29.08.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц- 797158413 р. Головуючий в першій

Категорія 47 інстанції Завгородня Л.М.

Доповідач в апеляційній

інстанції Зотов В.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Зотова В.С.,

суддів - Алєєвої Н.Г., Лівінського С.В.

за участю секретаря: - Лашкевич Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 05 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом у якому просив розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачем 22.01.1982 року посилаючись на те, що шлюбні відноси між сторонами фактично припинені з березня 2012 року, спільне господарство сторони не ведуть, та внаслідок відсутності між ними взаєморозуміння та поваги, збереження шлюбу неможливо, діти сторін є повнолітніми, однак оскільки відповідач відмовляється від розірвання шлюбу у добровільному порядку тому позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Заочним рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 05 березня 2013 року позовні вимоги задоволені. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуально права, пояснює, що судом не були з'ясовані фактичні обставини справи та у порушення норм процесуального права не був наданий строк на примирення сторін, передбачений законом, також ОСОБА_4 зазначає, що не була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, а тому позбавлена була надати суду відповідні докази та захистити свої права.

У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Відповідно до ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь головуючого, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що шлюбні відносини припинені між сторонами з березня 2012 року, спільного господарства вони не ведуть, загального бюджету не мають, сім'я розпалася через погіршення стосунків та відсутність порозуміння між сторонами у вирішенні основних життєвих та сімейних питань та проблем, різних поглядів на життя, які не дозволяють подальше спільне проживання, збереження шлюбу неможливе, шлюб існує формально.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду І інстанції і вважає, що спір вирішений відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, повним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Пунктом 10 Постанови ПВСУ № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Пунктом 11 вищевказаної Постанови ПВСУ роз'яснено, що рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

При розгляді справи судом встановлено, що сторони з 22 січня 1982 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований відділом ДРАЦС м.Севастополя, актовий запис № 142, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 22 січня 1982 року серія НОМЕР_1 (а.с.12).

З матеріалів справи також вбачається, що сторони з березня 2012 року припинили шлюбні відносини, спільного господарства вони не ведуть, загального бюджету не мають, сім'я розпалася через виникнення конфліктів і сварок, які не дозволяють подальше спільне проживання, збереження шлюбу неможливе, шлюб існує формально. Діти сторін є повнолітніми.

Крім того позивач зазначає, що він з 09 вересня 2012 року по 24 вересня 2013 року знаходився на лікуванні у міській лікарня №1 ім.М.І.Пірогова з діагнозом - ішемічний інсульт, що підтверджується випискою з історії хвороби №19101 (а.с.6), крім того позивач має діагноз цукровий діабет, позивачу рекомендовано везти спокійний спосіб життя, не хвилюватися, бо це може призвести до погіршення його здоров`я, позивач вказує, що вони з відповідачкою часто сваряться, один одного не розуміють, тому позивач не бажає проживати разом з відповідачем, та просить розірвати шлюб між ними.

Розглянувши справу, суд першої інстанції дійшов правильно висновку щодо наявності підстав для розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_5 за правилами ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України, і колегія суддів вважає, що застосування судом заходів для примирення подружжя не вбачається, оскільки позивач наполягав на розірванні шлюбу, сторонами клопотань про надання строку на примирення не заявлялося і вказані заходи не будуть мати позитивних наслідків.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції дотримано вимог закону, правильно встановлені обставини щодо підстав розірвання шлюбу і підстави для зміни рішення відсутні.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.ст.303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати з цивільних справ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 05 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цієї ухвали.

Головуючий: В.С.Зотов

Судді: Н.Г.Алєєва

С.В.Лівінський