Справа № 430/1480/13-ц
2/430/614/13
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
"11" грудня 2013 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді - Антонова Ю.А.,
при секретарі Тодоренко Є.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «Вотчина» в особі голови ОСОБА_4, третя особа – Держземагенство в ОСОБА_5 районі, про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,
В С Т А Н О В И В:
25.06.2013 р. до суду звернулась позивачка ОСОБА_1 з позовом, який уточнила 16.10.2013 р. та просила розірвати договір оренди землі, укладений між нею і СФГ «Вотчина» в особі голови ОСОБА_4 та зареєстрований 04.08.2011 року в ОСОБА_5 районному реєстрі округу, в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди (запис №442488514000862), зобов’язати відповідача передати їй земельну ділянку ріллі № 16, загальною площею 8,00 га, що розташована на території Розквітненської сільради, в стані придатному для використання за цільовим призначенням, після збирання на ній врожаю сільськогосподарських культур в 2014 році. Зобов’язати відповідача сплатити їй оренду плату за використання в 2013 році земельної ділянки ріллі № 16, загальною площею 8,00 га, в розмірі 4344,12 грн. Також, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по виплаті орендної плати за 2012 рік в розмірі 2226,47 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 677,92 грн. та 3% річних від прострочення суми в розмірі 66,79 грн. та судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що вищевказана земельна ділянка належить їй на праві приватної власності за Державним актом, серія ЛГ № 12318 від 03.08.2001 р., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З відповідачем 04.08.2011 р. було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки терміном на 10 років, однак відповідач порушив свої зобов’язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою у 2012 році та відповідно нехтує терміном зазначеним в п.9 Договору. Так, за 2012 рік відповідачем було нараховане орендну плату в розмірі 2117,65 грн. та виплачено, за вирахуванням прибуткового податку з орендної плати, що не відповідає вимогам Договору.
Позивачка також зазначила, що станом на 01.06.2013 року відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за користування в 2012 році земельною ділянкою, не сплачено жодних грошових коштів. До того ж, ніяких послуг в рахунок орендної плати за 2012 рік вона не отримувала. На її неодноразові звернення про здійснення повного розрахунку за Договором оренди за 2012 р., відповідач відповідав відмовою, посилаючись на відсутність додаткової угоди, неможливість її укласти, підвищення вартості палива, тощо.
Оскільки відповідач не виявив доброї волі для вирішення цього спору у позасудовому порядку, позивачка змушена звернутися з дійсним позовом до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні представник позивача просить задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач порушив умови орендної плати за 2012 рік, без врахування коефіцієнту – 1,756, який діє згідно закону з 01.01.2012 року, у зв’язку з чим не доплачено біля трьох тисяч гривень. Крім того, відповідач порушує технологію використання землі на орендованій ділянці, так протягом 7 років здійснює посів одних й тих же культур (соняшник, жито, овес), що виснажує землю, її родючість. Проект технології використання землі на орендованій ділянці у відповідача відсутній.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що він необґрунтований з наступних підстав: одним із умов застосування коефіцієнту 1,756 є укладення між сторонами додаткового договору з оренди земельної ділянки позивача, оскільки Договір оренди землі між сторонами був укладений (2010 р.) до вступу Закону про застосування цього коефіцієнта в силу (№1185 від 31.10.2011 р., що набрав законної сили з 01.01.2012 року). Строк орендної плати за 2013 рік ще не наступив (до 01.01.2014 року). Орендна плата на 2014 рік (на майбутнє) договором не передбачена. Тому позовні вимоги позивача в цієї частині безпідставні. Відповідач, на використання орендованої ним ділянки має технологічний проект на її використання, на 10 років і технологія використання землі ним не порушується, його дії в цієї частині відповідають проекту. За 2012 рік орендна плата сплачена.
Представник третьої особи – Держземагенства в ОСОБА_5 районі, позовні вимоги вважає необґрунтованими, які суперечать діючому законодавству, в тому числі й закону № 1185 від 31.01.2011 р., що набрав законної сили з 01.01.2012 р. про застосування коефіцієнту – 1,756. Тому вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог позивача без задоволення, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендатор зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному законодавству на час укладання договору оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, а також було встановлено судом, що договір оренди землі, в тому числі розмір та умови орендної плати, сторонами було укладено згідно з вимогами діючого законодавства.
Одна з умов – застосування коефіцієнта 1,756, відповідно до Постанови КМУ №1185 від 31.10.2011 року, що набрало законної сили з 01.01.2012 року для задоволення позовних вимог позивача в цієї частині, це укладення додаткового договору, оскільки Договір між сторонами був укладений до виходу цього закону (2010 року). Додатковий договір в цієї частині між сторонами відсутній.
В частині вирішення питання по орендній платі за 2013-2014 роки, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки цей строк за 2013 рік ще на надійшов (до 01.01.2014 року), а орендна плата на 2014 рік (на майбутнє) договором не передбачено.
Відповідно до ст.ст. 13, 15, ч.2 ст. 23 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб переглядаються лише за згодою сторін.
Постанова КМУ від 23.03.1995 року №213 застосовується для визначення розміру нормативної грошової оцінки землі та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та не містить прямого посилання на правовідносини з приводу оренди земельних ділянок,що перебувають в приватній власності.
Таким чином, зазначена норма цього закону не стосується даного спору, оскільки земельна ділянка знаходиться у приватній власності позивача. Також цю обставину підтверджує ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області від 16.08.2012 року, в якому зазначено, що якщо сума орендної плати в договорі зазначена у твердій сумі або в натуральному виражені, то орендну плату на коефіцієнт 1,756 збільшувати не потрібно. Ця норма є обов’язковою та застосовується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки на підставі додаткової угоди, яку сторони не укладали.
Орендна плата за 2012 рік сплачена позивачу у повному обсязі та відповідає дійсності договору, ця обставина підтверджена документально у судовому засіданні.
Порушення відповідачем технологічного процесу використання земельної ділянки позивача не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, про що свідчить проект агрохімічної характеристики ґрунту і рекомендацій щодо застосування добрив СФГ «Жнива» (2012 р.), який було досліджено в судовому засіданні (а.с. 67-93). Тому, посилання позивача в цієї частині є безпідставним.
Довідка ДПІ у ОСОБА_5 районі Луганської області № 70/17/30507638 від 05.02.2013 року «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки СФГ «Жнива» з питання відповідності розрахунків за користування земельними паями, орендованими у ОСОБА_6, діючому податковому законодавству за період з 01.01.2012 по 31.12.2012» свідчить про те, що порушень порядку розрахунку за земельні паї, орендовані у ОСОБА_6, не встановлено в 2012 році. Аналогія цієї перевірки стосується і позивача за цим позовом (а.с. 101-105).
Результати цієї перевірки ОСОБА_1 та іншими особами не були оскаржені. Цей факт свідчить про те, що розрахунок відповідача по орендній платі здійснюється відповідно до діючого законодавства та відповідно договору сторін.
Вищевикладені доводи переконали суд у безпідставності позовних вимог позивача, тому вони задоволенню не підлягають. Суд вважає, що позивач не надав належних доказів, підтверджуючих його позовні вимоги, у свою чергу відповідач документально підтвердив їх необґрунтованість.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 13, 15, 21, 23 Закону України «Про оренду землі», Постанови КМУ від 23.03.1995 р. №213 та від 31.10.2011 р. №1185, керуючись ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «Вотчина» в особі голови ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі – залишити без задоволення, за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Ю.А. Антонов