ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2006 р. | Справа № 05/36/7-2. |
за позовом Закритого акціонерного товариства КБ „Приватбанк” в особі „Волинського головного регіонального управління”, м. Луцьк
до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції, м. Луцьк
про визнання нечинними податкових повідомлень – рішеннь Луцької ОДПІ
Суддя Бондарєв С.В.
при секретарі Кулай А.В.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача : Плєханов О.М. – дов. від 01.09.2005р.;
Від відповідача: - Таран О.П. - дов. №20 від 19.05.2006р.;
- Скавинська Н.Р. - дов. №12 від 06.07.2005р.
Представникам сторін були роз’яснені права та обов’язки передбачені ст.ст.49,51 КАСУ. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не з’ясовується, ведеться протокол судового засідання.
Заяв про відвід складу суду не надходило.
Суть спору: Позивач – ЗАТ КБ „Приватбанк” в особі філії „Волинське головне регіональне управління” звернувся до суду з позовом (із врахуванням уточнень) про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень Луцької ОДПІ: від 14.01.2005р. №0000051702/0/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем – податок з власників транспортних засобів - в сумі 1440,81грн., в т.ч. 1372,20грн. - основний платіж та 68,61грн. – штрафні (фінансові) санкції та від 06.06.2005р. №0000051702/3, яким визначено (збільшено) податкове зобов’язання за платежем - податок з власників транспортних засобів - в сумі 2058, 30грн., в т. ч. 1372,20грн. - основний платіж та 698, 10грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Свої уточнені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що нарахування і сплату податку з власників транспортних засобів проведено з дотриманням вимог податкового законодавства, оскільки до позиції 87.05 ТН ЗЕД відносяться автомобілі спеціального призначення, що укомплектовані різними пристосуваннями, які дають їм можливість виконувати визначені нетранспортні функції, якими є інкасація грошових коштів; дані автомобілі зареєстровані в ДАІ як спеціальні та такі, що здійснюють інкасацію грошей та цінностей і мають відповідні відмітки в технічних паспортах цих автомобілів, спеціальне кольорово-графічне пофарбування, наявність спеціальних сигналів, а актах Державного технічного огляду за 2002 – 2004 р.р. визначено, що ці автомобілі пройшли технічний огляд як спеціальні автомобілі; не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам твердження відповідача про порушення філією вимог ст. ст. 2, 3 Закону України „Про податки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”, оскільки податок встановлений ст. 3 Закону сплачувався, розрахунки надавались; як зазначено в акті №00476 від 13.01.2005р., перевірка позивача здійснювалась за період з 01.01.2002р. по 31.12.2003р., однак нарахування проведено за 2003 рік в сумі 755, 70грн. податку з власників транспортних засобів та за 2004р. – 615, 20 грн.; невірно визначена і сама сума; скарга позивача безпідставно не розглядалась по суті; відповідачем при визначенні та надсиланні банку збільшеного податкового зобов’язання, зазначеного в податковому повідомленні – рішенні від 06.06.2005р., порушено норми п.6.6 ст. 6 Закону №2181 (оскільки на суму збільшення не направлялось окреме податкове повідомлення – рішення).
Відповідач в судовому засіданні, у відзиві від 05.07.2005р. №2917/10/10-004, поясненні від 22.11.2006р. позов заперечив, оскільки в ході перевірки встановлено, що позивачем автомобілі, які призначені для інкасації та перевезення цінностей, необґрунтовано віднесено до товарної позиції 8705 „автомобілі спеціального призначення” і неправильно застосовано ставку податку в ІV кварталі 2002р., 2003-2004 роках; відповідач не порушував порядку та строку розгляду скарги; перевіряючою було допущено арифметичну помилку, внаслідок чого завищено податкове зобов’язання на суму 12 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
в с т а н о в и в :
Відповідачем проведено планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.01.2002р. по 31.12.2003р., про що складено акт перевірки №00476 від 13.01.2005р.
Перевіркою встановлено, що позивачем при визначенні ставки податку допущено порушення вимог ст. 3 Закону України №986-ХІ від 16.07.1999р. „Про податки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, а саме по автомобілях зайнятих інкасацією та перевезенням цінностей примінена ставка як для автомобілів спеціального призначення.
За результатами перевірки було винесене податкове повідомлення – рішення №0000051702/0/0, яким визначено філії Приватбанку „Волинське головне регіональне управління” податкове зобов’язання за платежем – податки з власників транспортних засобів – в сумі 1440, 81 грн., в т. ч. 1373, 20грн. – основний платіж, 68, 61грн. – штрафні (фінансові) санкції.
За наслідками адміністративного оскарження Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення – рішення від 06.06.2005р. №0000051702/3, яким визначено (збільшено) позивачу податкове зобов’язання за платежем - податки з власників транспортних засобів – в сумі 2058, 30 грн., в т. ч. 1373, 20грн. – основний платіж, 698, 10грн. – штрафні (фінансові) санкції (збільшено штрафні (фінансові) санкції на 617, 49 грн.)
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення. При цьому суд виходить з наступного:
Згідно із ст. ст. 2,3 Закону України „Про податки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.17.1991р. (в редакції Закону України від 18.02.1997р.)(з відповідними змінами та доповненнями) основним критерієм для визначення об’єкта оподаткування та розміру податку є технічна характеристика транспортного засобу. Об’єктами оподаткування є автомобілі вантажні – код 87.04 та автомобілі спеціального призначення – код 87.05.
Підставою для віднесення того чи іншого транспортного засобу до визначеної групи (вантажного або спеціального призначення) і його класифікація здійснюється у відповідності до Закону про транспортний податок і ТН ЗтД. Класифікація транспортних засобів в Законі відповідає класифікації транспортних засобів в ТН ЗтД.
Перелік автомобілів спеціального призначення по ТН ЗтД містить ряд товарних підпозицій, у тому числі і 87.05.90900 – інші.
У відповідності до абзацу 9 ст. 7 Указу Президента України №1145/96 від 29.11.1996р. „Про державну митну службу в Україні” – право на здійснення остаточних заключень відносно визначення кодів ТН ЗтД надано Центральній митній лабораторії Державної митної служби України.
Суд вважає, що для визначення коду ТН ЗтД слід керуватися Держстандартом та листом Державної митної служби №11/3-3273 від 11.04.2000р., в якому вказується, що до позицій 87.05 відносяться автомобілі спеціального призначення, що укомплектовані різними пристосуваннями, які дають їм можливість виконувати визначені нетранспортні функції (якими є інкасація грошових коштів).
При визначенні термінів слід звернутися до Державного стандарту України (ДСТУ) 2984-95 "Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни і визначення", де згідно з пунктами 4.6-9 ДСТУ 2984 віднесення "спеціального автомобіля" і "спеціалізованого автомобіля" до товарної позиції 87.05 "Автомобілі спеціального призначення" не суперечить призначенню вказаних автомобілів у відповідності до ДСТУ 2984-95 і наведене вище поширюється також і на легкові автомобілі, які зайняті виконанням нетранспортних функцій.
Відповідно до Державного стандарту України 2984-95 спеціальний автомобіль - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнаннями призначений для виконання спеціальних функцій.
Згідно з нормами державного класифікатора України "Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності" ДК 017-98, затвердженого Постановою КМУ від 31.08.1998р. №1354, в редакції постанови КМУ від 15.09.1999р. №1706 до товарного коду 8705 відносяться автомобілі спеціального призначення, крім призначених головним чином для перевезення людей або вантажів (наприклад автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі пожежні, бетономішалки пересувні, машини притиральні, машини дорожні, автомобілі майстерні, радіологічні автомобілі).
Матеріалами справи, а саме, свідоцтвами про державну реєстрацію, Луцьким МРЕВ на підставі дозволів управління ДАІ МВС України підтверджено, що зазначені транспортні засоби зареєстровані як спеціальні.
Оскільки, вищевказані автомобілі у встановленому на час їх придбання порядку внесені та зареєстровані до спеціальних, то відповідно підстав вважати порушенням сплати їх власником податку за заниженою ставкою немає. Тому уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення.
Господарським судом Волинської області від 25.06.2003р. у справі №6/44-А задоволено позовні вимоги філії "Волинське Головне регіональне управління до ДПІ у м.Луцьку про визнання недійсними повідомлень-рішень про визначення податкового зобов’язання зі сплати податку з власників транспортних засобів (тільки за попередній період). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2003р. у справі №6/44-А рішення залишено без змін.
Спірні податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ підлягають визнанню нечинними і з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, пояснення Луцької ОДПІ від 22.11.2006р. при здійсненні донарахувань сум податку з власників транспортних засобів інспектором було допущено помилку, внаслідок якої завищено податкове зобов’язання на суму 12 грн.
Крім того, як вказано на першому аркуші спірного акта перевірки №00476 від 13.01.2005р., перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства філією "Волинське Головне регіональне управління „Приватбанку" проводилась за період з 01.01.2002р. по 31.12.2003р.
Разом з тим, донарахування безпідставно проведено за 2003р. - 755,70грн. податку з власників транспортних засобів та за 2004 рік - 615,20грн. (коли перевірка проводилась, за період з 01.01.2002р. по 31.12.2003р. ) як і передбачалось планом перевірки), що є недопущеним.
За результатами адміністративного оскарження ДПА України скасовано рішення Луцької ОДПІ в частині штрафної санкції в розмірі 68,61грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 686,10грн. На підставі цього Луцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2005р. №0000051702\3, яким донараховано позивачу 2058,30грн., в т.ч. 1372,20грн. основний платіж, 686,10грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Суд вважає, що відповідачем при винесенні збільшеного податкового зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 06.06.2005р., порушено норми пункту 6.6 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якого у разі коли донарахована сума податкового зобов’язання (пені та штрафних санкцій) збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове зобов’язання або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення.
Донарахована сума податкового зобов’язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою ст.5 цього Закону, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов’язання. Дані вимоги відповідачем не дотримані.
Безпідставним є твердження відповідача, що ОДПІ не було допущено порушення вимог процедури адміністративного оскарження.
Абзацом першим підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.4 і п.п.5.1 п.5 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 02.03.2001р. №82, передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що орган державної податкової служби неправильно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до органу державної податкової служби, податкове повідомлення або рішення якого оскаржується, зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне подати.
Скарга повинна бути подана органу державної податкової служби протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується.
Контролюючий орган зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем податкове повідомлення-рішення від 14.01.2005р. отримане 17.01.2005р.
Останній строк для подачі скарги відповідно до п.п.5.2.2 ст.5 Закону №2181 становить 27.01.2005р.
Філією подана скарга в Луцьку ОДПІ 26.01.2005р., в межах встановленого Законом строку.
15.01.2005р. неробочий день (субота), банк не працював і не міг отримати податкове повідомлення-рішення. Згідно довідки Луцького поштамту від 24.01.2005р. №03-11/52, рекомендований лист з повідомленням №223 (на яке посилається відповідач) на адресу : "Приватбанк", проспект Відродження,1, м.Луцьк, надійшов на відділення поштового зв’язку Луцьк-20 та був вручений 17.01.2005р. уповноважений на одержання пошти Нікольській.
Відповідачем безпідставно не було прийнято рішення за скарзі.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах встановлених законом.
Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити, те що не передбачене законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги позивача підставні, а спірні податкові повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 14.01.2005р. №0000051072/0/0, якими визначено податкове зобов’язання за платежем - податок з власників транспортних засобів - в сумі 1440,81грн., в т.ч. 1372,20грн. основний платіж, 68,61грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 06.06.2005р. №0000051702\3, яким визначено податкове зобов’язання за платежем - податок з власників транспортних засобів - в сумі 2058,30грн., в т.ч. 1372,20грн. - основний платіж, 686,10грн. - штрафні (фінансові санкції), слід визнати нечинними.
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ст.ст. 70,71, 76,86, 87, 89,94, 159, 160-163 КАСУ, господарський суд,-
п о с т а н о в и в :
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 06.06.2005р. №0000051702/3, від 14.01.2005р., №0000051702/0/0.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ – з дня складання в повному обсязі .
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного господарського суду України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Дата виготовлення
повного тексту постанови
22.12.2006р.
Суддя Бондарєв. С.В.