Справа №349/1107/13-ц
Провадження №22ц/779/3062/2013
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Лошак О.О.
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2013 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: Горейко М.Д., Ковалюка Я.Ю.,
секретаря: Петрів Д.Б.,
з участю сторін: представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 1 листопада 2013 року, -
встановила:
У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит"(далі - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит") звернулося в суд з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 16 вересня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір №54 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, на підставі якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 25000 грн. на умовах поворотності, строковості, платності з оплатою за процентними ставками, встановленими договором. Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості. Після збільшення позовних вимог банк просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість в розмірі 63484,45 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 418,32 грн.
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 1 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" 13603,94 грн. заборгованості за договором №54 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 16 вересня 2008 року та 229,40 грн. судового збору.
На зазначене рішення ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.
Відповідач ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими. Апелянт зазначає, що судом не встановлено належним чином зобов'язань, що виникли в нього перед банком згідно кредитного договору. Поза увагою суду залишилась та обставина, що згідно розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, в період з 01.11.2010 року відповідачу нараховувалась відсоткова ставка за користування кредитом не в розмірі 22%, як це передбачено п.4.1 договору, а в розмірі 60%. Банк в односторонньому порядку в порушення п.3.7 та п.4.5 кредитного договору змінив відсоткову ставку, не надавши доказів про повідомлення відповідача про збільшення. Зазначив, що суд не врахував наданого ним розрахунку сплачених ним коштів по кредиту, із якого вбачається, що розмір сплачених коштів за ставкою 22% річних перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту, а тому підстави для позову відсутні. В зв'язку з наведеним, апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову задоволенні позову.
ПАТ "Банк "Фінанси та кредит в поданій апеляційній скарзі зазначає про необґрунтованість рішення суду в частині зменшення пені з 50880,51 грн. до 1000 грн. Зазначає, що пеня нарахована відповідно до умов договору, однак суд безпідставно зменшив її, не навівши обґрунтування такого зменшення. В цій частині просить скасувати рішення та ухвалити нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та заперечив проти апеляційної скарги ПАТ "Банк "Фінанси та кредит". Заперечення мотивував тим, що позивач, подавши позов в липні 2012 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №54 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 16.09.2008 року, незаконно збільшив в односторонньому порядку відсоткову ставку за кредитним договором після січня 2009 року, що є незаконним. Відповідач станом на 12.10.2012 року погасив усю заборгованість згідно проведеного ним розрахунку(а.с.72). Просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити за необґрунтованістю.
Представник ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про день і час розгляду справи, а тому його неявка не є перешкодою в розгляді справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія знаходить апеляційну скаргу відповідача обґрунтованою та вважає, що її слід задовольнити, апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" - відхилити, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити за недоведеністю заявлених вимог, виходячи з наступного.
Згідно ст.ст.11, 57, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до змісту ст.213 ЦПК України рішення суду першої інстанції повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно досліджених обставин, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", суд виходив із обґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки вважав, що позивач надав правильний розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, однак з таким висновком колегія не погоджується, з огляду на наступне.
