Справа № 146/1718/13-ц Провадження № 22-ц/772/3878/2013Головуючий в суді першої інстанції:Семко Г. В.

Категорія: 5Доповідач: Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О.Ю.,

суддів : Іванюка М.В., Камзалова В.В.

при секретарі : Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання порушеним права приватної власності внаслідок самочинного будівництва об'єкта нерухомого майна та усунення цього права шляхом пониження рівня покрівлі самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна до рівня першого поверху,

за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Томашпільського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 про визнання порушеним права приватної власності внаслідок самочинного будівництва об'єкта нерухомого майна та усунення цього права шляхом пониження рівня покрівлі самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна до рівня першого поверху. Посилається на те, що ОСОБА_3, є власником квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 З використанням підробленого дозволу № 45 від 24 травня 2008 року на виконання будівельних робіт, за відсутності рішення про надання земельної ділянки для будівництва добудови, за відсутності документів, що посвідчують право на земельну ділянку на якій планувалось будівництво прибудови, в порушення вимог ч. 3 ст. 125 ЗК України /в редакції 2008 року/, приступила до використання земельної ділянки до одержання документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку і державну реєстрацію.

На підставі рішення виконавчого комітету Крижопільської селещної ради № 202 від 21 травня 2008 року про надання дозволу на будівництво добудови до квартири, що було прийнято з порушенням ч. 3 ст. 125 ЗК України, яке скасовано 26 грудня 2012 року після розгляду та задоволення подання прокуратури Крижопільського району, за відсутності належно затвердженого проекту будівництва, здійснила будівництво прибудови до власної квартири з порушенням державних будівельних норм, рівень покрівлі прибудови перевищує позначку підлоги вище розташованого житлового приміщення.

Внаслідок порушення ДБН, покрівлею прибудови ОСОБА_3, незакон-но захопила частину балкону, що включено до складу вище розташованої квартири, яка є приватною власністю позивачки.

Згідно вказаного, ОСОБА_3 на її думку фактично свідомо порушила право приватної власності, що відповідно до ст.41 Конституції України є непорушним.

Про порушення ДБН, що спричинило порушення права приватної влас-ності ОСОБА_2 стало відомо після проведення 22 квітня 2011 року перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області за заявою позивачки.

Двічі, а саме 22 квітня 2011 року та 15 червня 2012 року ОСОБА_3 були видані приписи з вимогою усунути порушення законності та понизити висоту покрівлі прибудови, внаслідок чого буде усунуте порушення права приватної власності позивачки.

Добровільно виконувати вимоги приписів ОСОБА_3 відмовляється, а тому порушення права власності на цей час не усунуто.

Просила зобов'язати ОСОБА_3 усунути порушення її права власності шляхом пониження рівня покрівлі самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна - прибудови до квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 до рівня першого поверху двоповерхового будинку АДРЕСА_1

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 усунути порушення права власності ОСОБА_2 шляхом пониження рівня покрівлі самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна, а саме прибудови до власної квартири НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 до рівня першого поверху цього будинку. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 114,70 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 через свого представника - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, безпідставно не застовані строки позовної давності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2, являється власницею квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1, відповідно до договору дарування серії ВМО № 849822 посвідченого приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 14.11.2009 року, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно /т. 1 а.с. 25/ , чим спростовуються доводи апелянта про відсутність підтверджуючих документів права власності позивачки на згадану квартиру.

Задовольняючи вимоги про усунення порушення права приватної власно-сті ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з визначеного у ст. 391 ЦК України права власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ст. 376 ЦК Украї-ни (в редакції на час здійснення прибудови) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з роз-гляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року № 6 роз'яснюється, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову (п.п. 22-25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)».

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 здійснила прибудову до квартири НОМЕР_2 у АДРЕСА_1, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 Вказаний будинок є двоповерховим, шістнадцятиквартирним.

Відповідно до п. 2.54 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки», рівень покрівлі вбудовано-прибудованої частини будинку не повинен перевищувати позначку підлоги вище розташованих житлових приміщень основної частини будинку.

Внаслідок проведеної ОСОБА_3 добудови до квартири НОМЕР_1, рівень покрівлі частини прибудови перевищує позначку підлоги квартири НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, яка розташована над квартирою НОМЕР_1, а саме рівень покрівлі перебудови знаходиться на рівні підвіконника квартири позивачки, що порушує її права як власника.

Матеріали справи містять відомості, що інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області до відповідача були застосовані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування шляхом принесення приписів, вона була притягнута до адміністративної відповідальності та неодноразово попереджена про усунення зазначених порушень в сфері будівництва, тому вимоги ОСОБА_2. правомірно задоволені судом першої інстанції в частині зобов'язання ОСОБА_3 усунути порушення права власності шляхом пониження рівня покрівлі самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна.

Порушення вимог п. 2.54 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основ-ні положення» стосуються вимог пожежної безпеки та регламентують, зокрема, межу вогнестійкої несучої конструкції суміщення покриття вбудовано-прибудованої частини житлового будинку та показники пожежної небезпеки матеріалів згаданого покриття, а тому з урахуванням викладеного у пункті 22 Постанови ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6, є істотним порушенням будівельних норм і правил.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд у даному випадку безпідстав-но не застосував позовну давність, колегія суддів до уваги не приймає, так як з огляду на визначену в абз. 4 ст. 41 Конституції України непорушність права приватної власності, власник не може бути якимось чином обмежений у зверненні з позовом про захист свого права, у тому числі - певними часовими рамками.

Як роз'яснено у п. 29 згаданої вище постанови Пленуму ВССУ з розгля-ду цивільних і кримінальних справ № 6, за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об'єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спросто-вують і не вказують на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляцій-ну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не вбачається.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія cуддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголо-шення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: