УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-182/2006 р.                                                   Головуючий у першій інстанції Сєвєрова Є.С.

Доповідач Суворов В.О. УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року червня місяця 14 дня              Судова колегія судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого -Суворова В.О.

суддів              -Фальчука В.П.

-Градовського Ю.М.

при секретарі - Пащенко Т.П. з  участю позивача - ОСОБА_1,  перекладача - ОСОБА_2, представника відповідача - Свінтковського Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції від 12. 07. 2005 року № НОМЕР_1, яким йому було відмовлено в наданні статусу біженця в Україні не чинним з моменту його прийняття та зобов'язання Державний комітет України у справах національностей та міграції надати йому статус біженця в Україні, -

ВСТАНОВИЛА:

15 вересня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного комітету України в справах національностей та міграції про визнання рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції від 2. 06. 2005 року № НОМЕР_2, яким йому було відмовлено в наданні статусу біженця в Україні не чинним з моменту його прийняття та зобов'язання Державний комітет України у справах національностей та міграції надати йому статус біженця в Україні, вказуючи, що він залишаючись громадянином Палестини, проживав в Лівані, де його пригноблювали за стосунки з особами, які належали до організації „Революційна рада ФАТХ", що є опозиційною до влади Лівану, хоча ні коли не був членом цієї організації та не розподіляв їх погляди. Інформація про дружні стосунки з членом організації стала також відома палестинській організації ФАТХ, яка також вмінила йому членство в цій організації і він зазнав переслідувань, тому він покинув Ліван та переїхав до України. Він знаходячись в Україні звернувся до суб'єкта оскарження з заявою про надання йому статусу біженця, але йому було відмовлено.

Предстаник відповідача позов не визнав.

Постановою суду в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного комітенту України в справах національностей та міграції про визнання рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції від 12. 07. 2005 року № НОМЕР_1, яким йому було відмовлено в наданні статусу біженця в Україні не чинним з моменту його прийняття та зобов'язання Державний комітет України у справах національностей та міграції надати йому статус біженця в Україні - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови суду в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 1,9 Закону України „Про біженців" біженець- особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Особи, які з наміром набути статус біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні без зволікань звернутися до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх справ із заявами про надання їм статусу біженця, а також надати посадовим особам Державної прикордонної служби України пояснення про причини спроби незаконно перетнути або незаконного перетинання державного кордону України. Якщо у таких осіб відсутні документи, які посвідчують особу, або такі документи є підробленими чи фальшивими, вони мають повідомити про цю обставину у заяві про надання статусу біженця, а також викласти причини зазначених ситуацій. Зазначені особи повинні бути направлені посадовими особами Державної прикордонної служби України до органу міграційної служби.

Судом встановлено, що позивач виїхав з Лівану у 1994 році до Румунії де він прожив 7 роки, а потім переїхав до Молдови де проживав 4 роки. Після чого приїхав до України де йому рішенням Державного комітету України у справах національностей та міграції від 2 червня 2005 року за № НОМЕР_2 відмовлено в наданні статусу біженця відповідно до абзацу 5 ст. 10 Закону України „Про біженців".

Судова колегія вивчивши справу прийшла до висновку, що даний висновок був складений обгрунтовано на підставі матеріалів, які були зібрані відповідно до Закону. Посадова особа правомірно на підставі ст. 10 Закону України „Про біженців" відмовила в наданні статусу біженця позивачу з тих підстав, що відсутні обгрунтуванні побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Відмовляючи в задоволенні позову судом вірно встановлено, що переслідувань з боку влади його країни не було.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 198 ч.1 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206 КАС України, судова колегія, -

   УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня вступу до законної сили. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.