Головуючий у 1-їй інстанції Данилів С.В.
Доповідач Соломах Л.І.
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Хейло Я.В.
при секретарі Мишко Д.О.
за участю:
представника позивача Болхової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки з апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, від імені яких на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_5, на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 жовтня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В:
29 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зазначало, що між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (далі - АТ «РОДОВІД БАНК»), та ОСОБА_3 17 червня 2008 року було укладено кредитний договір № Д002/СК-190.08.1, згідно якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 130 000 доларів США зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 17 червня 2018 року.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_4 17 червня 2008 року були укладені:
- договір поруки № Д002/СК-190/2.08.1, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором;
- іпотечний договір № Д002/СК-190/1.08.1, предметом якого є нерухоме майно: будівлі загальною площею 615,4 кв.м.: літ. А-1 адміністративна будівля, загальною площею 169,0 кв.м., літ.Б-1 будівля майстерень, загальною площею 314,2 кв.м., літ.В-1 будівля складу, загальною площею 132,2 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що свої зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту рівними частками в сумі 1 084 доларів США та сплати процентів за користування кредитом позичальник ОСОБА_3 виконує неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, вимогу банку від 18 жовтня 2012 року у зв'язку із порушенням умов договору достроково повернути кредит та нараховані за ним проценти ні боржник ОСОБА_3, ні поручитель ОСОБА_4 не виконали, АТ «РОДОВІД БАНК» просив:
1. стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь АТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором № Д002/СК-190.08.1 від 17 червня 2008 року станом на 24 грудня 2012 року в розмірі 5 058 571,19 грн., з яких:
заборгованість за кредитом - 108 314,01 доларів США, що станом на 24 грудня 2012 року за офіційним курсом Національного банку України (далі НБУ) еквівалентно 865 753,88 грн.;
прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 42 289,75 доларів США, що станом на 24 грудня 2012 року за офіційним курсом НБУ еквівалентно 338 021,97 грн.;
пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань - 3 835 125,08 грн.;
згідно ст. 625 ЦК України 3% річних за прострочення виконання зобов'язань із своєчасного повернення кредиту - 5 460,32 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов'язань із своєчасної сплати нарахованих відсотків - 14 209,44 грн., всього 19 670,26 грн.
2. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «РОДОВІД БАНК» за кредитним договором № Д002/СК-190.08.1 від 17 червня 2008 року звернути стягнення на нерухоме майно, яке належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме: будівлі загальною площею 615,4 кв.м.: літ. А-1 адміністративна будівля, загальною площею 169,0 кв.м., літ.Б-1 будівля майстерень, загальною площею 314,2 кв.м., літ.В-1 будівля складу, загальною площею 132,2 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1, які було передано в іпотеку АТ «РОДОВІД БАНК» відповідно до умов договору іпотеки № Д002/СК-190/1.08.1 від 17 червня 2008 року;
3. визначити спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною не нижче його вартості, визначеної в договорі іпотеки від 17 червня 2008 року, тобто з початковою ціною не нижче 184 243,23 доларів США, що станом на 24 грудня 2012 року за офіційним курсом НБУ еквівалентна 1 472 656,00 грн.;
4. стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору в розмірі 3 219 грн. (а.с. 1-4).
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 жовтня 2013 року позовні вимоги АТ «РОДОВІД БАНК» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь АТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором № Д002/СК-190.08.1 від 17 червня 2008 року в сумі 2 446 892,22 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 108 314,01 доларів США, що станом на 24 грудня 2012 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 865 753,88 грн., прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 42 289,75 доларів США, що станом на 24 грудня 2012 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 338 021,97 грн., пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань - 1 223 466,11 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту - 5 460,32 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов'язань зі своєчасної сплати нарахованих відсотків - 14 209,94 грн.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «РОДОВІД БАНК» за кредитним договором № Д002/СК-190.08.1 від 17 червня 2008 року звернуто стягнення за договором іпотеки № Д002/СК-190/1.08.1 від 17 червня 2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», на будівлі загальною площею 615,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з яких: літ. А-1 адміністративна будівля, загальною площею 169,0 кв.м.; літ. Б-1 будівля майстерень, загальною площею 314,2 кв.м; літ. В-1 будівля складу, загальною площею 132,2 кв.м, які належать на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 184 243,23 долара США, що станом на 24 грудня 2012 року за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 472 656 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь АТ «РОДОВІД БАНК» судовий збір у розмірі 3 219 грн.(а.с. 147-153).
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, від імені яких на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_5, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове про суті позовних вимог.
Зазначають, що при ухваленні рішення суд не врахував матеріальний стан відповідачів, що боржник ОСОБА_3 зверталася до позивача та просила реструктуризувати їй кредитну заборгованість, проте банк на це не погодився та став нараховувати штрафні санкції, які на час звернення позивача до суду втричі перевищували розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Суд значно зменшив нараховані штрафні санкції, але і вони є неспівмірними сумі основної заборгованості та не відповідають рівню матеріального стану боржника.
Незважаючи на наявність договору іпотеки, суд не обмежився погашенням заборгованості шляхом передачі нерухомого майна, що є предметом іпотеки, на користь АТ «РОДОВІД БАНК», чим порушив вимоги частини 1 ст. 551 ЦК України (а.с. 156-157).
В судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_5, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 22 травня 2013 року (а.с. 84), не з'явилися, про час та місце розгляду справи відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення представнику відповідачів ОСОБА_5 12 грудня 2013 року повістки про явку до суду 17 грудня 2013 року (а.с. 174).
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Представник АТ «РОДОВІД БАНК» Болхова А.В., яка діє від імені юридичної особи на підставі довіреності від 01 серпня 2013 року № 254 (а.с. 180), проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «РОДОВІД БАНК» Болхової А.В., дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідачів підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:
З матеріалів справи встановлено, що 17 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», правонаступником якого є АТ «РОДОВІД БАНК», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № Д002/СК-190.08.1, згідно якого Банк надає Позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 130 000,00 доларів США по 17 червня 2018 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом 15,00% річних. Видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівки з каси Банку (п.п. 1.1, 1.3., 2.1 кредитного договору) (а.с. 6-7).
Згідно заяви про видачу готівки № 494_49 від 17 червня 2008 року Позичальник ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 130 000 доларів США (а.с. 9).
Відповідно до п. 4.1, п. 4.2, п. 4.3 кредитного договору Позичальник зобов'язалася погашати кредит рівними частками в сумі 1 084,00 доларів США щомісячно, в строк (термін) до 10 числа кожного місяця, починаючи з липня 2008 року, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок, вказаний у пункті 1.2 цього Договору, сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом до 10 числа кожного календарного місяця та повернути кредит не пізніше 17 червня 2018 року (а.с. 6-7.)
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору для забезпечення зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів, штрафу, а також відшкодування збитків у зв'язку із порушенням умов цього Договору є іпотека нежитлових будівель, а саме: адміністративна будівля літ. А-1 загальною площею 169,0 кв.м., будівля майстерень літ. Б-1 загальною площею 314,2 кв.м., будівля складу літ. В-1 загальною площею 132,2 кв.м, розташовані по АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_4, згідно договору іпотеки № Д002/СК-190/1.08.1 від 17 червня 2008 року та фінансова порука ОСОБА_4 згідно договору поруки № Д002/СК-190/2.08.1 від 17 червня 2008 року (а.с. 6-7.).
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_4 17 червня 2008 року були укладені:
- договір поруки № Д002/СК-190/2.08.1, згідно умов якого ОСОБА_4, як Поручитель, зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № Д002/СК-190.08.1 від 17 червня 2008 року (а.с. 10-11);
- договір іпотеки № Д002/СК-190/1.08.1, згідно умов якого ОСОБА_4, як Іпотекодавець, надав Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором у заставу нерухоме майно, а саме: будівлі загальною площею 615,4 кв.м.: літ. А-1 адміністративна будівля, загальною площею 169,0 кв.м., літ. Б-1 будівля майстерень, загальною площею 314,2 кв.м., літ.В-1 будівля складу, загальною площею 132,2 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1, та належать ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 31 серпня 2007 року Восьмою донецькою державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1-1331, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 15861349, виданого 10 вересня 2007 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька». За взаємною згодою сторін загальна вартість іпотеки визначена у розмірі 894 371,89 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 17 червня 2008 року складає 184 243,23 долари США (а.с. 27-28).
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «РОДОВІД БАНК», суд першої інстанції виходив з того, що позивач добросовісно виконав свої зобов'язання за кредитним договором, відповідно до умов кредитного договору надав ОСОБА_3 в день підписання договору грошові кошти у повному розмірі, що підтверджується заявою на видачу готівки № 494-49 від 17 червня 2008 року, та відповідачами не оспорюється. Проте Позичальник ОСОБА_3 порушила свої зобов'язання, має прострочену заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту та за процентами, вимогу Банку про дострокове повернення усієї суми отриманого кредиту, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій не виконала та заборгованість не погасила, загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 24 грудня 2012 року становить: за основною сумою кредиту - 108 314,01 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 865 753,88 грн., за нарахованими процентами - 42 289,75 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 338 021,97 грн., пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань - 3 835 125,08 грн., 3% річних за порушення грошових зобов'язань - 19 670,26 грн., яка підлягає стягненню солідарно з Позичальника ОСОБА_3 та Поручителя ОСОБА_4 Посилаючись, що загальна сума заборгованості за тілом кредиту, за процентами та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань становить 1 223 443,11 грн., а розмір пені - 3 835 125,08 грн. та значно перевищує розмір збитків, суд на підставі частини 3 ст. 551 ЦК України зменшив розмір пені згідно мотивувальної частини рішення до 2 446 886,22 грн., а згідно резолютивної частини рішення до 1 223 466,11 грн. (прописом до одного мільйона двісті двадцяти трьох тисяч чотириста сорок шести гривень 11 коп.). В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 446 886,22 грн. суд звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 526, ст. 530, ст. 610, ст. 611, ст. 1049, ст. 1050, ст. 1054, ст. 554 ЦК України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнає, що Позичальник ОСОБА_3 зобов'язання щодо щомісячного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконує та має заборгованість за кредитним договором, як за тілом кредиту, так і за нарахованими процентами, заборгованість за процентами складає 42 289,75 доларів США.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 2 ст. 1054 та частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Позичальником ОСОБА_3 зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Тобто вимога Банку про дострокове повне погашення Позичальником ОСОБА_3 кредиту є такою, що ґрунтується на законі. Таке право Банку передбачено і п. 5.1 кредитного договору, згідно якого у разі недотримання Позичальником умов цього Договору Банк має право вимагати його дострокового припинення, повернення одержаної суми кредиту, сплати нарахованих за ним процентів, а також звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 17 червня 2008 року (а.с. 6-7).
Згідно розрахунку позивача заборгованість Позичальника ОСОБА_3 станом на 24 грудня 2012 року складає за тілом кредиту - 108 314,01 доларів США, за нарахованими відсотками - 42 289,75 доларів США, що визнає представник відповідачів ОСОБА_5
Відповідно до п. 4.6 кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів за користування кредитом в розмірі 1,6% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (а.с. 6-7).
Як вбачається з розрахунку Банку, пеня ним нарахована за прострочення зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту за період з 11 березня 2009 року по 11 грудня 2012 року в розмірі 1 064 554,32 грн., за прострочення виконання зобов'язань зі сплати нарахованих відсотків за період з 11 березня 2009 року по 24 грудня 2012 року в сумі 2 770 570,76 грн., всього 3 835 125,08 грн., виходячи із ставки 1,6% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу (а.с. 12-13), тобто з дотриманням умов п. 4.6 кредитного договору. Заява відповідачів про застосування позовної давності щодо стягнення пені в матеріалах справи відсутня.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідачів просив зменшити Позичальнику ОСОБА_3 розмір пені на підставі частини 3 ст. 551 ЦК України до суми основної заборгованості за кредитним договором, посилаючись на її матеріальний стан та неспівмірність розміру пені із сумою основної заборгованості.
Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.
Істотними обставинами в розумінні частини 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов'язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, але у всякому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов'язку також може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено частиною 2 ст. 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин вимог частини 3 ст. 551 ЦК України, оскільки розмір пені за розрахунком позивача 3 835 125,08 грн. в 3,2 рази перевищує розмір заборгованості Позичальника за тілом кредиту та нарахованими відсотками, який складає 150 603,76 доларів США (108 314,01 + 42 289,75), що за офіційним курсом НБУ складає 1 203 775,85 грн.
