Справа № 2-258/08

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

17 вересня 2008 року.         Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:   головуючого судді Чебикіна В.П.,

при секретарі  Власенко М.М.,

                розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.

Дніпропетровська цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення,

дії та бездіяльність Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої

служби Дніпропетровського міського управління юстиції, зацікавлені особи: КЖЕП

"Лівобережжя", КЖЕП № 19 АНД району міста Дніпропетровська, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. 23 квітня 2008 року звернувся до суду із скаргою на рішення, дії

та бездіяльність суб'єкта оскарження Амур-Нижньодніпровського відділу Державної

виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції,, згідно зі

ст. 383 ЦПКУ. У скарзі він зазначив, що рішеннями Індустріального районного

суду м. Дніпропетровська та Апеляційного суду Дніпропетровської області,

частково задоволені його позовні вимоги, зокрема, суд зобов'язав відповідача

КЖЕП “Лівобережжя” виконати визначені будівельні роботи в строк до 26 січня

2007 року. На підставі цих судових рішень суб'єкт оскарження 05.10.06 року

відкрив виконавче провадження по їх примусовому виконанню. При відкритті

провадження боржнику було призначено 7-денний строк добровільного виконання

рішення суду, яким він не скористався і взагалі не виконував рішення суду.

Жодна частина зазначених судових рішень не виконана. Причиною цього невиконання

рішень суду, на його (скаржника)  думку , є те, що суб'єкт оскарження в 2004

році отримав у користування приміщення боржника за безцінь, і це призвело до

встановлення залежності суб'єкта оскарження від першого боржника. Наслідком

цієї залежності стало те, що суб'єкт оскарження навмисно не виконував рішення

суду. Ухвалою Індустріального районного суду від 03.04.06 боржника було

змінено, але й другий боржник не виконував рішення суду, внаслідок

бездіяльності суб'єкта оскарження. Скаржник ОСОБА_1. просив суд встановити

наявність залежності суб'єкта оскарження від першого боржника та їхньої змови,

які пов'язані з наданням за безцінь у користування приміщення, з'ясувати

наявність у виконавчому провадженні порушень його прав стягувача та норм

законодавства, визнати, що зазначені порушення його прав та норм законодавства

посадовими особами суб'єкта оскарження допущені внаслідок їх неправомірної

бездіяльності, неналежних дій та незаконних постанов, визнати, що виконавче

провадження суб'єкт оскарження не виконував навмисно, внаслідок своєї

залежності від першого боржника та їхньої корупційної змови, установити факт

невиконання судових рішень, зобов'язати посадових осіб усунути порушення та

виконати належним чином, у строк установлений законом, рішення суду, згідно з

яким боржника було зобов'язано виконати роботи в його будинку.

У судовому засіданні скаржник свої вимоги підтримав і просив суд задовольнити

їх.

Представника суб'єкта оскарження - АНД ВДВС Дніпропетровського МУЮ пояснила, що

скарга не є обґрунтованою, вона при виконанні рішення суду робила все

необхідне, щоб активізувати ремонт у квартирі ОСОБА_1: виносила двічі

постанови про накладання штрафу на керівника КЖЕП № 19, коли це виявилося

марним, надіслала подання на ім'я прокурора АНД району міста Дніпропетровська з

метою притягнення до кримінальної відповідальності начальника КЖЕП №19, але

прокуратурою у порушені кримінальної справи було відмовлено. Крім того,

державним виконавцем було направлено клопотання до Індустріального районного

суду міста Дніпропетровська про притягнення боржника до кримінальної

відповідальності і знову в цьому було відмовлено. Представник АНД ВДВС

Дніпропетровського МУЮ вважала, що відмова прокуратури Амур-Нижньодніпровського

району та Індустріального районного суду в притягненні винної особи до

кримінальної відповідальності та інші обставини справи зробили виконання

рішення  суду неможливим, тому просила у задоволенні скарги відмовити.

Представник суб'єкта оскарження КЖЕП “Лівобережжя” в судове засідання не з'

явився, але у попередніх  судових  засіданнях вимоги скарги не визнавав,

пояснював , що виконавче провадження проводилося належним чином,  виконати

рішення суду було неможливо,  наполягав на тому, що  залежність КЖЕП

“Лівобережжя” від АНД ВДВС Дніпропетровського МУЮ повністю відсутня, просив у

задоволенні скарги відмовити.

Представник  КЖЕП № 19 АНД району в судове засідання не з'явився жодного разу.

Судом досліджені матеріали та документи виконавчого провадження В1-35 (а.с. 41

- 62, 149 - 166), щодо примусового виконання виконавчого листа по справі №

2-129/06 Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2006

року, яке перебувало на виконанні в суб'єкта оскарження та інші пов'язані з ним

документи (а.с. 16 - 26, 130, 131, 142 - 143, 171).

Судом також досліджені отримані за запитом суду від Головного управління

юстиції Дніпропетровської області та Дніпропетровського міського управління

юстиції документи, які пов'язані з розміщенням суб'єкта оскарження та

користуванням приміщенням за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.ім.Газети

“Правда”, 42 (а.с. 212 - 222, 232 - 242), що знаходиться в комунальній

власності та перебуває на балансі боржника - КЖЕП “Лівобережжя”.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали

виконавчого провадження, вважає, що частина доводів скаржника в обґрунтування

своїх вимог знайшла підтвердження в судовому засіданні та правомірні, а доводи

відповідача належно не обґрунтовані, тому скаргу потрібно визнати частково 

обґрунтованою.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні в суб'єкта оскарження з

жовтня 2006 р. (а.с. 45)  по жовтень 2007 р. (а.с. 164 - 166) знаходилося

виконавче провадження щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа,

який було видано на підставі рішень Індустріального районного суду м.

Дніпропетровська від 12.05.04 № 2-783/04 та Апеляційного суду Дніпропетровської

області від 26.07.06 по справі № 22-1925/06. Цими рішеннями  КЖЕП “Лівобережжя”

було зобов'язано виконати певні будівельні роботи в будинку стягувача по АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, в строк 6 місяців з 26.07.06 (момент

набрання рішеннями законної сили), а саме: забезпечити герметичність систем

теплопостачання. водопостачання і каналізації в будинку; висушити підвал (стіни

та стелю) підігрітим повітрям; перевірити і відремонтувати закладення і

закарбування стиків залізобетонних плит перекриття в підвалі; для відводу

аварійних вод у каналізацію, минаючи підвал, улаштувати дренаж каналу

теплотраси в каналізаційний колодязь із установкою зворотного клапану.

05.10.06 державним виконавцем Суб'єкта оскарження була винесена постанова "Про

відкриття виконавчого провадження" (а.с. 45) на підставі зазначеного

виконавчого листа.

Державним виконавцем до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було

направлено заяву від 05.10.06 у порядку ст.28 Закону України “Про виконавче

провадження” (про роз'яснення рішення суду по справі № 2-129/06), яка надійшла

до суду 16.10.06 (а.с. 16). На підставі цього звернення до суду виконання було

зупинено 05.10.06 (а.с. 48). Однак, на поштовому штемпелі конверту (а.с. 17), у

якому направлена ця заява, зазначена дата відправлення його до суду 06.10.06,

тобто на день пізніше.

Доводи із приводу незаконності зупинення виконавчого провадження 05.10.06 р.

скаржник ОСОБА_1. надав у своїй скарзі до начальника суб'єкта оскарження.

За наслідками перевірки він отримав відповідь на скаргу від 08.11.06 (а.с. 171)

та постанову “Про перевірку виконавчого провадження” від 07.11.06 (а.с. 50), у

яких йому відмовлено в задоволені скарги.

Постановою державного виконавця "Про відкриття виконавчого провадження" від

05.10.06 (а.с. 45)  було зобов'язано боржника - КЖЕП "Лівобережжя" добровільно

виконати рішення суду в строк до 12.10.06 та попереджено його, що в разі

невиконання вимог у наданий строк, до боржника будуть застосовані штрафні

санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону України “Про виконавче

провадження”. Коли цей строк скінчився, суб'єкт оскарження не використав

можливостей для примусового виконання рішення, зокрема, не застосував до цього

боржника ніяких заходів примусу, штрафних санкцій, а окрім того, не організував

виконання без участі боржника відповідно до повноважень, наданих йому законом.

Отримавши ухвалу Індустріального районного суду від 20.11.06 по справі №

2-129/06 про роз'яснення рішення суду, суб'єкт оскарження своєю постановою від

27.11.06 (а.с. 53) поновив виконавче провадження, але до 11.12.06 ніяких дій не

вчинив.

07.12.06 боржник - КЖЕП “Лівобережжя” надав суб'єкту оскарження листа (а.с.54),

в якому зазначив, що виконати рішення суду про його зобов'язання виконати

роботи в будинку стягувача не має можливості, оскільки цей будинок передано на

баланс та в експлуатацію іншому підприємству - КЖЕП № 19, яке  є

балансоутримувачем цього будинку. Окрім того, у листі зазначено, що виконати

ремонті роботи КЖЕП "Лівобережжя" не може, оскільки на підприємстві відсутні

спеціалісти, посади яких скорочені при передачі житлового фонду. Придбати

матеріали та запросити спеціалістів з інших підприємств у нього не має

можливості оскільки усі розрахункові рахунки підприємства заарештовані.

За цим листом 11.12.06 державним виконавцем була подана до суду заява про

заміну способу і порядку виконання рішення суду (а.с. 16, 60). Ця заява не

містила ніяких пропозицій щодо цієї заміни. За викликом суду на судові

засідання з розгляду своєї заяви державний виконавець не з'являвся (а.с. 19 -

25). Тому розглянути справу суд зміг тільки після подання державним виконавцем

уточненої заяви від 26.03.07 про заміну способу і порядку виконання (а.с. 62) з

належним зазначенням пропозицій щодо можливої заміни способу виконання.

Як пояснив суб'єкт оскарження, це звернення до суду 11.12.06 р. було підставою,

згідно з п.1 ст.35 Закону України “Про виконавче провадження”, для наступного

зупинення виконавчого провадження 12.12.06. Про це зупинення виконавчого

провадження суб'єкт оскарження не повідомив своєчасно стягувача і суд. Тому

ОСОБА_1. довідався про це зупинення виконавчого провадження тільки після

закінчення встановленого строку на виконання рішення.

Розглянувши уточнену заяву державного виконавця про від 26.03.07,

Індустріальний районний суд своєю ухвалою від 03.04.07 по справі № 2-129/06

змінив спосіб виконання рішення суду шляхом зміни боржника - зобов'язав КЖЕП №

19 виконати необхідні роботи в будинку стягувача. Після отримання 13.04.07 цієї

ухвали суб'єктом оскарження, виконавче провадження було поновлено постановою

від 23.04.07 та виконувалось іншим державним виконавцем.

Намагаючись змусити другого Боржника виконати необхідні роботи, суб'єкт

оскарження своїми постановами від 17.05.07 (а.с. 153) та від 04.06.07 (а.с.

156) двічі наклав штраф на його керівника - ОСОБА_2., за невиконання

судових рішень. Але ці постанови залишилися без виконання і ці штрафи не були

стягнуті (а.с. 157, 158).

Оскільки в бездіяльності цього керівника вбачалися ознаки злочину, на підставі

ст.88 Закону України “Про виконавче провадження”, Суб'єктом оскарження 28.08.07

було направлено подання до прокурора АНД району м. Дніпропетровська про

притягнення ОСОБА_2. до кримінальної відповідальності (а.с. 160 -163).

Але це подання було подано без реєстрації та розписки отримувача, внаслідок

чого суб'єктом оскарження не було отримано відповідь прокуратури в розумний

встановлений законом строк.

12.10.07 суб'єктом оскарження було винесено постанову про закінчення

виконавчого провадження (а.с. 164 - 166), а виконавчий документ за неможливістю

виконання був повернутий до суду, який його видав. До цього моменту зазначених

будівельних робіт не було розпочато (а.с. 151, 159).

Внаслідок цих обставин рішення Індустріального районного суду м.

Дніпропетровська від 12.05.04, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської

області від 26.07.06 не були виконані суб'єктом оскарження в строк до 26.01.07,

який було встановлено другим із цих рішень та роз'яснено ухвалою

Індустріального районного суду від 20.11.06 по справі № 2-129/06. Не було також

виконано ухвалу Індустріального районного суду від 03.04.07 по справі №

2-129/06.

Судом також встановлені наступні факти відносно умов розміщення суб'єкта

оскарження та користування приміщенням за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.ім.

Газети “Правда”, 42, що знаходиться в комунальній власності та перебуває на

балансі боржника - КЖЕП "Лівобережжя":

-     між ОЖКП "Лівобережжя" та обласним управлінням юстиції було укладено

договір від 01.04.04 на оренду приміщення (а.с. 233 - 235), площею 204,5 кв.м

для розміщення АНД РУЮ м. Дніпропетровська, у тому складі і для суб'єкта

оскарження, що завізовано ним. Стороною договору зазначена неіснуюча на час

його укладення юридична особа (ОЖКП “Лівобережжя”), як випливає з наступного

пункту. У договорі зазначено, що він діє до 31.12.05.

-     між КЖЕП "Лівобережжя" та обласним управлінням юстиції було укладено

додаткову угоду від 01.01.05 (а.с. 236 - 237) до цього договору про зміну

найменування орендодавця на КЖЕП “Лівобережжя”, згідно з рішенням

Дніпропетровської міської ради від 09.11.03 та про доповнення попереднього

договору, зокрема, в частині його продовження до 31.12.06.

-     між Управлінням житлового господарства міської ради та державною

виконавчою службою Дніпропетровської області було укладено договір б/н від

27.07.06 із протоколом розбіжностей (а.с. 238 - 240) на оренду приміщення,

площею 171,7 кв.м для розміщення Суб'єкта оскарження (ДВС в АНД районі м.

Дніпропетровська).

-     Акт приймання-передавання комунального майна від 01.01.06 (а.с. 241)

між представником КЖЕП “Лівобережжя” та начальником державної виконавчої служби

Дніпропетровської області. Цей акт не має відношення до попереднього договору,

який не існував на дату складання акту.

-     Орендна плата в цих договорах у розмірі 1 грн. на рік встановлена на

підставі постанови КМ України від 04.10.95 № 786 “Про методику розрахунку і

порядок використання плати за оренду державного майна” (а.с. 233, 238).

-     З відповідей на запит суду Дніпропетровських міського та обласного

управлінь юстиції (а.с. 232, 242) випливає, що інших договорів оренди

приміщення для розміщення суб'єкта оскарження, окрім зазначених, із квітня 2004

р. дотепер не укладалося.

-     Розмір річної орендної плата становить 1 гривня “за оренду нерухомого

майна бюджетними організаціями та установами, які утримуються за рахунок

міського бюджету”, як зазначено в ч. 9 чинної методики розрахунку і порядку

використання плати за оренду комунального нерухомого майна (а.с. 243), що

затверджена рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.07.07 № 12/17.

Крім наведеного, в судовому засіданні були встановлені і такі обставини.

На підставі п.1 ст.35 Закону України “Про виконавче провадження”, виконання

провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду із

заявою про роз'яснення рішення. Зупинення виконавчого провадження із цієї

підстави відбулося 05.10.06, але  фактично звернення державного виконавця до

суду із заявою про роз'яснення рішення відбулося пізніше (а.с. 16, 17). Тому

підстав для зупинення виконавчого провадження саме 05.10.06 суд не існувало,

суд  вважає постанову суб'єкта оскарження “Про зупинення виконавчого

провадження” від 05.10.06 (а.с. 48) незаконною та такою, що порушує  права

скаржника ОСОБА_1

Із цих же підстав суд вважає необґрунтованою та незаконною відповідь на скаргу

від 08.11.06 (а.с. 171) начальника суб'єкта оскарження та постанову “Про

перевірку виконавчого провадження” від 07.11.06 (а.с. 50), в якій Фердману Р.Е.

відмовлено в задоволені скарги на зупинення виконавчого провадження 05.10.06,

це також є порушенням його прав та законних інтересів.

Згідно зі ст. 76, 87 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі

невиконання вимог у наданий строк добровільного виконання, до боржника повинні

бути застосовані штрафні санкції та інші заходи, передбачені законодавством.

Але коли цей строк скінчився (12.10.06 - а.с.45), державний виконавець суб'єкта

оскарження не використав можливостей для примусового виконання рішення,

зокрема, не застосував до боржника - КЖЕП "Лівобережжя" жодних заходів примусу,

штрафних санкцій, незважаючи на його бездіяльність. Окрім того, державний

виконавець  не організував виконання без участі боржника відповідно до

повноважень, наданих йому законом. Таку бездіяльність державного виконавця

суб'єкта оскарження належить визнати неправомірною.

Згідно із принципом диспозитивності цивільного судочинства, який затверджено в

ч.1 ст.11 ЦПКУ, суд може розглядати справу тільки у межах заявлених вимог

сторін. Оскільки заява державного виконавця від 11.12.06 про заміну способу і

порядку виконання рішення суду (а.с. 16, 60) не містила ніяких пропозицій щодо

цієї заміни, а державний виконавець не з'являвся за викликом суду на судові

засідання з розгляду своєї заяви (а.с. 19 - 25), розглянути справу суд не міг

до подання державним виконавцем до суду уточненої заяви про заміну способу і

порядку виконання рішення від 26.03.07 (а.с. 62) з належним зазначенням

пропозицій щодо можливої заміни способу виконання. Суд вважає, що первісне

звернення до суду 11.12.06 державним виконавцем було зроблено неналежним чином

із порушенням принципу диспозитивності і є неправомірним. Окрім того, суд

вважає, що державний виконавець умисно не з'являвся за викликом суду на судові

засідання з розгляду своїх же заяв, що свідчить також про неповагу до суду.

Згідно з п.1 ст.35 Закону України “Про виконавче провадження”, звернення до

суду із заявою про заміну способу і порядку виконання рішення є підставою для

наступного зупинення виконавчого провадження. Таке зупинення є правом, а не

обов'язком державного виконавця. Оскільки звернення до суду 11.12.06 р. було

зроблено неналежним чином і є неправомірним, суд не може визнати законною

наступну постанову державного виконавця “Про зупинення виконавчого провадження”

від 12.12.06 (а.с. 61) та вважає її такою, що порушує права скаржника.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження”, державний

виконавець зобов'язаний надіслати в 3-денний строк сторонам та суду копію

постанови про зупинення виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, державний

виконавець зобов'язаний неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії,

надавати сторонам виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами

виконавчого провадження, розглядати заяви сторін та їх клопотання.

Згідно зі ст. 7 Закону України “Про виконавче провадження”, державний

виконавець зобов'язаний, використовувати надані йому права у точній

відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та

законних інтересів громадян, деякі з яких визначені ч.1 ст.11-1 цього ж закону.

Однак, суб'єкт оскарження не повідомив своєчасно стягувача  ОСОБА_1, а

також і суд, про зупинення виконавчого провадження від 12.12.06 р., не

застосував до боржників штрафних санкцій. Тому суд вважає, що зазначені

обов'язки державного виконавця, не були виконані, а відповідні права стягувача

були порушені.

Згідно з п. 3.15 Інструкції з діловодства в органах ДВС, кореспонденція, яка

передається іншим установам, організаціям через розсильного, записується в

розносну книгу для місцевої кореспонденції й здається за призначенням під

розписку в цій книзі. Відсутність такої розписки або іншої реєстрації означає,

що подання до прокурора АНД району м. Дніпропетровська від 28.08.07 про

притягнення ОСОБА_2. до кримінальної відповідальності (а.с. 160 -163)

було направлено суб'єктом оскарження неналежним чином.

Стосовно умов розміщення суб'єкта оскарження та користування приміщенням за

адресою: м. Дніпропетровськ, пр.ім.Газети “Правда”, 42, що знаходиться в

комунальній власності та перебуває на балансі боржника - КЖЕП "Лівобережжя" суд

визначає, що договори оренди укладалися для потреб та розміщення Суб'єкта

оскарження, але прямих свідчень про його участь в укладанні цих договорів у

суду немає. Окрім того, особи, які укладали і підписували ці договори не беруть

участь у цьому судовому розгляді. Отже, суд не може повно і всесторонньо

дослідити ці обставини в межах судового розгляду скарги на рішення, дії та

бездіяльність саме Суб'єкта оскарження. Тому суд не може визнати цю частину

скарги обґрунтованою.

Ознаки та наявність корупційних дій за участю суб'єкта оскарження, про які 

зазначає скаржник у своїй скарзі,  мають бути дослідженні та розглянуті в

окремому провадженні, яке може бути після перевірки ініційоване відповідними

правоохоронними установами. 

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 383 - 387 ЦПК України, ст.ст. 35, 76

Закону України “Про виконавче провадження”, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 визнати частково обґрунтованою.

Встановити факт невиконання рішень Індустріального районного суду міста

Дніпропетровська від 12 травня 2004 року по справі № 2-783/04 та Апеляційного

суду Дніпропетровської області від 26 липня 2006 року по справі № 22-1925/06,

ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03 квітня 2007

року по справі № 2-129/06.

Встановити наявність у виконавчому проваджені наступних порушень прав

стягувача, Закону України “Про виконавче провадження” та інших норм

законодавства:

-     відсутність підстави, зазначеної в п.1 ст.35, для постанови ДВС АНД

від 05 жовтня 2006 року про зупинення виконавчого провадження;

-     не вчинення жодних заходів примусу до першого боржника (КЖЕП

“Лівобережжя”), незважаючи на його бездіяльність впродовж наданого строку

добровільного виконання та згодом, чим порушені норми ст. 5, 7, 30, 76, 87, 88

Закону України “Про виконавче провадження”;

-     порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства при

зверненні державного виконавця 11 грудня 2006 року до Індустріального районного

суду, щодо встановлення чи зміни способу і порядку виконання рішення, із

заявою, яка не містила необхідних пропозицій щодо цієї зміни, чим порушено

норми ст. 11, 119 ЦПКУ;

-     затягування судового розгляду своїх же заяв, через неявку без поважних

причин за викликом суду на судові засідання, що свідчить також про неповагу до

суду;

-     неповідомлення стягувача і суду про зупинення виконавчого провадження

постановою ДВС АНД від 12 жовтня 2006 року, чим  порушені ст. 5, 11-1, 36 та

інші;

-     Суб'єкт оскарження не організував, виконання рішення суду без участі

боржника відповідно до  повноважень,  наданих йому законом, чим порушив норму

ч. 2 ст. 76 ЗУ “Про виконавче провадження”;

-     невиконання та відсутність контролю за виконанням своїх постанов від

17 травня 2007 року та 04 червня 2007 року про накладення  штрафу на керівника

другого боржника за невиконання судових рішень;

-     неналежне подання прокурору АНД району від 28 серпня 2007 року про

притягнення ОСОБА_2. до кримінальної відповідальності за невиконання

рішення суду.

Визнати, що зазначені порушення прав ОСОБА_1 та норм законодавства

посадовими особами Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби

Дніпропетровського міського управління юстиції допущені внаслідок їх

неправомірної бездіяльності, неналежних дій та незаконних постанов:

-     “Про зупинення виконавчого провадження” від 05 жовтня 2006 року,

-     “Про перевірку виконавчого провадження” від 07 листопада 2006 року,

-     “Про зупинення виконавчого провадження” від 12 грудня 2006 року.

Зобов'язати посадових осіб Амур-Нижньодніпровського відділу Державної

виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції усунути

порушення та виконати належним чином, у строк установлений законом, рішення

суду по справі № 2-129/06, згідно з яким боржника було зобов'язано виконати

роботи в будинку стягувача по АДРЕСА_1, а саме:

-     забезпечити герметичність систем теплопостачання, водопостачання і каналізації

в будинку;

-     висушити підвал (стіни та стелю) підігрітим повітрям;

-     перевірити й відремонтувати закладення і закарбування стиків

залізобетонних плит перекриття в підвалі;

-     для відводу аварійних вод у каналізацію, минаючи підвал, улаштувати

дренаж каналу теплотраси в каналізаційний колодязь із установкою зворотного

клапану.

Відновити виконавче провадження.

В іншій частині скаргу визнати необґрунтованою.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду

Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний

строк із дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 10 днів апеляційної скарги.

Суддя:      В.П.Чебикін