Головуючий у 1 їй інстанції Іванова А.П.

Доповідач Соломаха Л.І.

категорія 25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Хейло Я.В.

при секретарі Мишко Д.О.

за участю

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Парія В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної шкоди з апеляційною скаргою відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 23 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2013 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПАТ «СК «УСГ») про відшкодування шкоди.

Зазначав, що є власником автомобіля марки Opel Vectra державний номер НОМЕР_2 2008 року випуску.

02 липня 2012 року між ним та ПАТ «СК «УСГ» був укладений Договір № 07-0520-12-00005 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами (далі договір страхування), до якого 29 жовтня 2012 року були внесені зміни згідно додатку № 1.

На виконання умов договору страхування ним сплачені страхові платежі: 02 липня 2012 року - 2 777,76 грн., 03 жовтня 2012 року - 1 400 грн., 29 жовтня 2012 року - 300 грн. та 180 грн.

08 листопада 2012 року біля 08 годині 00 хвилин в республіці Азербайджан м. Мінгечаур вул. Долара Алієва, 20/2, сталася дорожньо-транспортна подія (далі - ДТП), внаслідок якої автомобіль марки Opel Vectra державний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

13 листопада 2012 року він подав відповідачу заяву про настання страхового випадку і виплату страхового відшкодування, до якої додав необхідні документи.

13 листопада 2013 року ПАТ «СК «УСГ» листом № ССКА-1517/1 повідомило його про необхідність надати лист вигодонабувача зі згодою на виплату страхового відшкодування та надати рахунок - фактуру. Зазначені документи ним відповідачу були надані.

26 листопада 2012 року ПАТ «СК «УСГ» листом за № 0318549 повідомило його про прийняття рішення про проведення страхового розслідування з подальшим проведенням транспортно-трасологічного та трасологічного дослідження.

17 грудня 2012 року ПАТ «СК «УСГ» листом за № 03/9156 повідомило його про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п/п 17.1.4, п. 17.1 р. 17 договору страхування, п. 3 частини 1 ст. 26 Закону України «Про страхування», посилаючись на те, що згідно з висновком № 175-12 спеціаліста транспортно - трасологічного дослідження ним надані недостовірні відомості щодо часу, місця та обставин настання страхового випадку.

Посилаючись на необгрунтованість відмови у виплаті страхового відшкодування, позивач просив стягнути з ПАТ «СК «УСГ» на його користь:

страхове відшкодування - 12 153,80 грн. та за прострочення його виплати за період з 17 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року інфляційні витрати - 12,15 грн., 3% річних від простроченої суми - 88,91 грн., пеню - 443,31 грн., всього 12 363,50 грн.;

судові витрати: судовий збір у розмірі 229,40 грн. та 114,70 грн., оплата послуг спеціаліста - 300 грн., оплата послуг перекладача - 140 грн. (а.с. 2-6, а.с. 119).

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 23 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 12 363,50 грн., судові витрати в розмірі 784,10 грн. (а.с. 150-154).

В апеляційній скарзі відповідач - ПАТ «СК «УСГ», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 159 - 165).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ПАТ «СК «УСГ» Парій В.А., який діє від імені юридичної особи на підставі довіреності № 0112-431 від 26 грудня 2012 року (а.с. 190), доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, з'явився його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 06 березня 2013 року (а.с. 58), проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Парія В.А., представника позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що позивач на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4, виданого РЕВ 1-го МРВ м. Донецька УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області 01 листопада 2008 року, є власником транспортного засобу Opel Vectra, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 (а.с. 25-26).

02 липня 2012 року між ПАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_4 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами № 07-0520-12-00005, згідно якого предметом страхування є транспортний засіб Opel Vectra, державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску (п. 3); страховими ризиками є викрадання, ДТП (дорожньо -транспортна пригода), ПДТО (протиправні дії третіх осіб), стихійне лихо, пожежа, вибух, напад тварин (п. 5); територією дії Договору є Україна, СНД, Європа (п. 9), строк дії договору - з 00.00 год. 03 липня 2012 року по 24.00 год. 02 липня 2013 року (п. 9), вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» (п. 2) (а.с. 7-12).

Згідно п. 1 частини 2 договру предметом Договору страхування є страхування майнових інтересів Страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України, пов'язаних з:

- володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим Договором наземним транспортним засобом та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням, - страхування наземного транспортного засобу (КАСКО);

- відшкодування Страхувальником шкоди, заподіяної третій особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, - добровільне страхування цивільно-правової відповідальності водія;

- життям, здоров'ям та/або працездатністю застрахованих осіб, визначених в Частині 1 Договору, - добровільне страхування від нещасного випадку з водієм та пасажирами (а.с. 7-12).

29 жовтня 2012 року до Договору страхування були внесені зміни, про що було укладено Додатковий договір № 1, згідно якого дія Договору розширена на країни - Україна, СНД,, Грузія, за винятком зон бойових дій та військових конфліктів, Європа на період з 01 листопада 2012 року по 10 листопада 2012 року (а.с. 27).

На виконання умов Договору позивачем ОСОБА_4 сплачено страхові премії на рахунок ПАТ «СК «УСГ»: 02 липня 2012 року - 2 777,76 грн., 03 жовтня 2012 року - 1 400 грн., 29 жовтня 2012 року - 300 грн. (а.с. 14-16).

Згідно довідки № 109, виданої відділенням поліції м. Мінгечаур Міністерства внутрішніх справ Республіки Азербайджан на ім'я ОСОБА_4, 08 листопада 2012 року о 08 годині 00 хвилин напроти будинку № 16, 20/2 у результаті ДТП автомобіль Opel Vectra, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2, отримав - зафіксовані ушкодження: пошкоджено бік переднього бампера (нерозбірливо), верхня частина капоту та скла фар протерлись (а.с. 22, а.с. 106-107).

Відповідно до рахунку-фактури № 04169 від 13 листопада 2013 року СТО «Opel» ТОВ «Гратіум» вартість ремонтно-відновлюваних робіт складає 12 153,80 грн. (а.с. 43).

13 листопада 2012 року позивачем відповідачу подано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Листом № 03/9156 від 19 грудня 2012 року ПАТ «СК «УСК» повідомило ОСОБА_4 про відмову у здійсненні страхової виплати на підставі п. 3 частини 1 ст. 26 Закону України «Про страхування», п.п. 17.1.4 п.17.1 р. 17 договору страхування через надання недостовірних відомостей щодо часу, місця та обставин настання страхового випадку (а.с. 30-31).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування. Висновок експертного дослідження № 175-12 від 17 грудня 2012 року обставин пригоди, пов'язаної з автомобілем Opel Vectra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з якого виходив відповідач, не є належним доказом надання позивачем неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку. Підстави для відмови у здійсненні страхової виплати, передбачені ст. 26 Закону України «Про страхування», ст. 991 ЦК України, відсутні, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, стягнення пені підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Діючи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 979, ст. 988, ст. 990, ст. 992 ЦК України, Законом України «Про страхування».

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний:

протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Сторони визнають, що ОСОБА_4 в передбаченому законом порядку та строки подав Страховику - ПАТ «СК «УСГ» заяву про настання страхового випадку і виплату страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням автомобіля внаслідок події, яка сталася 08 листопада 2012 року, що підтверджується і листом ПАТ «СК «УСГ» від 13 листопада 2012 року за № СССКА-1517/1, згідно якого ПАТ «СК «УСГ» повідомляє страхувальника ОСОБА_4 про те, що додатково до наданих ним документів до заяви йому необхідно надати лист Вигодонабувача зі згодою на виплату страхового відшкодування та рахунок-фактуру та надати автомобіль для огляду спеціалістами відділу аварійних комісарів (а.с. 28).

13 листопада 2012 року автомобіль Opel Vectra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, був оглянутий спеціалістами страховика, про що складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу (а.с. 32).

На вимогу відповідача позивачем також був наданий рахунок - фактура № 04169 від 13 листопада 2012 року СТО «Opel» ТОВ «Гратіум», згідно якої вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля складає 12 153,80 грн. (а.с. 43);

Листом за № 03/9156 від 19 грудня 2012 року ПАТ «СК «УСК» повідомило ОСОБА_4 про відмову у виплаті йому страхового відшкодування на підставі п. 3 частини 1 ст. 26 Закону України «Про страхування», п.п. 17.1.4 п.17.1 р. 17 договору страхування через надання недостовірних відомостей щодо часу, місця та обставин настання страхового випадку. При цьому Страховик посилався на висновок № 175-12 експертного дослідження, яким встановлено, що комплекс усіх механічних пошкоджень, наявних на деталях передньої ліво-кутової частини та на капоті автомобіля Opel Vectra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не міг утворитися в рамках пригоди на місці та за обставинами, що наведені у заяві ОСОБА_4 про настання страхового випадку, а саме, виключно при нерухомому положенні зазначеного автомобіля біля будинку № 20/2 по вул. Долара Алієва у м. Мінгечаур республіки Азербайджан (а.с. 30-31).

Як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, підстави для відмови страховика в здійсненні страхової виплати перелічені в ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР «Про страхування».

Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 991 ЦК України та п. 3 частини 1 ст. 26 Закону України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Виходячи зі змісту ст.991 ЦК України, ст. 26 ст. 26 Закону України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку. Слід також враховувати, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відмова Страховика у здійсненні страхового відшкодування є незаконною.

Звертаючись до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, позивач ОСОБА_4 повідомив, що 07 листопада 2012 року біля 22 години він припаркував свій автомобіль біля будинку № 20/2 по вул. Долара Алієва у м. Мінгечаур та залишив на ніч, вранці 08 листопада 2012 року встановив, що автмобіль пошкоджено (а.с. 35).

Відповідно до ст. 8 Закону України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно п. 5 частини 1, п. 2 та п. 3 частини 2 договору страхування страховий випадок - це передбачена Договором подія (ризик). Страховими ризиками за цим Договором є в тому числі:

- «ДТП» - це пошкодження або знищення транспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок ДТП, попадання предметів (п. 2.1.1 «а»);

- «Протиправні дії третіх осіб» - це пошкодження або знищення транспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок протиправних дій третіх осіб, не пов'язаних із незаконним заволодінням транспортного засобу та додаткового обладнання одночасно, крадіжка частин, вузлів, деталей, додаткового обладнання транспортного засобу (а.с. 7-12).

Факт отримання автомобілем Opel Vectra, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2, пошкоджень підтверджується довідкою № 109, виданою відділенням поліції м. Мінгечаур Міністерства внутрішніх справ Республіки Азербайджан (а.с. 22, а.с. 106-107), актом огляду пошкодженого транспортного засобу спеціалістом ПАТ «СК «УСГ» від 13 листопада 2012 року (а.с. 32-33), згідно яких автомобіль Opel Vectra, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2, отримав пошкодження переднього бамперу та капоту, що підтверджує настання страхового випадку.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що довідка № 109, видана відділенням поліції м. Мінгечаур Міністерства внутрішніх справ Республіки Азербайджан на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 22, а.с. 106-107), є неналежним доказом, оскільки в ній відсутні підписи та відповідна печатка, є необгрунтованими. З оригіналу цієї довідки встановлено, що вона має зазначені реквізити та складена у формі, яка передбачена законодавством республіки Азербайджан.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, учасниками якої є як Україна, так і Азербайджан, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.

Згідно висновку № 175-12 від 17 грудня 2012 року експертного дослідження обставин пригоди, пов'язаної з автомобілем Opel Vectra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яке проводилося експертом ДП «Центр Експертних досліджень» Биковим В.І. та на підставі якого відповідач відмовив позивачу у здійсненні страхової виплати, комплекс усіх механічних пошкоджень, наявних на деталях передньої ліво-кутової частини та на капоті автомобіля Opel Vectra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не міг утворитися в рамках пригоди на місці та за обставинами, що наведені у заяві ОСОБА_4 про настання страхового випадку, а саме, виключно при нерухомому положенні зазначеного автомобіля біля будинку № 20/2 по вул. Долара Алієва у м. Мінгечаур республіки Азербайджан.

До такого висновку експерт дійшов, виходячи з наступного:

Представленими знімками, зробленими на заявленому місці пригоди та при оглядах транспортного засобу, на автомобілі зафіксована наявність двох окремих зон механічних пошкоджень, що утворилися в різних частинах автомобіля за різними механізмами і у яких відобразилися ознаки зовсім різних сторонніх об'єктів:

1. умовно перша зона включає пошкодження передньої ліво-кутової частини облицювання переднього бамперу, пошкодження передньої лівої протитуманної фари та лівої декоративної решітки облицювання, конструкцією якої передбачений отвір під протитуманну фару; пошкодження зазначених вище деталей (вузлів) характерно для ударного (з незначним ковзанням) контакту передньої ліво-кутової частини автомобіля Opel Vectra з твердим високоміцнісним об'єктом без суцільної (по вертикалі) контактуючої поверхні та одинокими виступаючими назовні елементами, з яких верхній елемент розташувався від рівня опорної поверхні на відстані біля 60 см.

Індивідуальною конструктивною особливістю даного об'єкту є наявність у його складі окремого елементу пруткового типу обмеженого поперечного перерізу, що виступав назовні за габарити об'єкту і горизонтальним чином розташовувався над опорною поверхнею на висоті біля 40 см. Взаємодія з даним елементом супроводжувалася залишенням розлому на правому краю отвору пластмасової декоративної решітки з послідуючим її зміщенням (відносно автомобіля) справа-наліво спереду назад і як наслідок утворення тріщин в облицюванні переднього бамперу.

У нашому випадку утворення пошкоджень повинно бути наслідком наїзду на передню ліво-кутову частину нерухомого автомобіля Opel Vectra якогось іншого транспортного засобу невідомого типу. Однак аналіз усіх відомих типів наземних транспортних засобів (автомобілів легкового та вантажного типів, причепів та напівпричепів, тракторної техніки, транспортних засобів спеціального призначення тощо) вказує на те, що жодний з них немає у конструкціях своїх зовнішніх боків якихось поодиноких горизонтально розташованих виступаючих назовні комплектуючих деталей (вузлів) пруткового типу обмеженого перерізу з гострими кінцями, котрі б розташовувались від рівня опорної поверхні на відстані біля 40 см і при взаємодії з якими на автомобілі Opel Vectra могли статися руйнування лівої декоративної решітки разом з лівою протитуманною фарою та поряд розташованої ділянки облицювання переднього бамперу.

У той же час, перелічені вище ознаки, що властиві елементу стороннього об'єкту, є характерними особливостями металевого прутка, який в момент контакту з декоративною решіткою автомобіля Opel Vectra розташовувався над опорною поверхнею на згаданій вище висоті біля 40 см.

Крім того, на представлених фотознімках, зроблених власником транспортного засобу на заявленому місці пригоди після її настання, автомобіль Opel Vectra зображений без лівої протитуманної фари, але при цьому на асфальтобетоному покритті ділянки скоєння заявленої пригоди нема жодного уламку складових деталей даної фари.

Отже, деталі передньої ліво-кутової частини автомобіля Opel Vectra не могли бути пошкодженими в рамках пригоди, місце та обставини якої наведені у заяві про настання страхового випадку, а саме, при його нерухомому положенні, а є наслідком наїзду даного автомобіля переднім лівим кутом на стаціонарний (нерухомий) об'єкт, склад якого включав окремий горизонтально розташований предмет пруткового типу поперечного перерізу (типу металевого прутка з гострим кінцем);

2. пошкодження умовно другої зони являє собою поздовжньо (відносно автомобіля) орієнтовану петлеподібну подряпину довжиною біля 10-15 см, наявність якої зафіксовано на середній частині площини капоту, ближче до лівого краю, і відображення якої супроводжувалося незначним деформуванням металу;

Утворення даного пошкодження могло статися за будь-якими обставинами і в будь-який час, не можливо виключити, що пошкодження капоту могло статися в рамках заявленої пригоди і може бути наслідком дії, наприклад, з боку невідомої людини за допомогою якогось твердого предмету з гострим кінчиком (типу сухої гілки) (а.с. 34-42).

На спростування висновку № 175-12 від 17 грудня 2012 року експертного дослідження, яке проводилося експертом ДП «Центр Експертних досліджень» Биковим В.І., позивачем наданий висновок від 05 червня 2013 року про характер пошкоджень та можливі причини їх виникнення, який здійснений експертом-оцінювачем ОСОБА_8, який має кваліфікацію аварійного комісара за спеціалізацією «Автотранспорт», в тому числі за модулем «Визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків». Не виключаючи в якості однієї з причин пошкоджень автомобіля його наїзд на нерухомий об'єкт (перешкоду), аварійний комісар посилається на те, що зробити однозначний висновок щодо причин та механізму виникнення пошкоджень є неможливим, оскільки відсутній об'єкт, який заподіяв пошкодження; для визначення причин та механізму, внаслідок яких утворилися пошкодження, необхідно проведення спеціальних експертиз (трасологічних, автотехнічних, матеріалознавчих) відповідними спеціалістами.

Такого висновку він дійшов виходячи з результатів огляду автомобіля Opel Vectra, при якому виявлені пошкодження передньої переважно лівої частини автомобіля, пошкоджені облицювання переднього бамперу, ліва протитуманна фара у зборі з накладкою, капот.

Загальний характер пошкоджень свідчить про те, що причиною їх виникнення могли бути: наїзд на нерухому перешкоду, зіткнення з об'єктом, що рухається; наїзд об'єктів, що рухаються на нерухомий стоячий автомобіль Opel Vectra.

Про варіант № 3 (наїзд об'єктів, що рухаються на нерухомий стоячий автомобіль Opel Vectra) свідчать наступні ознаки:

- пошкодження капоту (царапина у формі петлі длиною 10-15 см з деформацією металу) свідчить про те, що предмет, що викликав це пошкодження, рухався по траєкторії, що мінялася (від автомобіля Opel Vectra, а потім - до нього чи навпаки, в той момент, коли він був нерухомим). Найбільш вірогідною причиною виникнення цього пошкодження можуть бути протиправні дії третіх осіб (у разі, якщо це пошкодження виникло не в сукупності з іншими) або, що найбільш вірогідно, внаслідок наїзду вантажної/спеціалізованої техніки (задня частина - вантажна платформа та спецпристосування); висота, на якій знаходяться ці пошкодження, побічно це підтверджують;

- пошкодження облицювання переднього бампера в лівій частині, внаслідок якого утворилися тріщини та розриви, які характерні для зіткнення з твердим металевим предметом циліндричної форми (який згідно залишених слідів має аналог гвинтової нарізки); ідентифікувати предмет та його належність до будь-якого транспортного засобу, заподіявшого такі пошкодження, є неможливим (а.с. 110).

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, висновок № 175-12 від 17 грудня 2012 року експертного дослідження, яке проводилося експертом ДП «Центр Експертних досліджень» Биковим В.І., не може бути належним доказом того, що позивачем надані недостовірні відомості щодо часу, місця та обставин настання страхового випадку.

По-перше, зазначений висновок щодо єдиної вірогідної причини виникнення пошкоджень переднього бампера є наїзд автомобіля Opel Vectrа на нерухому перешкоду спростовується висновком від 05 червня 2013 року експерта-оцінювача ОСОБА_8, згідно якого причинами виникнення пошкоджень автомобіля Opel Vectrа могли бути і інші, в тому числі: зіткнення з об'єктом, що рухається; наїзд об'єктів, що рухаються на нерухомий стоячий автомобіль Opel Vectra.

По-друге, згідно п. 3.2, п. 3.5 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз», яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, до експертної установи (експерту) надаються, в тому числі, об'єкти дослідження. Коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз.

Як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, експертом ДП «Центр Експертних досліджень» Биковим В.І. пошкоджений автомобіль не оглядався, дослідження здійснювалося на підставі цифрових фотознімків, зроблених власником автомобіля, який не має спеціальних знань в галузі як фотографування, так і автотехнікі, та цифрових фотознімків зовнішнього вигляду автомобіля після заявленої пригоди, зроблених при огляді спеціалістом ПАТ «СК «УСГ», в той час як експертом-оцінювачем ОСОБА_8, який має кваліфікацію аварійного комісара за спеціалізацією «Автотранспорт», в тому числі за модулем «Визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків», був оглянутий пошкоджений автомобіль.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно «Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», які затверджені наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, для визначення взаємного розташування транспортних засобів у момент їх контактування, визначення місця зіткнення транспортних засобів і місця наїзду на перешкоду (пішохода), установлення механізму утворення слідів призначається транспортно-трасологічна експертиза (п. 2.1). Для вирішення питань, в тому числі: Який механізм контактування транспортних засобів? До якого типу (марки, моделі) належить транспортний засіб, яким залишено дані сліди? Яким було взаємне розташування транспортних засобів під час їх зіткнення? Яким було взаємне розташування транспортних засобів і перешкоди під час наїзду на останню? Який з транспортних засобів під час їх зіткнення стояв, а який рухався? Який механізм утворення слідів (удар, ковзання тощо)?, експерту надаються самі слідоутворювальні об'єкти (шини, деталі, що виступають, тощо) або експериментальні зліпки цих об'єктів (експериментальні відбитки шин на папері); предмети, на яких залишились сліди зазначених об'єктів, або зліпки (масштабні фотознімки) цих слідів, а також протоколи огляду місця події з усіма додатками до них (п. 2.3).

Проте жодною із сторін клопотання про призначення по справі судової експертизи для з'ясування причин та механізму утворення пошкоджень автомобіля Opel Vectra не заявлялося.

Відповідно до частини 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що для визначення взаємного розташування транспортних засобів у момент їх контактування, визначення місця зіткнення транспортних засобів і місця наїзду на перешкоду (пішохода), установлення механізму утворення слідів призначається транспортно-трасологічна експертиза, проте клопотання про її призначення сторонами не заявлялося, що надані сторонами письмові докази щодо механізму утворення пошкоджень автомобіля Opel Vectra, а саме: висновок № 175-12 від 17 грудня 2012 року експертного дослідження експерта Бикова В.І. та висновок від 05 червня 2013 року експерта-оцінювача ОСОБА_8 є суперечливими, апеляційний суд вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які з достовірністю підтверджують той факт, що позивачем в заяві про настання страхового випадку надані недостовірні відомості щодо часу, місця та обставин настання страхового випадку.

Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які з достовірністю підтверджують факт надання позивачем в заяві про настання страхового випадку недостовірних відомостей щодо часу, місця та обставин настання страхового випадку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Згідно пояснень представника відповідача в судовому засіданні апеляційного суду, заявлені позивачем пошкодження автомобіля підпадають під два страхові випадки - ДТП та протиправні дії третіх осоіб, а тому на його думку позивач мав написати дві заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Зазначені пояснення представника відповідача підтверджують, що невизначеність механізму пошкоджень автомобіля не перешкоджає страховику переконатися, що ця подія (пошкодження автомобіля) є страховим випадком, а тому підстави для відмови у здійснені страхової виплати відсутні.

Як зазначає позивач, йому взагалі невідомі обставини щодо механізму пошкодження його автомобіля, в заяві про настання страхового випадку він його не зазначав, зазначив лише, що він припаркував автомобіль біля будинку, а коли вранці прийшов до автомобіля побачив, що він пошкоджений. За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивач свідомо надав страховику недостовірні відомості щодо факту настання страхового випадку.

Як обгрунтовано зазначає представник позивача, страховими ризиками за договором страхування, який укладений між сторонами, є як ДТП, так і протиправні дії третіх осіб, а представник відповідача визнає, що розмір страхового відшкодування за цими обома страховими ризиками згідно договору страхування визначається однаково.

Враховуючи, що матеріалами справи доведено факт пошкодження автомобіля Opel Vectra, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2, є доведеним і настання страхового випадку, внаслідок чого виник обов'язок відповідача здійснити страхову виплату.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхових виплат визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 5 частини 1, п. 13.1 частини 2 Договору розмір страхового відшкодування визначається, виходячи з прямого розміру збитків, завданих Страхувальнику в результаті страхового випадку. В разі настання страхових випадків - «ДТП» та «Протиправні дії третіх осоіб» застосовується безумовна франшиза, зазначена в частині 1 цього договору, а Страхове відшкодування дорівнює розміру матеріального збитку, який дорівнює вартості відновлювального ремонту. Згідно п. 5 частини 1 договору виплата страхового відшкодування при пошкодженні транспортного засобу здійснюється без урахування зносу (а.с. 7-12).