Проте, застосовуючи до спірних правовідносин вимоги частини 3 ст. 551 ЦК України, суд дійшов суперечливих висновків щодо розміру пені, яка підлягає стягненню, а саме: в мотивувальній частині рішення суд зазначив, що розмір неустойки підлягає зменшенню «до розміру заподіяних збитків, тобто з відповідача слід стягнути на користь позивача пеню у сумі 2 446 886,22 грн.», проте в резолютивній частині рішення суд зазначив про стягнення пені цифрами - в розмірі 1 223 466,11 грн., а прописом - один мільйон двісті двадцять три тисячі чотириста сорок шість гривень 11 коп., тобто фактично в рішенні суду зазначено три суми пені, які підлягають стягненню з відповідачів, що свідчить про невідповідність висновків суду вимогам ст. 213-215 ЦПК України та відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що про порушення зобов'язання Позичальником ОСОБА_3 Банк дізнався ще 11 березня 2009 року, коли відповідач не сплатила черговий щомісячний платіж, а до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором звернувся лише 14 січня 2013 року, тобто після спливу більш ніж трьох років після початку порушення зобов'язання, чим сприяв збільшенню розміру неустойки за кредитним договором, враховуючи, що розмір неустойки в 3,2 рази перевищує розмір основної заборгованості за кредитним договором (за тілом кредиту та за нарахованими процентами), враховуючи матеріальний стан Позичальника ОСОБА_3, яка в період з 2009 року по 2012 рік неодноразово зверталася до позивача з пропозиціями збільшити строк повернення кредиту з метою зменшення розміру щомісячних платежів, реструктуризації заборгованості за тілом кредиту (а.с. 105, а.с. 107, а.с. 109, а.с. 116-117, а.с. 124), та до теперішнього часу продовжує частково сплачувати проценти за користування кредитом (а.с. 180-186), апеляційний суд, виходячи з засад цивільного судочинства, а саме, розумності та справедливості, вважає можливим на підставі частини 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з Позичальника ОСОБА_3, до розміру заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом, тобто до 150 603,76 доларів США (108 314,01 + 42 289,75), що за офіційним курсом НБУ (за 100 доларів США - 799,30 грн.) складає 1 203 775,85 грн.
Такого висновку апеляційний суд дійшов, враховуючи в тому числі висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно яких вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК Україниу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.
Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги АТ «РОДОВІД БАНК» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково, а саме, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 24 грудня 2012 року в сумі 2 427 221,96 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 108 314,01 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (за 100 доларів США - 799,30 грн.) еквівалентно 865 753,88 грн.; прострочені відсотки - 42 289,75 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 338 021,97 грн.; пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань - 1 203 775,85 грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань з повернення кредиту - 5 460 грн. 32 коп., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань зі сплати відсотків - 14 209 грн. 94 коп.
Доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що погашення заборгованості за кредитним договором з урахуванням зменшення розміру пені має бути обмежено передачею нерухомого майна на користь позивача, є такими, що не ґрунтуються на законі. Посилання відповідачів на порушення судом норм частини 1 ст. 551 ЦК України, згідно якої предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме та нерухоме майно, є необґрунтованим. Предметом неустойки за кредитним договором № Д002/СК-190.08.1 від 17 червня 2008 року є грошова сума, розмір якої встановлено п. 4.6 кредитного договору, а не нерухоме майно.
Стягуючи заборгованість за кредитним договором з Позичальника ОСОБА_3 солідарно з Поручителем ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно керувався вимогами ст. 553, ст. 554 ЦК України.
Відповідно до частини 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Рішення суду в цій частині поручителем ОСОБА_4 не оскаржується.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно п. 4.1 договору іпотеки № Д002/СК-190/1.08.1 Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неповернення Позичальником кредиту за кредитним договором та/або несплати ним відсотків в розмірах і в строки, що встановлені кредитним договором, а також у разі наявності і її непогашенні Позичальником в установлені кредитним договором терміни (а.с. 27-28).
Оскільки Позичальник ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, станом на 24 грудня 2012 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 427 221,96 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 5 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержателем може здійснюватися, в тому числі і за рішенням суду в порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку» (а.с. 27-28).
Відповідно до частини 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Позивачем ці вимоги закону дотримані. Відповідачам ОСОБА_4, який є Іпотекодавцем, та Боржнику ОСОБА_3 позивачем 18 жовтня 2012 року були направлені письмові вимоги про усунення порушень кредитних зобов'язань (вих. № 151.6-11-б.б./1704) та відповідачі попереджалися про те, що в разі невиконання цієї вимоги про погашення суми заборгованості протягом тридцятиденного строку Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с. 30-31). Проте вимога Банку відповідачами залишилася без виконання.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно п. 1.4 договору іпотеки № Д002/СК-190/1.08.1 від 17 червня 2008 року оціночна вартість предмету іпотеки - будівлі загальною площею 615,4 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1 визначена сторонами в сумі, що еквівалентна 184 243,23 долари США (а.с. 27-28), що за офіційним курсом НБУ (за 100 доларів США 799,30 грн.) на теперішній час складає 1 472 656 грн.
Зазначена оціночна вартість предмету іпотеки під час судового розгляду справи сторонами не оскаржувалася, жодною із сторін клопотання про визначення на час розгляду справи вартості предмету іпотеки не заявлялося, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації слід вважати оціночну вартість предмету іпотеки, зазначену в договорі іпотеки з перерахунком на офіційний курс долара США на теперішній час.
