РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 122/22496/13-ц
Провадження по справі 2/122/2761/13
"09" грудня 2013 р.
Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Масалигіної Н.С.
за участю секретаря - Ярмошик М.В.,
розглянувши |розгледівши|у відкритому |відчиненому| судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ВДІРФО Залізничного РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в Криму про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,
ВСТАНОВИВ:
12.11.2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа ВДІРФО Залізничного РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в Криму про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договорів купівлі-продажу від 27.09.2011 р. та 29.09.2011 року, набув право власності на житловий будинок по вул. Зелена, 25 у м. Сімферополі. У подальшому ним було оформлено право власності на земельну ділянку за адресою: вул. Зелена, 25 у м. Сімферополі, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 11.09.2012 року. За адресою: вул. Зелена, 25 у м. Сімферополі, зареєстрованим також є колишній власник ОСОБА_2. При цьому відповідач за зазначеною адресою не проживає з жовтня 2011 року, у домоволодінні не з’являється та будь-яких вимог до цього домоволодіння не заявляє. Речей або іншого майна ОСОБА_2 у житловому будинку по вул. Зелена, 25 у м. Сімферополі немає. Не проживаючи у житловому будинку по вул. Зелена, 25 у м. Сімферополі, але продовжуючи бути зареєстрованим за цією адресою, ОСОБА_2 створює шкоду правам та законним інтересам позивача, як власнику будинку. На думку позивача, не проживання ОСОБА_2 у житловому будинку по вул. Зелена, 25 у м. Сімферополі та не здійснення ним будь-яких дій щодо схоронності цього будинку і несплата комунальних послуг свідчить про його відмову як наймача від подальшого проживання у ньому. За таких обставин, позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 і зняти його з реєстрації за цією адресою.
У судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що будинок №25 по вул. Зеленій у м. Сімферополі він подарував. Після чого, його перестали пускати до будинку. Однак з цього приводу він нікуди не звертався та укладені правочини не оскаржував.
Представник третьої особи до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с.29; 36; 48; 59; 82).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, допитавши свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, визначивши закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено і сторони проти цього не заперечують, що відповідно до договорів купівлі-продажу частини будинку від 27.09.2011 року та 29.09.2011 року, ОСОБА_1 придбав у власність житловий будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою: Україна, АР Крим. м. Сімферополь, вул. Зелена, б.25, загальною площею 88,7 кв.м. Зазначені обставини підтверджуються витягами про державну реєстрацію прав від 28.09.2011 року та 30.09.2011 року відповідно (а.с.6-9).
На підставі рішення Сімферопольської міської ради 40 сесії 6 скликання від 31.05.2012 року №425, ОСОБА_1 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Зелена, 25 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.10).
Між тим, як убачається з відомостей домової книги і по квартирних списків, у зазначеному домоволодінні зареєстрований – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11-13).
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є сусідами сторін пояснили, що відповідач – ОСОБА_2 не мешкає у будинку №25 по вул. Зеленій у м. Сімферополі з жовтня-листопада 2011 року після здійснення продажу цього будинку (а.с.24).
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_2 у житловому будинку по вул. Зелена, 25 у м. Сімферополі не проживає, не сприяє проведенню поточного та капітального ремонту домоволодіння, не приймає участі у підтриманні належного стану санітарного обладнання, не сплачує комунальні послуги, які нараховуються у тому числі через те, що відповідач зареєстрований за цією адресою. На думку представника позивача, не здійснення будь-яких дій щодо схоронності цього будинку та несплата комунальних послуг свідчить про відмову ОСОБА_2 від подальшого проживання у будинку.
Частиною 1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Тож, реєстрація відповідача в належному позивачу будинку є лише офіційним документальним підтвердженням місця його проживання.
При цьому судом враховуються положення ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», відповідно до яких питання про зняття з реєстрації колишніх членів сім’ї власника будинку залежить, зокрема, від вирішення питання про втрату ними права користування жилим приміщенням, яке регулюється нормами Житлового і Цивільного Кодексів.
Таким чином, судовим розглядом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3 тривалий час і правові підстави для його подальшого проживання в цьому будинку відсутні, а тому розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об’єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв’язок у сукупності, з’ясувавши усі обставини справи, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які є законними і підлягають задоволенню.
Суд не вирішує питання про компенсування позивачу понесених ним судових витрат, оскільки такі вимоги не заявлені.
На підставі ст. 391 ЦК України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 224-226, 294 ЦПК| України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ВДІРФО Залізничного РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в Криму про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку – задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії ЕТ241053, виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АР Крим 27.05.2010 року, таким, що втратив право на проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.
Зняти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії ЕТ241053, виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АР Крим 27.05.2010 року, з реєстраційного обліку за адресою : м. Сімферополь, вул. Зелена, 25.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: