ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2013 р. Справа № 804/13290/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Неклеса О.М.,
при секретарі Щербак А.Ю.,
за участі:
позивача Бессараб Р.В.,
представника відповідача Хоміч Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС Автоцентр Дніпро» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС Автоцентр Дніпро» (далі - ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро», позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області (далі - ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 000232530 від 20.06.2013 р.
В обґрунтуванні позову зазначено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» складено Акт від 05.06.2013 р. № 1476/222/35448001 та винесено податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 р. № 0002321530 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 99701,00 грн. Позивач з зазначеним повідомленням-рішенням не погодився та оскаржив їх до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України за результатами розгляду скарг оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення. З висновками акту перевірки позивач не погоджується, оскільки вони сформовані лише на підставі акту від 15.05.2013 р. № 208/220/37023683 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Центр автозапчастини» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2013 р.», складений Харківської ОДПІ Харківської області. Позивач наголошує, що всі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують реальність проведених господарських операцій, були надані відповідачу під час перевірки. Отже, висновки Акту перевірки від 05.06.2013 р. № 1476/222/35448001 не відповідають дійсності, оскільки ґрунтуються на висновках акту від 15.05.2013 р. № 208/220/37023683 Харківською ОДПІ Харківської області, який не є актом перевірки та складений з порушенням норм Податкового кодексу України; відповідачем не враховано результати зустрічної звірки діяльності ТОВ «Центр автозапчастини» та ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» за лютий 2013 р.; суперечать первинним документам, складеним за фактично отриманими послугами з суборенди; не підтверджується доказами те, що ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» не знаходилось в орендованому ТОВ «Центр автозапчастини» приміщенні протягом лютого 2013 р. У зв'язку з цим, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 р. № 0002321530, винесене ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначив наступне. ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Центр автозапчастини» за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р., якою встановлено наявність ознак фіктивності та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» по взаємовідносинам з ТОВ «Центр автозапчастини» у лютому 2013 р. Враховуючи зазначене, у ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по операціях з придбання послуг у ТОВ «Центр автозапчастини» у лютому 2013 р., у зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 28.09.2007 р., перебуває на обліку. платників податків у ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська. Основними видами діяльності позивача є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; неспеціалізована оптова торгівля; торгівля іншими автотранспортними засобами.
ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська на підставі довідки від 13.08.2013 р. № 48, наказу від 29.05.2013 р. № 485, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п 75.1.2 п. 75 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78, ст. 79 Податкового кодексу Украни (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Центр автозапчастини» за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р.
За наслідком перевірки відповідачем 05.06.2013 р. складено Акт № 1476/222/3544/8001, в якому встановлено наступні порушення ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро»:
- абз. «а» п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 66466,67 грн., у т.ч.: по декларації за лютий 2013 р. на суму 66466,67 грн.
Перевіркою ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій при придбанні послуг у ТОВ «Центр автозапчастини» у лютому 2013 р., у зв'язку з чим встановлено порушення абз. «а» п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 66466,67 грн., у т.ч.: по декларації за лютий 2013 р. на суму 66466,67 грн.
20.06.2013 р. ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська на підставі Акту № 1476/222/3544/8001 від 05.06.2013 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0002321530, яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 ПК України за порушення абз. «а» п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 66467,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 33234,00 грн.
Позивачем в порядку апеляційного узгодження оскаржено податкові повідомлення-рішення шляхом подання до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області скарги.
15.08.2013 р. рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 1821/10/10-25 про результати розгляду скарги скаргу ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» на податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
23.09.2013 р. за наслідком розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення № 0002321530 та на рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, Міністерством доходів і зборів України було прийнято рішення № 4659/6/99-99-10-01-15, яким податкове повідомлення-рішення № 0002321530 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишені без змін, а скаргу - без задоволення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 01.07.2011 р. між ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» (суборендар) та ТОВ «Центр автозапчастини» (орендар) укладено договір суборенди нерухомого майна № ЦЗ/А005-49/1 за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в оплатне термінове користування нерухоме майно: нежитлові приміщення загальною площею 3315 кв.м., а саме: автосалон Лит. А-2 загальною площею 3193,5 кв.м., будівля Б (тимчасова споруда) загальною площею 107,20 кв.м. та будівля В загальною площею 14,3 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Наб. Перемоги, 20, з метою його використання суборендарем у своїй господарській діяльності. За договором, об'єкт передається в суборенду за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору; в акті зазначається стан об'єкта на день передачі в суборенду (а.с. 127-129).
