося ДТП за участю транспортних засобів Тайота Камри, державний НОМЕР_1, що належить позивачу та ЗАЗ 1102 державний НОМЕР_2 під керуванням відповідача, в результаті порушення водіями Правил дорожнього руху України, що встановлено висновком експертизи. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Судом першої інстанції встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами Глави 67 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також статтями 1187, 1188, 1194 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 липня 2012 року о 09 год. 30 хв. на перехресті нерівнозначних доріг автодороги Феодосія - Сімферополь та вул. Чкалова, при виїзді з другорядної дороги по вул. Чкалова в м. Феодосія на головну, водій автомобіля Форд Фокус створив аварійну ситуацію для автомобіля ЗАЗ 1102 державний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, який для уникнення зіткнення, перетнув полосу зустрічного руху та на лівому краю дороги, по ходу його руху, допустив зіткнення з автомобілем Тойота Камри державний № НОМЕР_1.

Власником автомобіля Тойота Камри, державний № НОМЕР_1 є позивач ОСОБА_10 (а.с. 6-7), про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3. Цивільно-правова відповідальність позивача застрахована ПАТ «СК «Провідна», що підтверджується полісом № АВ/7307195 обов'язкового страхування (а.с. 5) із терміном дії з 16.07.2012 року по 15.07.2013 року. Договором передбачено, що розмір страхової суми (ліміту відповідальності) складає 50000 грн. за шкоду, заподіяну майну та 100000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, розмір франшизи - 500 грн.

З матеріалів справи слідує, що автомобіль Форд Фокус та водій, що створив аварійну ситуацію, не встановлені ( а.с. 8, 36). Постанов про визнання будь - кого з учасників ДТП винними не приймалося.

Відповідач ОСОБА_7 керував автомобілем ЗАЗ 1102 державний № НОМЕР_2, який, відповідно довідки № 9044541 про дорожньо-транспортну пригоду від 27.07.2012 року, належить ОСОБА_11 (а.с. 25), наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АА/7509863 із терміном дії до 20.10.2012 року (а.с. 22). Відповідно до Договору ліміт відповідальності ПАТ «СК «Провідна» за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю складає 100000 грн., за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн., франшиза - 500 грн. (а.с.22).

Як слідує з роз'яснень, наданих пунктом 23 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року, договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності володільця транспортного засобу діє протягом строку, на який його укладено. У разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу (відчуження, спадкування, правонаступництво) договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії (стаття 20-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З урахуванням наведеного, автомобіль ЗАЗ 1102 державний № НОМЕР_2, яким керував відповідач ОСОБА_7, є забезпеченим транспортним засобом.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль Тойота Камри, державний № НОМЕР_1, який належить позивачу.

Згідно висновку про оцінку транспортного засобу від 27.07.2012 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок пошкодження автомобіля, складає 76159,28 грн.

З висновку експерта № 100 від 24 липня 2013 року (а.с. 110-129) слідує, що у у даній дорожній ситуації, водій автомобіля ЗАЗ-1102 ОСОБА_7 з метою забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.4 і п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Вищенаведеним дослідженням встановлено, що водій ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти даній пригоді шляхом своєчасного застосування зниження швидкості аж до його зупинки, не змінюючи обраного ним напряму руху, а тому дії відповідача, які не відповідали вимогам вимог п. 12.4 і п. 12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, перебували в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. Одночасно, дії водія ОСОБА_6 в частині застосування маневру відвороту праворуч, не відповідали технічним вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідач мав технічну можливість запобігти даному зіткненню з автомобілем ЗАЗ-1102, його дії не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої неї шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті ДТП безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортн6их засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується зав давачем шкоди.

З огляду на викладені норми права, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта стосовно того, що обов'язок страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування виникає лише за умови встановлення особи, винної у ДТП, надання відповідного рішення суду про притягнення такої особи до відповідальності. Обов'язок страхової компанії з виплати страхового відшкодування потерпілому виникає з умов договору та вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і його розмір не залежить від ступеню вини особи, що винна у скоєнні ДТП, а визначений договором страхування. Отже, доводи апелянта стосовно того, що у ПАТ «СК «Провідна» за відсутністю рішення суду, яким встановлено вину ОСОБА_7 у ДТП, не виникли підстави для виплати страхового відшкодування, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки є необґрунтованими та суперечать нормам права. З тих же підстав колегія суддів відхиляє доводи апелянта і стосовно того, що суд першої інстанції при визначенні розміру страхового відшкодування, не зменшив його суму з урахуванням відсотку вини учасників ДТП.

З матеріалів справи слідує, що 27 липня 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до ПАТ «СК «Провідна» із заявами про настання страхового випадку, а саме скоєного ДТП, надали документи передбачені законодавством (а.с. 23,24,25).

Суд першої інстанції, задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_6 і стягнувши на його користь з ПАТ «СК «Провідна» страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності з відрахуванням суми франшизи у розмірі 49500 грн., вищезазначені роз'яснення та норми права врахував і правильно визначив правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору страхування за умовами якого позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди за рахунок страхової компанії.

Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного). (пункт 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року).

Як слідує з висновку експерта № 100 від 24 липня 2013 року (а.с. 125), водій ОСОБА_7 мав технічну можливість виконати вимоги п. 12.3 ПДР України, тобто своєчасно застосувати зниження швидкості аж до зупинки і зупинитися до вказаного місця зіткнення з автомобілем FORD-FOKUS, не застосовуючи маневру відвороту праворуч. У зв'язку з чим виникли інші небезпечні обставини даної пригоди, серед яких знос, з подальшим виїздом на зустрічну смугу, потім виїзд на узбіччя і зіткнення. Водій автомобіля ЗАЗ-1102 рухався зі швидкістю більше 60 км/год. і застосував зниження швидкості не своєчасно, тобто значно пізніше, ніж виникла небезпека для його руху, яку він міг виявити з місця водія, з цього слід зробити висновок про те, що в обставинах даної пригоди, дії водія автомобіля ЗАЗ-1102 ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.12.4 та п. 12.3 ПДР України, він мав технічну можливість запобігти даній пригоді і його дії перебували в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

Із наведеного вбачається, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку механізму дорожньо-транспортної пригоди та враховуючи обставини пригоди і те, що дії обох водіїв перебували у причинному зв'язку з виникненням зіткнення, дійшов висновку про пропорційність вини сторін, у зв'язку із чим зменшив розмір шкоди, завданої позивачу діями ОСОБА_7 на 10%, що склало 7615,90 грн.

Та обставина, що ОСОБА_7 не залучався до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Отже, доводи апелянта стосовно відсутності доказів вини ОСОБА_7 у скоєнні ДТП, внаслідок чого відсутні підстави для виплати страхової суми, спростовуються обставинами справи і не узгоджуються з нормами матеріального права. Апелянт, на думку колегії суддів, помилково намагається застосувати принцип вини заподіювача шкоди у правовідносинах, що виникли не між володільцями джерел підвищеної небезпеки, а між страховиком та страхувальником на підставі договору страхування. Визначення судом пропорційності вини володільців джерел підвищеної небезпеки у ДТП не є підставою для зменшення суми страхового відшкодування позивачу. До того ж, відповідачем ОСОБА_7 рішення місцевого суду не оскаржено, а суд апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України при перегляді справи обмежений доводами апеляційної скарги.

Доводи апелянта стосовно того, що судом не були встановлені обставини щодо законності підстав керування транспортним засобом відповідачем ОСОБА_7, не приймаються колегією суддів, оскільки є необґрунтованими і такими, що суперечать матеріалам справи. При розгляді справи судом першої інстанції сторонами не заперечувався факт правомірності керування ОСОБА_7 автомобілем ЗАЗ-1102 Апелянтом така правомірність керування відповідачем автотранспортним засобом не спростована.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Статтею 16 зазначеного вище Закону встановлено, що водій під час керування транспортним засобом повинен мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Як слідує з роз'яснень, наданих пунктом 6 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення не містять.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 17 вересня 2013 року відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 17 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В. Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко