АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження: 22-ц/790/6102/13 Головуючий 1 інстанції - Федосенко В.В. Справа № 2-7355/11 Доповідач - Ізмайлова Г.Н.

Категорія: договірна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Ізмайлової Г.Н.

суддів - Коростійової В.І., Пшенічної Л.В.

за участі секретаря - Остапович Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа -Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про розірвання договору довічного утримання (догляду) та виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 листопада 2005 р. між нею та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання, за умовами якого вона передала у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, а відповідач взяла на себе зобов'язання довічно утримувати ОСОБА_3, надаючи їй необхідне харчування, одяг, ліки, забезпечувати за нею належний догляд та необхідну допомогу. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує умови договору, ОСОБА_3 з урахуванням доповнень та уточнень до позову, просила розірвати договір довічного утримання, укладений між нею та ОСОБА_1 та виселити відповідача разом з членами її сім`ї з квартири АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2012р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Розірвано договір довічного утримання, укладений 15 листопада 2005 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Зобов'язано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» скасувати державну реєстрацію вищезазначеного договору.

Виселено ОСОБА_1 з усіма членами її сім'ї з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На вказане заочне рішення, в перегляді якого ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 жовтня 2012 р. відмовлено, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просила рішення скасувати і ухвалити нове рішення, відмовивши ОСОБА_3 в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що позивачкою не надано належних доказів щодо невиконання або неналежного виконання нею обов`язків за договором довічного утримання, які б могли вплинути на його припинення.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Судом установлено, що 15 листопада 2005 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання, за умовами якого вона передала у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, а відповідач взяла на себе зобов'язання довічно утримувати ОСОБА_3, надаючи їй необхідне харчування, одяг, ліки, забезпечувати за нею належний догляд та необхідну допомогу.

Відповідно до п.4 вищезазначеного договору довічного утримання, вартість харчування, одягу, ліків та необхідної допомоги сторони оцінили в розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно.

Згідно ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням (або) доглядом довічно.

Пунктом 1 ч.1 ст.755 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначила, що вона є людиною похилого віку, інвалідом, не може самостійно виходити з квартири та потребує сторонньої допомоги, проте відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та не здійснює за нею належний догляд в обсязі, визначеному умовами договору, не сплачує за її (позивача) гроші комунальні послуги, у зв`язку з чим утворився борг, який був стягнутий з неї в судовому порядку.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1, всупереч вимога ст.60 ЦПК України не надала суду належних та допустимих доказів виконання нею зобов`язань за договором довічного утримання, зокрема щодо повного утримання ОСОБА_3 на суму мінімальної заробітної плати.

Посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що нею відкрито рахунок у банку для виплати позивачці вартості довічного утримання не є доказом належного виконання умов договору довічного утримання, оскільки ОСОБА_1 відкрито у ПАТ КБ «ПриватБанк» 29.03.2013 р. депозитний рахунок на своє ім`я на суму 25000,00 гривень на строк 12 місяців з нарахуванням на суму внеску 18% річних.

В той же час із пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 убачається, що ОСОБА_3 неналежним чином надавалися матеріальна допомога та догляд. Так, ОСОБА_5, яка приносила позивачці пенсію, передавала її через вікно, оскільки ОСОБА_3 знаходилася сама у квартирі, і будучі немічною, не могла відчинити двері.

Лікар швидкої і невідкладної допомоги ОСОБА_4 пояснив, що був вражений антисанітарією у квартирі, в якій знаходилась ОСОБА_3 та відсутністю будь-якого догляду за нею під час виїзду до спірної квартири за викликом онуки хворої.

Крім того, за даними УПФ в Дзержинському районі м.Харкова з 01.06.2007 р. з пенсії ОСОБА_3 здійснюються відрахування за виконавчими листами на погашення заборгованості за комунальні послуги, в тому числі за період після укладення договору довічного утримання.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору довічного утримання.

Сама ОСОБА_3, за неможливості бути присутньою у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, надіслала заяви з нотаріально засвідченою справжністю її підписів, в яких просила розірвати договір довічного утримання, посилаючись на нелюдяне поводження з нею відповідачки.

Вказаними заявами спростовується заперечення ОСОБА_1 і її представника, що ОСОБА_3 не надала до суду позову про розірвання договору довічного утримання.

Задовольняючи позов про розірвання договору довічного утримання, суд обгрунтовано, на підставі ч.1 ст.756 ЦК України зобов`язав реєструючий орган скасувати правову реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 і виселив її з квартири за вимогою власники (ст.391 ЦК України).

З огляду на наведене, на підставі ст.308 ЦПК України, судова колегія відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1 і залишає рішення без зміни, як ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.209, 218, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 серпня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий -

Судді -