Колегією встановлено, що 16 вересня 2008 року між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір №54 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, на підставі якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 25000 грн. на умовах поворотності, строковості, платності з оплатою за процентними ставками 22%, погодженою сторонами та із погодженням терміну сплати позичених коштів, встановленими договором. Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості станом на 30.05.2012 року на суму 30290 грн. 22 коп., яку просив стягнути з відповідача та 418 грн. 32 коп. судового збору. З доданого на обґрунтування позовних вимог розрахунку видно, що відсоткова ставка банком збільшена з 22% до 60% в односторонньому порядку з 01.11.2010 року, що суперечить вимогам ст.1056-1 ЦК України. Однак, навіть якщо виходити з такого розрахунку, то в ньому зазначено, що станом на 30.05.2012 року заборгованість за кредитним договором становить 3878 грн. 43 коп., відсотки по кредиту - 12106 грн. 24 коп., нараховані відсотки по простроченій заборгованості - 3578 грн. 08 коп. З доданих позивачем платіжних поручень від 26.06.2012 року на 3000 грн., від 31.05.2012 року на 7000 грн., від 12.10.2012 року на 10000 грн.(а.с.26-28) вбачається, що позивач станом на 12.10.2012 року погасив заборгованість в сумі 39562 грн. 75 коп. Однак, банк подав нову заяву 18.10.2012 року про уточнення(зменшення) позовних вимог на суму 40541 грн. 86 коп., подавши на обґрунтування цієї суми розрахунок, в якому відсоткову ставку збільшено з 01.10.2010 року з 22% до 40%, а з 01.01.2012 року збільшено з 40% до 60% .Оскільки збільшення відсоткової ставки позивачем проведено після 10 січня 2009 року, то таке підняття відсоткової ставки є неправомірним, так як суперечить вимогам Закону України від 12.12.2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 10.01.2009 року щодо заборони банкам змінювати умови банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку, яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
29.08.2013 року позивач подав нову позовну заяву (а.с.109-110) із зазначенням процентної ставки 22% в доданому розрахунку, з якого вбачається, що заборгованість по відсотках по простроченій заборгованості становить 10724,71 грн., по пені - 50880,51 грн. Проте такий розрахунок не можна вважати правильним та приймати за належний доказ підтвердження заборгованості за кредитним договором, порівнюючи його з першим розрахунком.
Так в першому розрахунку(а.с.4,5) зазначено, що з 01.11.2010 року нарахування заборгованості за кредитним договором проводилося позивачем з урахуванням відсоткової ставки 60%, станом на 31.05.2012 року нараховані відсотки по заборгованості за кредитом становлять суму 12106 грн. 32 коп. У третьому розрахунку(а.с.111-112), на підставі якого винесено рішення, нарахування заборгованості за кредитним договором проводилося позивачем з урахуванням відсоткової ставки 22%, однак станом на 31.05.2012 року нараховані відсотки по заборгованості за кредитом становлять 19411 грн. Якщо в цьому розрахунку відсоткова ставка більш як у 1,5 рази менша, ніж у першому розрахунку (60%), то чому заборгованість є більшою за той же період, ніж у першому розрахунку. Аналогічно є такими ж і інші позиції такого розрахунку. Оскільки єдиним доказом заборгованості за кредитним договором є розрахунок, який, з огляду на викладене, не можна вважати належним доказом, колегія вважає змінені позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" необґрунтованими, а заперечення відповідача про те, що станом на 12.10.2012 року ним повністю погашено заборгованість за кредитним договором вважає обґрунтованими його розрахунком (на а.с.72), проведеними оплатами заборгованості, а також первинно зазначеними сумами заборгованості позивачем у первинній позовній заяві.
Так, з позовної заяви позивача на 05.07.2012 року заборгованість відповідача становила по кредитному договору 30290,41 грн., розрахунок проведено з нарахованою відсотковою ставкою 60% з 01.11.2010 року по 30.05.2012 року. Із зміненої, уточненої позовної заяви від 18 жовтня 2012 року (а.с.34) вбачається, що загальна заборгованість за кредитним договором становила 40541 грн. 86 коп., підтверджувалася розрахунком на а.с.(36-37), в якому нарахування заборгованості з 01.10.2010 року проведено із застосуванням відсоткової ставки 40%, а з 01.02.2012 року - 60%, що є неправильним (відсоткова ставка за договором 22% ). Колегією встановлено, що відповідач сплатив за період з 17.09.2008 року по 30.05.2012 року 19562,75 грн., по платіжному дорученню від 30.05.2012 року - 7000 грн., від 26.06.2012 року - 3000 грн., від 19.10.2012 року - 10000 грн., а всього сплатив станом на 12.10.2012 року 39562грн.75 коп.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати частково та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Оскільки відповідач 10000 грн. заборгованості за кредитним договором сплатив після подачі позову в суд, то рішення в частині стягнення судового збору слід залишити в силі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" відхилити.
Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 1 листопада 2013 року скасувати частково. Постановити нове рішення. В позові Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору №54 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 16.09.2008 року відмовити. В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Судді Г.І. Шалаута
М.Д.Горейко
Я.Ю.Ковалюк