21.07.2011 р. між ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» (суборендар) та ТОВ «Центр автозапчастини» (орендар) укладено договір суборенди нерухомого майна № ЦЗ/А005-87 за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в оплатне термінове користування нерухоме майно: нежитлові приміщення загальною площею 6 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 208, з метою його використання суборендарем у своїй господарській діяльності. За договором, об'єкт передається в суборенду за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору; в акті зазначається стан об'єкта на день передачі в суборенду (а.с. 191-193).
Позивачем здійснювалась оплата за суборенду приміщень, про що свідчать платіжні доручення, долучені до матеріалів справи (а.с. 172-190, 235-236).
До матеріалів справи долучено копії актів надання послуг (а.с. 131-150, 195-215), актів приймання-передачі, які є невід'ємною частиною договорїів (а.с. 130, 194) та копії податкових накладних (а.с. 151-168, 215-234), складеними на виконання договорів № ЦЗ/А005-49/1 від 01.07.2011 р. та № ЦЗ/А005-87 від 21.07.2011 р.
Висновок про нікчемність укладених правочинів між ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» з ТОВ «Центр автозапчастини» зроблено відповідачем на підставі висновків акту від 15.05.2013 р. № 208/220/37023683 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Центр автозапчастини» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2013 р.», складений Харківською ОДПІ Харківської області, яким встановлено відсутність підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності вірогідних підприємств-постачальників, відсутність технічних та трудових ресурсів, що свідчить про те, що діяльність ТОВ «Центр автозапчастини» за період лютий 2013 р. має ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. На підставі зазначеного, відповідачем було зроблено висновок, що у ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по операціях з придбання послуг у ТОВ «Центр автозапчастини» у лютому 2013 р.
Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частина 2 ст. 207 ГК України встановлює, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно частин 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
На підставі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.
Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.
З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, договори, укладені між «АІС Автоцентр Дніпро» (суборендар) та ТОВ «Центр автозапчастини» (орендар) оформлені належним чином: договори суборенди нерухомого майна підписано уповноваженими особами, які на час підписання договору та його виконання мали необхідний обсяг правосуб'єктності. Спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. Позивачем надано суду всі необхідні докази на підтвердження факту придбання послуг у ТОВ «Центр автозапчастини», а саме: акти прийому-передачі приміщень в оренду, акти виконаних робіт за січень 2013 р., оборотно-сальдову відомість, що підтверджує облік розрахунків за договором оренди, платіжні доручення, податкові накладні, видані «Центр автозапчастини».
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні не доведено, що вчинений правочин з надання послуг між ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» та ТОВ «Центр автозапчастини»є нікчемним, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували відсутність факту реального здійснення господарських операцій при придбанні послуг у ТОВ «Центр автозапчастини» у лютому 2013 р., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 66467,00 грн., у т.ч. по декларації за лютий 2013 р. на суму 66467,00 грн.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на висновки акту перевірки від 15.05.2013 р. № 208/220/37023683 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Центр автозапчастини» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2013 р.», складений Харківською ОДПІ Харківської області, оскільки висновки зазначеного акту не спростовують дійсність укладеного між ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» та ТОВ «Центр автозапчастини» правочину щодо надання послуг.
Також, суд зазначає, що недобросовісність контрагентів позивача не може впливати на його податкові зобов'язання. Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини, є джерелом права, яке повинно застосовуватися судами під час розгляду справ.
Таким чином, проаналізувавши надані суду документи, суд приходить до висновку щодо наявності фізичної, технічної можливості ТОВ «АІС Автоцентр Дніпро» для здійснення господарської діяльності, а отже реальної можливості надання послуг за договорами суборенди нерухомого майна № ЦЗ/А005-49/1 від 01.07.2011 р. та № ЦЗ/А005-87 від 21.06.2011 р.
Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами та відсутні підстави вважати про завищення позивачем показників валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Центр автозапчастини» у лютому 2013 р.
Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984 (надалі - Порядок) визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланнямна первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В судовому засіданні представником відповідача не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціях з придбання послуг у ТОВ «Центр автозапчастини».
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності (фіктивності) укладеного договору, така позиція не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання правочинів недійсними або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача чи його контрагентів.
З огляду на зазначене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Центр автозапчастини».
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
В позовній заяві позивач також просить судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 7448 від 03.10.2013 р. в сумі у розмірі 997,01 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області № 000232530 від 20.06.2013 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС Автоцентр Дніпро» судовий збір у розмірі 997,01 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 25 листопада 2013 року.
Суддя О.М. Неклеса