РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 122/15620/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Шильнов М.О.
№ провадження: 22-ц/190/6946/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Рошка М. В.
"28" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Рошка М.В..,
Суддів:Сінані О.М., Хмарук Н.С.,
При секретарі:Щегловій Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного нотаріусу Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання неправомірною та скасування постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії, визнання спадкоємцем за заповітом, за апеляційною скаргою Приватного нотаріусу Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 вересня 2013 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2013 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, просила визнати неправомірною та скасувати постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії від 14.12.2012 року № 127/02-31 та визнати її спадкоємцем за заповітом ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_8 якій належало 53/100 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. У заповіті від 18.05.2012 року спадкоємцем свого майна ОСОБА_8 визначила позивачку.
14.12.2012 року позивачка звернулась до нотаріусу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 53/100 частки домоволодіння та земельної ділянки, яка належала на праві загальної сумісної власності. У державному акті про право власності на земельну ділянку не зазначені частки земельної ділянки, які належать кожному із співвласників. У зв'язку з чим постановою Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 14.12.2012 року № 127/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 вересня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною та скасовано постанову Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про відмову у вчинені нотаріальної дії від 14.12.2012 року № 127/02-31. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову у позові в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
В іншій частині судове рішення не оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачка успадкувавши 53\100 частки домоволодіння, спадкує і земельну ділянку у частки 53\100 виходячи із розміру її частки у будинку.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що судом першої інстанції не встановлені всі дійсні обставини справи, є порушення норм матеріального права.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_8 ( а.с.16), спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_6, якій 14.12.2012 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 53\100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, який належав померлої ОСОБА_8 на підставі рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 12.09.1984 року ( а.с. 8).
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 12.09.1984 року за померлою ОСОБА_8 визнано право власності на 53\100 часток зазначеного домоволодіння ( а.с.6-7).
ОСОБА_6 також є власницею 47\100 часток домоволодіння за зазначеною адресою, відповідно до свідоцтва про спадщину за законом (а.с.13).
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 315014 земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться у спільній сумісної власності померлої ОСОБА_8 та позивачки ОСОБА_6 (а.с.11-12), частки земельної ділянки не визначені.
Згідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно до ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Положеннями статті 1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Законом України «Про нотаріат» передбачено право нотаріуса на підставі письмової заяви другого подружжя видати свідоцтво про право на спадщину на половину спільного майна( стаття 71), та відсутні положення щодо іншого спільного сумісного майна .
Відповідно до матеріалів справи частка померлої ОСОБА_8 щодо земельної ділянки була не визначена, а частка у домоволодінні перевершувала 1\2 частину та складала 53\100 часток будинку.
Підставою для відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.2012 року є не подання відомостей( інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, які передбачені положеннями частини 2 статті 49 та частини 3 статті 46 Закону України «Про нотаріат», а саме, що частка спадкодавця у спірної земельної ділянки не була визначена.
Приписами статті 46 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Статтею 49 зазначеного закону передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. ( стаття 50 Закону України «Про нотаріат» .
Аналогічні положення містяться у п. 4.14 пункту 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України згідно з яким при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Задовольняючі позовні вимоги в частині визнання неправомірною та скасовуючи постанову Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про відмову у вчинені нотаріальної дії від 14.12.2012 року № 127/02-31, суд першої інстанції фактично визначив частки співвласників земельної ділянки, хоча такі вимоги не заявлялися.
У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не передбачено визначення частки спадкодавця у спільної сумісної власності, крім майна подружжя.
Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у пункті 3.4.
Виходячи з викладеного рішення суду в частині задоволення позову підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307, пунктами 3, 4 частини 1 статті 309, статтями 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного нотаріусу Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 вересня 2013 року в частині задоволення позову скасувати та ухвалите в цій частині нове рішення про відмову у позові.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Рошка М.В. Сінані О.М. Хмарук Н.С.