Згідно частини 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до рахунку-фактури № 04169 від 13 листопада 2013 року СТО «Opel» ТОВ «Гратіум», яка надана відповідачу позивачем на його вимогу, вартість ремонтно-відновлюваних робіт автомобіля Opel Vectra, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2, складає 12 153,80 грн. (а.с. 43).

Проте, стягуючи зазначену суму з відповідача, як страхову виплату, суд в порушення п. 5 частини 1, п. 13.1 договору не зменшив її на суму франшизи, яка згідно п. 5 частини 1 договору за всіма ризиками, крім «Викрадення», склададє 0,30% від страхової суми. Згідно п. 5 частини 1 договору страхова сума на транспортний засіб визначена в 128 600 грн., тобто розмір франшизи складає 385,80 грн. (128 600 х 0,30%),

Враховуючи зазначене, страхова виплата, що належить позивачу у зв'язку із настанням страхового випадку 08 листопада 2012 року, внаслідок якого був пошкоджений автомобіль Opel Vectra, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2, складає 11 768 грн. (12 153,80 - 385,80).

Як встановлено з матеріалів справи, Страхова виплата позивачу до теперішнього часу страховиком не виплачена.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Такі положення відповідають правовому наслідку порушення зобов'язання, встановленому п. 3 ст. 611 ЦК.

Відповідно до п. 19.1 частини 2 договору страхування за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на кінцеву дату такого платежу (а.с. 7 - 12).

Відповідач повідомив позивача про відмову у здійсненні страхової виплати листом № 03/9156 від 19 грудня 2012 року (а.с. 30)., тобто прострочення страхової виплати триває з 20 грудня 2012 року, що судом першої інстанції також не враховано та безпідставно стягнута пеня за розрахунком позивача, починаючи з 17 грудня 2012 року. Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність в рішенні суду рорахунку пені є обгрунтованими.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути пеню згідно доданого до позовної заяви розрахунку за період з 17 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року (а.с. 2-6, а.с. 44), тобто прострочення страхової виплати в межах заявлених позовних вимог відповідно до ст. 11 ЦПК України триває з 20 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року та складає 86 днів.

В період з 20 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року облікова ставка Національного банку України згідно постанови НБУ № 102 від 21.03.2012р. складала 7,5% (а.с. 187-189).

Таким чином, пеня за прострочення виплати позивачу страхового відшкодування за період з 20 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року за 86 днів складає 416,24 грн. ( за кожний день прострочення 4,84 грн., що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ (11 768 х 7,5% х 2 : 365 днів = 4,84 грн., що менш ніж 11 768 х 0,1% = 11,77 грн.), 4,84 грн. х 86 днів = 416,24 грн.).

Відповідно до правової позиції, яка визначена Верховним Судом України в постанові від 6 червня 2012 року по справі № 6-49цс12, яка відповідно до ст. 3607 ЦПК України є обовязковою для застосування судами, зобов'язання страховика про виплату страхувальнику страхових виплат у разі настання страхового випадку є грошовим зобов'язанням, у разі невиконання якого одночасно можуть застосовуватись наслідки, передбачені як нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і нормами ст. ст. 549 - 550 ЦК України.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно відомостей Державної служби статистики України рівень інфляції за період з 20 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року складав 100,1% (січень 2013р. - 100,2%, лютий 2013р. - 99,9% (а.с. 185-186), тобто сума індексу інфляції за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 11 768 грн. складає 11,77 грн. (11 768 х 100,1% - 11768). Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність інфляції в період з 20 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року є необгрунтованими.

Три проценти річних за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 11 768 грн. за період з 20 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року складає 83,18 грн. (11 768 грн. х 3% : 365 днів х 86 днів прострочення).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд не залучив до участі у справі Вигодонабувача, яким є публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», який має право на першочергове отримання страхового відшкодування, є необгрунтованими.

Позивачем суду першої інстанції надано довідку від 18 жовтня 2013 року публічного акціонерного товариства «Фідокомбанк», яке є правонаступником ПАТ «Ерсте Банк», згідно якої ОСОБА_4 виконав всі зобов'язання за кредитним догвором № 014/9352/5/19158 від 02 липня 2008 року, на поточну дату Банк не є Вигодонабувачем за договором страхування № 07-0520-12-00005 від 02 липня 2012 року у зв'язку із достроковим погашенням кредитної заборгованості (а.с. 141-141а).

Враховуючи вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 11 768 грн., 3 проценти річних за прострочення його виплати - 83,18 грн., індекс інфляції - 11,77 грн. та пеня за прострочення виплати страхового відшкодвання - 416,24 грн.

Суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог неправильно визначив розмір страхової виплати, а саме, не врахував при її визначенні розмір франшизи, неправильно розрахував період прострочення, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 12 153, 80 грн., інфляції в сумі 12,15 грн., трьох процентів річних в сумі 88,91 грн., пені в сумі 443,31 грн.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 11 768,00 грн., три проценти річних за час прострочення з 20 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року - 83,18 грн., індекс інфляції за період з 20 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року - 11,77 грн., пеня за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 20 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року - 416,24 грн.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір з позовної заяви в розмірі 229,41 грн. (а.с. 1).

Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення майнових вимог позивача в розмірі 12 279,19 грн.

Відповідно до ст. 2, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складає 1 147 грн.

Тобто, з задоволених позовних вимог в розмірі 12 279,19 грн. підлягає сплаті судовий збір в розмірі 229,40 грн. (12 279,19 грн. х 1% = 122,79 грн., але не менш 229,40 грн.), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Що стосується вимог позивача про відшкодування йому судових витрат по сплаті судового збору за забезпечення доказів в розмірі 114,70 грн., послуг спеціаліста - 300 грн., послуг перекладача в розмірі 140 грн., то такі задоволенню не підлягають.

Судовий збір у розмірі 114,70 грн. позивачем був сплачений з заяви про витребування доказів, а саме, витребування у відповідача нотаріально посвідченої копії з перекладом протоколу № 109 від 08.11.2012р. (а.с. 46-48). Згідно матеріалів справи зазначене клопотання позивача судом розглянуто не було, позивачем суду наданий інший переклад довідки № 109 від 08.11.2012р., що свідчить про безпідставність заяви про забезпечення доказів. Крім того, наданий відповідачу позивачем переклад довідки № 109 від 08.11.2012р. є необхідним докуметом, який має надаватися позивачем разом з заявою про виплату страхового відшкодування.

300 грн. позивачем було сплачено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_8 за дослідження пошкоджень автомобіля та можливих причин їх виникнення (а.с. 120), 140 грн. сплачено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_9 за переклад з азербайджанської мови на українську мову якого документа не зазначено) (а.с. 122).

Зазначені витрати не є судовими витратами в розумінні ст. 79 ЦПК України, а є витратами позивача на збір доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, відшкодування яких процесуальним законом не передбачено. Зазначене судом першої інстанції не враховано та призвело до помилкового висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача цих витрат, як судових витрат, про що обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 23 жовтня 2013 року змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (юридична адреса: 03038, м. Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32 літ. А, ідентифікаційний код юридичної особи 30859524) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Українськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) страхове відшкодування в розмірі 11 768 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 00 коп., три проценти річних за час прострочення з 20 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року - 83 (вісімдесят три) гривні 18 коп., індекс інфляції за період з 20 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року - 11 (одинадцять) гривень 77 коп., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 20 грудня 2012 року по 15 березня 2013 року - 416 (чотириста шістнадцять) гривень 24 коп., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору - 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 коп.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про відшкодуванні витрат по сплаті судового збору у розмірі 114 гривень 70 коп. за витребування доказів, послуг спеціаліста в розмірі 300 гривень, послуг перекладача в розмірі 140 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Я.В. Хейло