Головуючий в 1 інстанції Соболєва І.П.
Доповідач: Смєлік С.Г.
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2013 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Осипчук О.В.
суддів Смєлік С.Г., Соломахи Л.І.
при секретарях Мишко Д.О.,Біляєві М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк» на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 10 червня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області 10 червня 2013 року у задоволені позову ПАТ КБ «Правекс-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - відмовлено.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову виходив з того, що набув чинності вирок Стаханівського міського суду Луганської області від 18 листопада 2011 року, яким ОСОБА_2, який є поручителем по кредитному договору № 2256-010/06Р і будучи посадовою особою - начальником кредитного відділу Донецької філії ПАТ КБ «Правексбанк» визнано винним у вчинені злочину, передбаченому ч.5 ст.191 КК України, який зловживаючи службовими обов»язками привласнив кошти, які отримав від продажу іпотечної квартири. ОСОБА_2 передавши кошти за квартиру, фактично виконала перед банком обов»язки по кредитному договору. Договір купівлі- продажу спірної квартири від 2008 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є правочин, який не визнаний недійсним, оскільки вчинявся в той момент, коли квартира не перебувала в забороні і законних підстав для не вчинення такої угоди не було.
З вказаним рішенням ПАТ КБ «Правекс-Банк» не погодився та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.
В своїй апеляційній скарзі апелянт вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, безпідставно вважав доведеними обставини, що мають значення для справи. Вироком Стаханівського міського суду Луганської області від 18 листопада 2011 року не було встановлено, що ОСОБА_2 виконала перед банком свої зобов»язання щодо повернення коштів по кредитному договору, навпаки встановлено, що ОСОБА_2 виручила гроші від продажу квартири, тобто предмета іпотеки та передала їх своєму чоловіку - поручителю по кредитному договору ОСОБА_2 Відповідачка згідно умов кредитного договору відповідно до встановленого графіку мала щомісяця повертати гроші рівними частками. Проте, в порушення умов договору передала гроші своєму чоловіку- поручителю ОСОБА_2 Оскільки вони є солідарними боржниками, то мають відповідати солідарно перед Кредитором. Відповідно до ст. 33 Закону України « Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання свого зобов»язання боржником, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно ухвали ВССУ № 6-1290св10 від 23 лютого 2011 року ОСОБА_3 не набула права власності та обов»язки іпотекодавця. Іпотекодавцем і власником квартири АДРЕСА_1 була і продовжує бути ОСОБА_2Оскільки ОСОБА_2 відчужено предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя, що є порушенням Закону України « Про іпотеку», то договір купівлі-продажу квартири не може вважатися таким, що відповідає вимогам закону. Отже, правочин є нікчемним. Просив скасувати рішення суду першої інстанції стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 2256-010/06Р від 04. 08. 2006 року в сумі 289498,05 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, що зареєстрована за ОСОБА_3. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_2 сплачені судові витрати, виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.
В судовому засідання представник апелянта - ПАТ КБ «Правекс-Банк» підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
ОСОБА_3 та її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_2 та її представник повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з»явилися, проте надали заперечення на апеляційну скаргу.
ОСОБА_2, який відбуває покарання у Свердловській виправній колонії управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№ 38 ) повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
Згідно частині 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи,не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2006р. між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2256-010/06Р, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит на загальну суму 32 000 доларів США із розрахунку 12% річних за час фактичного користування кредитом, а ОСОБА_2 зобов'язалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування ним і виконати свої зобов'язання за договором у повному обсязі.
Крім того, 04.08.2006р. між тими ж сторонами був укладений договір іпотеки № 2256/010/06Р, за яким відповідачка ОСОБА_2 у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, відповідно до п.п.2.1.6, 3.1.1 якого, а також ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
04.08.2006р. позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2256 - 001/06Р, за яким поручитель взяв на себе обов»язок нести солідарну відповідальність перед банком за виконання у повному обсязі зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором.
11.04.2008р. у зв»язку із зняттям заборони відчуження з іпотечної квартири ОСОБА_2уклала договір купівлі-продажу цієї квартири з ОСОБА_3, яка й дотепер є власницею квартири та проживає в ній.
Проте,ОСОБА_2 яка за кредитним договором взяла на себе зобов»язання належним чином виконувати умови кредитного договору, отримані від продажу квартири кошти банку не повернула, а передала їх поручителю ОСОБА_2
Вироком Стаханівського міського суду Луганської області від 18.11.2011р., який набрав законної сили, ОСОБА_2,який привласнив чуже майно шляхом зловживання посадовою особою своїм службовим положенням в особливо великих розмірах повторно. засуджено до 7 років позбавлення волі у зв»язку із вчиненням злочину, передбаченого частиною 5 ст.191 КК України.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 який працював начальником відділу кредитування юридичних осіб відділення « Донецька обласна дирекція» АКБ « Правекс-Банк», зловживаючи своїм службовим положенням з метою зняття заборони відчуження № 4130 від 04.08.2006р., з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, накладеної відповідно до умов договору іпотеки № 2256-010/06Р від 04.08.2006р., від імені банку на ім'я приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 склав листа № 509 від 25.01.2008р., який був підписаний в.о.директора Донецької обласної дирекції АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» Михайлюком М.Ю. та скріплений печаткою банку, про зняття заборони відчуження з вказаної квартири у зв'язку з виконанням зобов'язання по договору № 2256- 010/06Р від 04.08.2006р. в повному обсязі.
Станом на 09.02.2012р. загальна сума заборгованості по кредитному договору з урахуванням простроченої заборгованості по кредиту та відсоткам, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та відсоткам, що підлягає поверненню, становить 289498,05 гривень До теперішнього часу зазначену суму заборгованості позивачу не повернуто.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України « Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов»язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов»язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст.1 Закону України « Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов»язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов»язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленого цим Законом.
В судовому засіданні представник позивача не заперечувала, що з 2008 року ( з дати зняття заборони відчуження ) й дотепер квартира АДРЕСА_1, яку банк і дотепер вважає іпотечним майном, в іпотеці не перебуває.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно.
Станом на 11.04 2008 року у нотаріуса підстав для відмови посвідчення договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 не було, оскільки заборону на відчуження квартири було знято на підставі офіційного листа банку.
З моменту продажу зазначеної квартири і придбання її ОСОБА_3, зазначена квартира втратила статус іпотечного майна.
Згідно витягу з Державного реєстру іпотек № 35235032 від 14 березня 2012 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно : квартиру АДРЕСА_1 за вказаними параметрами запиту в Державному реєстрі іпотек інформація відсутня.
Банк, акцентуючи свою увагу на те, що не давав згоди на зняття заборони відчуження і продаж квартири, яка вийшла з іпотеки через неправомірні дії їх співробітника ОСОБА_2, просив задовольнити його вимоги у розмірі 289498, 05 грн. ,стягнути солідарно з відповідачів шляхом звернення стягнення на вищевказану квартиру, проте, позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним від 11 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3- не заявляв.
З цих підстав позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки і, відповідно, вимоги як похідні, про виселення власника квартири ОСОБА_3 - задоволенню не підлягають.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідачів перед банком по кредитному договору станом на липень 2012 року становить 289498,05 грн.
Відповідно до ч. І ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст.553 ЦК України передбачено,що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову щодо солідарного стягнення боргу з відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_2 посилався на положення ст. 61 ЦПК України, а саме те, що вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 передала ОСОБА_2 як співробітнику банку гроші у розмірі 30000 доларів США, який частково погасив кредит, а решту привласнив собі, а також посилався на положення ст.11 ЦПК України про розгляд справ у межах заявлених вимог.
Відповідачка ОСОБА_2 заперечуючи проти позову, посилалася на те, що у кримінальній справі, вона була визнана потерпілою і вироком встановлено, що гроші, отримані нею за квартиру, вона передала ОСОБА_2 для того щоб останній вніс їх на рахунок банку для погашення кредиту.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідачка ОСОБА_2 згідно умов кредитного договору взяла на себе обов»язки відповідно до встановленого графіку щомісяця повертати гроші рівними частками. Проте, в порушення умов договору, гроші, отримані від продажу квартири мала внести на рахунок банку, тобто виконати умови договору, а не передавати їх ОСОБА_2
Доводи ОСОБА_2 про те, що вона була визнана потерпілою у кримінальній справі, не звільняє її від цивільно-правової відповідальності.
Оскільки сторони є солідарними боржниками, то мають відповідати солідарно перед Кредитором.
Банком були заявлені вимоги про стягнення з боржників- ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у солідарному порядку 289 498,05 грн. та судових витрат шляхом звернення на предмет іпотеки.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову, посилався на положення ст.11 ЦПК України, тобто про те, що суд розглядає справи у межах заявлених вимог.
З огляду на зміст заявлених вимог позивачем, а саме « стягнути солідарно з ОСОБА_1,ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 2256-010/06Р в сумі 289 498,05 грн. на користь Публічного акціонерного комерційного банку « Правекс Банк» шляхом звернення на предмет іпотеки…», судом мали бути задоволені вимоги частково, а саме в частині солідарного стягнення заборгованості.
З вищенаведених підстав позов ПАТ КБ « Правекс-банк» підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню боргу у солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_2
Керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» задовольнити частково.
Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 10 червня 2013 року скасувати.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 289 498 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім) гривень 05 коп. та на відшкодування понесених судових витрат - 2 894 гривні 98 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді