Справа № 105/6238/13-а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2013 р. м. Джанкой
Джанкойський міськрайонний суд АР Крим у складі:
головуючого – судді Басової О.А.,
при секретарі - Кузь Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Джанкой адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ Джанкойського МВ ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
В С Т А Н О В И В:
28.10.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши вимоги якого, просить скасувати постанову інспектора ДПС ДАІ Джанкойського МВ ОСОБА_2 від 09.10.2013 року про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.2 ст. 122 КУпАП. Вимоги мотивує тим, що в його діях відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, оскільки дорожнього знаку «закінчення населеного пункту» не було і він рухався без ввімкнених денних ходових вогнів.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що ОСОБА_1 рухався з порушенням ПДД саме за межами населеного пункту.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Згідно п.9.8. ПДР України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Частиною 2 ст. 122 КпАП України, передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення водіями правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ2 №674190 від 09.10.2013 року, 09.10.2013 року о 14 год. 30 хвилин ОСОБА_1, керував автомобілем ВАЗ 21043, дн АК6030АА на 190 км. + 300 м. автодороги Херсон – Джанкой – Феодосія – Керч без ввімкнених денних ходових вогнів, чим порушив п. 9.8. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 122 КпАП України (а.с. 15).
Постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АА2№ 934811 від 09.10.2013 року ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 430 грн.(а.с. 16).
При відмові в задоволенні позову суд керується насамперед наступним:
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.ст.245,280 КпАП України).
Підтвердженням вчинення особою адміністративного правопорушення є докази.
Статтею 251 КпАП України встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зібрані по справі про адміністративне правопорушення докази відповідно до статті 251 КУпАП повинні підтверджувати наявність правопорушення, місце, час його скоєння, наявність свідків, потерпілих при обставинах, які встановлюються, винність особи у вчиненні правопорушення.
Разом з тим, відповідно до вимог закону докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку. Докази повинні бути оформлені з дотриманням визначеного законом порядку.
Відповідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У судовому засіданні позивач визнав ту обставину, що 09.10.2013 року він рухався без ввімкнених денних ходових вогнів. Відхиляючи посилання позивача на ту обставину, що він керував автомобілем на території населеного пункту, оскільки на вказаній ділянці дороги був відсутній будь-який дорожній знак «Кінець населеного пункту», суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Територія населеного пункту в сенсі Правил дорожнього руху визначається дорожнім знаком 5.45 "Початок населеного пункту", згідно якого, зазначається найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Дорожнім знаком 5.46 визначається "Кінець населеного пункту" - місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Разом з тим, відсутність дорожнього знаку 5.46 на місці зупинки транспортного засобу не є належним доказом невинуватості позивача, оскільки згідно протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, позивач був зупинений саме за межами населеного пункту, який навіть не був визначений знаком 5.45 "Початок населеного пункту".
Враховуючи те, що вказані дорожні знаки монтуються безпосередньо на межі населеного пункту, а фіксування порушення правил користування освітлювальними приборами відбулось на 190 км. + 300 м. автодороги Херсон – Джанкой – Феодосія – Керч, що не є межею будь-якого населеного пункту, суд вважає, що посилання позивача на відсутність дорожнього знаку 5.46 "Кінець населеного пункту" на вказаній ділянці дороги не є підставою для неприйняття доказів, зібраних відповідачем в порядку ст. 251 КпАП України, а також не є допустимим доведенням адміністративного позову.
Суд вважає, що під час керування автомобілем позивач керувався припущенням того, що перебуває на території населеного пункту. Оскільки правила користування освітлювальними приборами є імперативними нормами, які чітко та однозначно регулюють вказані відносини, необізнаність особи щодо режиму руху на вказаній ділянці дороги, не може бути підставою для звільнення особи від виконання вимог Правил дорожнього руху України. Крім того, позивачем не надано жодного доказу неналежного регулювання режиму руху на вказаній ділянці автодороги.
Між тим, суд вважає, що постанова інспектора ДПС ДАІ Джанкойського МВ ОСОБА_2 від 09.10.2013 року підлягає зміні з огляду на невідповідність накладеного стягнення нормам ч.2 ст. 122 КУпАП.
У судовому засіданні відповідач підтвердив, що призначив правопорушнику мінімальний розмір стягнення, який за законом складає 25 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і складає (17 грн. х 25 = ) 425 грн., але постанова містить визначення штрафу в розмірі 430 грн., що не відповідає санкції статті, яка передбачає кратність до розміру неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не може бути «округленою».
На підставі ч.2 ст. 122 КУпАП, керуючись ст.ст. 251, п. 4 ч.1 ст.293 КУпАП, ст.ст. 2,7-11,69-71,86, 159, 171-2 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Змінити постанову інспектора ДПС групи ДПС ДАІ Джанкойського МВ ОСОБА_2 від 09.10.2013 року серії АА2 № 934844 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.2 ст. 122 КУпАП в частині заходу стягнення, зменшивши розмір штрафу до 425 грн.
У задоволенні решти вимог – відмовити.
Суддя
ОСОБА_3