Апеляційний суд вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу ОСОБА_4, одночасно зі стягненням заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4, як з Поручителя, не є подвійним стягненням, оскільки має місце два різних види забезпечення виконання зобов'язань Позичальника ОСОБА_3:
- порука, за якою відповідач ОСОБА_4 несе відповідальність за невиконання зобов'язань за кредитним договором солідарно з Боржником у тому ж обсязі, що і Боржник ОСОБА_3, та вона може припинитися за умов, визначених в частині 4 ст. 559 ЦК України, в тому числі і в разі несвоєчасного пред'явлення вимог до поручителя;
- іпотека (застава), за якою відповідач ОСОБА_4 несе відповідальність винятково в межах вартості заставного майна та така припиняється у разі реалізації предмета застави.
За приписами частини 7 ст. 47 Закону України «Про іпотеку» якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника у порядку, встановленому законом, а відповідно до вимог ст. 553 ЦК України - і з іншого майна Поручителя, що також спростовує доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що суд при розгляді справи мав обмежитися погашенням заборгованості шляхом передачі нерухомого майна на користь позивача.
Зазначений висновок апеляційного суду грунтується і на роз'ясненнях Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в п. 9 постанови від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно якого право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь АТ «РОДОВІД БАНК» підлягає стягненню солідарно заборгованість за кредитним договором № Д002/СК-190.08.1 від 17 червня 2008 року станом на 24 грудня 2012 року в сумі 2 427 221,96 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 108 314,01 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 865 753,88 грн., прострочена заборгованості за нарахованими відсотками - 42 289,75 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 338 021,97 грн., пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань - 1 203 775,85 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов'язань з повернення кредиту - 5 460,32 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов'язань зі сплати відсотків - 14 209,94 грн. В рахунок погашення зазначеної заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором слід звернути стягнення на заставлене майно за договором іпотеки № Д002/СК-190/1.08.1 від 17 червня 2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та АТ «РОДОВІД БАНК», а саме, на будівлі загальною площею 615,4 кв.м: літ. А-1 адміністративна будівля, загальною площею 169,0 кв.м.; літ. Б-1 будівля майстерень, загальною площею 314,2 кв.м; літ. В-1 будівля складу, загальною площею 132,2 кв.м, розташовані по АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 1 472 656 грн.
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складає 1 147 грн.
При зверненні до суду позивачем з позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 3 219 грн. (а.с. 51).
Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 427 221,96 грн., з яких підлягає сплаті судовий збір у сумі 3 219 грн. (2 427 221,96 грн. х 1% = 2 427 2,22 грн., але не більш 3 219 грн.), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок обох відповідачів в рівних частках, тобто по 1 609,75 грн. з кожного. Норми ст. 88 ЦПК України не містять положень щодо солідарної відповідальності сторін щодо відшкодування судових витрат.
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, від імені яких на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_5, задовольнити частково.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 жовтня 2013 року змінити.
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (юридична адреса: 04136, м. Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3, ідентифікаційний код юридичної особи 14349442) заборгованість за кредитним договором № Д002/СК-190.08.1 від 17 червня 2008 року станом на 24 грудня 2012 року в сумі 2 427 221 (два мільйони чотириста двадцять сім тисяч двісті двадцять одна) гривня 96 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 108 314,01 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України еквівалентно 865 753 грн. 88 коп.; простроченої заборгованості за нарахованими відсотками - 42 289,75 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України еквівалентно 338 021 грн. 97 коп.; пені за прострочення виконання грошових зобов'язань - 1 203 775 грн. 85 коп., 3% річних за прострочення виконання зобов'язань з повернення кредиту - 5 460 грн. 32 коп., 3% річних за прострочення виконання зобов'язань зі сплати відсотків - 14 209 грн. 94 коп.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № Д002/СК-190.08.1 від 17 червня 2008 року, укладеним з публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», станом на 24 грудня 2012 року в сумі 2 427 221 (два мільйони чотириста двадцять сім тисяч двісті двадцять одна) гривня 96 коп. звернути стягнення на заставлене майно за договором іпотеки № Д002/СК-190/1.08.1 від 17 червня 2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Загороднюк О.С., зареєстрованим у реєстрі № 918, а саме: на будівлі загальною площею 615,4 кв.м: літ. А-1 адміністративна будівля, загальною площею 169,0 кв.м.; літ. Б-1 будівля майстерень, загальною площею 314,2 кв.м; літ. В-1 будівля складу, загальною площею 132,2 кв.м, розташовані по АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 31 серпня 2007 року Восьмою донецькою державною нотаріальною конторою (реєстр № 1-1331), право власності на які зареєстровано Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Донецьк 10 вересня 2007 року за номером 6983757, про що в книзі 9чн зроблено запис номер 1742, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 1 472 656 (один мільйон чотириста сімдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят шість) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору по 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) гривень 50 коп. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Я.В. Хейло