03.06.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-1131/2013р. Головуючий у першій

Катнгорія: 27 інстанції Гапонов Д.Ю.

Доповідач у апеляційній

інстанції Зотов В.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Зотова В.С.,

суддів: Колбіної Т.П., Андрейченко А.А.,

при секретарі: Пасічник Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 20 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «КРЕДОБАНК» про визнання недійсним кредитного та іпотечного договорів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить кредитний договір №020055 від 17.10.2006 року, укладеного нами, визнати недійсним з 17.10.2006 року: іпотечний договір від 17.10.2006 року укладений між сторонами недійсним з 17.10.2006 року. Вимоги мотивовані тим, що зазначені договори укладені з порушенням норм ЦК а саме: не мають строку договору у розумінні ч.І ст.252 ЦК України; п.5 кредитного договору має несправедливі щодо однобокого навантаження відповідальності позичальника із одночасною відсутністю відповідальності для Банку.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

17 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та ВАТ «КРЕДОБАНК» (на час розгляду справи у суді першої інстанції ПАТ «КРЕДОБАНК»), укладено кредитний договір №020055, за умовами п.1 якого позивач отримав кредит в сумі 53000 доларів США на строк до 01 жовтня 2026 року, а п.7.1 передбачено, що договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань; п.5 передбачає відповідальність сторін, де зазначені підстави для сплати пені та штрафу Позичальником за невиконання зобов'язань (а.с. 5-6).

Судом першої інстанції встановлено, що 17 жовтня 2006 року між сторонами укладено договір іпотеки, за умовами п. 1, 2 якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю відповідне нерухоме майно як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих Іпотекодавцеві за кредитним договором №020055 від 17.10.2006 року строком повернення до 01.10.2026 року, а згідно п.16, цей договір набуває чинності після його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Іпотекодавцем своїх зобов'язань за Основним зобов'язанням. Договір іпотеки 17 жовтня 2006 року посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за №5305 (а.с.7-9).

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ч.2 ст.18 ЗУ «Про іпотеку», на які, як на підставу обґрунтування апеляційної скарги та позову посилається позивач, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що іпотечний договір повинен містити таку істотну умову, як зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання. Втім, оспорювані позивачем договори укладені за досягнутою згодою між сторонами із зазначенням обов'язкових умов, якими є і строк дії договорів.

Крім того, колегія суддів зауважує, що до моменту укладення названого вище договору та отримання грошей, ОСОБА_3 не звертався до кредитної установи з пропозиціями, як те передбачено Цивільним кодексом України щодо незгоди з деякими пунктами та розділами кредитного договору, а також не надсилав пропозицій про внесення змін до кредитного договору до його підписання сторонами.

Відповідно до ч. ч.З Сг.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 того ж Кодексу.

Заявником апеляційної скарги не було надано суду обґрунтованих доводів і доказів, відповідно яких його позов повинен бути задоволений.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, так як і не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, слід визнати, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303-317 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 20 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Зотов

судді: А.А. Андрейченко

Т.П. Колбіна