УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 123/7396/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О.
№ провадження: 22-ц/190/6575/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Рошка М. В.
14 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Рошка М.В.,
Суддів:Хмарук Н.С.,Сінані О.М.
При секретарі:Усеїновій Н.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з врахуванням 3% річних та інфляційних процесів за надані житлово - комунальні послуги , за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, яка виникла від несплати основного боргу станом на 01.06.2013 року, а також індексу інфляції та 3% річних, що складає 7756,86 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_1, ПП СК «Комфорт» є підприємством, обслуговує вказаний будинок та надає послуги з опалення, нагріву води, утримання будинку та прибудинкової території, відповідачка належним чином покладені на неї обов'язки не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Заочним рішенням Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2013 року позов задоволено, стягнуто на користь Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» з ОСОБА_6 заборгованість за надані послуги за період з 01.01.2011 року по 01.06.2013 року в розмірі 7756,86 грн. та судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, відповідача, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з узагальнюючих мотивів того, що нормами ст. 179 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, та, установивши факт наявності заборгованості по оплаті наданих послуг, дійшов висновку про стягнення з відповідачки заборгованість за надані житлово- комунальні послуги за період з 01.01.2011 року по 01.06.2013 року в розмірі 7756,86 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.
Судом встановлено, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1.
За письмовими доказами, наданими ПП «Сервісна компанія «Комфорт», саме це підприємство надає житлово-комунальні послуги мешканцям будинку, де проживає відповідачка, і остання проти цього не заперечувала.
Відповідно до вимог ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Та згідно з ч.1. ст. 32 ЗУ «Про Житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
ОСОБА_6 договор про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території з ПП «Сервісна компанія «Комфорт» не уклала.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на підставі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.
Внаслідок чого, доводи апеляційної скарги стосовно того, що між сторонами договір не укладено, а тому не має підстав для стягнення боргу не засновані на вимогах закону .
Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, на підставі ст. 625, 526 ЦК України.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 зазначеного Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені у встановлених законом чи договором розмірах.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Порядок користування приміщеннями житлових будинків визначаються Правилами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р., зі внесеними змінами від 14.01.2009 р. № 5.
Відповідно до п.7 зазнечених Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, власник або наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань зі сторони відповідачки утворилась заборгованість за період з період з 01.01.2011 року по 01.06.2013 року в розмірі 7756,86 грн. ( а.с.5, 86).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач неналежним чином виконував свої обов'язки з утримання будинку та прибудинкової території виходячи з наступного.
Згідно зі статею 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно листів наданих відповідачкою в обґрунтування своїх заперечень проти позову (а.с.36-47) вони стосуються незгоди відповідачки щодо укладання договору з позивачем на утримання будинку та прибудинкової території з приводу тарифів, а також залиття квартири відповідачки та письмових пояснень мешканців будинку, але це не є належними доказами в сенці статті 60 ЦПК України з приводу неналежного виконання позивачем обов'язків по утриманню будинку.
Відповідно до розрахунку (а.с.5) плата за опалення нараховувалась відповідачці до червня 2011 року, плата за холодну воду до травня 2011 року та за ці комунальні послуги заборгованості у відповідачки не має, на цей час вона уклала договори про обслуговування за ці комунальні послуги з іншими організаціями.
Заборгованість існує за утримання будинку та прибудинкової території за період з період з 01.01.2011 року по 01.06.2013 року в розмірі 7756,86 грн., за послуги які надає позивач.
Інші доводи апеляційної скарги не містять достатніх безумовних правових підстав для скасування рішення.
За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити .
Заочне рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2013 року залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Рошка М.В. Сінані О.М. Хмарук Н.С