Справа № 347/2815/13-ц

Провадження № 22ц/779/2958/2013

Категорія 5

Головуючий у І інстанції Цалин Б.М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.

секретаря Лисак І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 про визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2012 року та визнання неправомірними дій відділу ДВС Косівського районного управління юстиції, а також зобов'язання відділ ДВС Косівського районного управління юстиції скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 10.12.2012 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Косівського районного суду від 29 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Косівського районного суду від 29 жовтня 2013 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2012 року та визнання неправомірними дій відділу ДВС Косівського районного управління юстиції, а також зобов'язання відділ ДВС Косівського районного управління юстиції скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 10.12.2012 року - відмовлено.

На дану ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що 16.04.2013 року державними виконавцями відділу ВДВС Косівського РУЮ в його житловому будинку було проведено опис та вилучення майна. Дані виконавчі дії проводились на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2012 року, та неіснуючого на думку ОСОБА_2 виконавчого листа.

Також апелянт вказує, на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження невірно вказано особу боржника ОСОБА_3 дату народження та адресу, за якою боржник ніколи не була зареєстрована і не проживала. А тому все майно яке було описане та вилучене державними виконавцями в ході проведення виконавчих дій є його особистою приватною власністю, і боржник ОСОБА_3 не має до нього жодного відношення.

Також апелянт вказує на невірне застосування судом вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України, оскільки ухвала Косівського районного суду від 08.05.2013 року на яку посилався суд першої інстанції була постановлена за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ВДВС Косівського РУЮ. Він же участі у розгляді вказаної справи не приймав, та не був його стороною.

З цих підстав ухвалу суду першої інстанції, апелянт просив скасувати, та ухвалити рішення про задоволення скарги.

ОСОБА_2, представник відділу ВДВС Косівського РУЮ, будучи належно повідомленими про розгляд справи, до суду не з'явилися, причини неявки не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження, а тому не вправі оскаржувати постанову про відкриття виконавчого провадження.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Так, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_2 звернувся в суд з скаргою про визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2012 року визнання неправомірними дій відділу ДВС Косівського районного управління юстиції, та зобов'язання відділ ДВС Косівського районного управління юстиції скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 10.12.2012 року в порядку ст. 383 ЦПК України.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 7 Закону учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_2 не являється ні стороною, ні учасником виконавчого провадження, ні особою яка залучається до проведення виконавчих дій. Разом з тим, ОСОБА_2, як особа яка вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС було порушено його права, свободи чи інтереси вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав в порядку адміністративного судочинства (ст.181 КАС).

Крім того, вказуючи на помилку щодо зазначення по батькові особи боржника ОСОБА_3 та дати її народження, скаржник одночасно не заперечує, що це одна і та ж особа, і саме щодо неї відкрито виконавче провадження.

Також судом встановлено, а апелянтом не заперечується, що майно яке було описано та вилучено в нього в ході проведення 16.04.2013 року ВДВС Косівського РУЮ виконавчих дій рішенням Косівського районного суду від 17.06.2013 року вже виключено з акту опису та арешту майна і звільнено з-під арешту.

Відповідно до ч.1, 2 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 218, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Косівського районного суду від 29 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.М. Вакарук

П.І. Проскурніцький