РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 121/3170/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Цалко А.А.
№ провадження: 22-ц/190/6489/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Рошка М. В.
"14" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Рошка М.В.
Суддів:Сінані О.М., Хмарук Н.С.,
При секретарі:Усеїновій Н.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 08 серпня 2013 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про розділ сумісно набутого майна.
Вимоги мотивовані тим, що з 03 жовтня 1998 року по 01 листопада 2010 року він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу з відповідачем 25 червня 2010 року вони придбали автомобіль «Chery Тiggo», державний номер НОМЕР_1 за 80 000 грн., зазначений автомобіль є спільним майном подружжя, та просив залишити його у власності відповідачки, а на його користь стягнути компенсацію у розмірі 40 000 грн., тобто половину його вартості.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 08 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що автомобіль був придбаний у шлюбі, а тому це спільне майно подружжя.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль є особистою приватною власністю відповідачки та був придбаний за її особисті кошти, хоч і під час шлюбу, внаслідок чого позов задоволенню не підлягає.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Матеріалами справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.10.1998 року (а.с.8), шлюб був розірваний рішенням Ялтинського міського суду АРК від 01.10.2010 року( а.с.9).
Спірний автомобіль відповідачка придбала 06.04.2010 року ( а.с.22 зворот).
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.
Статтями 60, 61 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов'язків по доказуванню між сторонами.
За загальним правилом, установленим ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 ЦПК України.
Обставини, визнані сторонами, згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Проте це загальне правило діє, якщо в нормах матеріального права відсутня вказівка про перерозподіл обов'язків доказування.
Згідно зі статтями 60, 66, 68-71 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподілюється між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Тобто названі норми матеріального права припускають існування факту спільної сумісної власності подружжя, доки не доказано інше кимось із подружжя.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_7 посилалася на те, що спірний автомобіль був придбаний за її особисті кошти, які вона взяла у борг у родича, але боргова розписка відсутня, позивач ніде не працює та й не працював, не платить аліменти, а тому він не мав коштів на покупку автомобіля, крім того з 2007 року вони проживали окремо, що підтверджується судовими рішеннями. Автомобіль вона спочатку хотіла оформити на свою матір, однак остання мешкає за межами Криму, внаслідок чого виникла б незручність з державними знаками.
Колегія суддів не може прийняти до уваги зазначені заперечення, оскільки відповідно до рішення Ялтинського міського суду АРК від 01.10.2010 року, яким шлюб між сторонами розірвано зазначено, що на час ухвалення рішення сторони спільно не проживають, а посилення що сторони спільно не проживають з вересня 2007 року є в позовній заяві ОСОБА_7, а тому цю обставину не можливо вважати встановленою відповідно до положень частини 3 статті 61ЦПК України ( а.с.9), також це стосується позовних заяв, апеляційних скарг та заперечень які маються в матеріалах справи по іншим судовим спорам між сторонами.
Крім того, 19.10.2009 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, справа розглядалась у Ялтинському міському суді АРК, 02 березня 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про залишення позову без розгляду ( а.с.72-73).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Доказів, які спростовували б презумпцію спільності майна та доводили існування обставин, передбачених ст. 57 СК України, відповідач не надав.
Як роз'яснено у п. 23, п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
В обґрунтування доказів, що гроші на придбання автомобілю були отримані відповідачкою у борг, остання боргової розписки не надала.
Спірний автомобіль придбаний під час шлюбу та зареєстрований на праві власності за ОСОБА_7 При цьому, відповідно до вимог закону про презумпцію спільності майна подружжя, у силу якої зворотне доводить особа, яка вважає, що майно не є подружнім.
Безспірних, достовірних та достатніх доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 57, 58 ЦПК України, про те, що спірний автомобіль придбаний ОСОБА_7 за власні кошти, або саме ті кошти на його придбання витрачені за рахунок коштів, переданих їй її родичем не надала.
Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що відповідачка не довела, що спірний автомобіль придбаний за її особисті кошти.
Стосовно позовних вимог позивача про стягнення на його користь 1\2 частки вартості автомобіля то вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Верховний Суд України в Постанові Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року у пункті 25 зазначив, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Внаслідок чого, за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 необхідно визнати право власності по 1\2 частки на автомобіль, оскільки це неподільна річ, припинити право спільної сумісної власності та залишити майно у спільній частковій власності.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313- 316, 319, 323, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2013 року скасувати та ухвалите нове.
Позов задовольнити частково.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на автомобіль «Chery Тiggo», державний номер НОМЕР_1.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1\2 частку автомобілю «Chery Тiggo», державний номер НОМЕР_1.
Визнати за ОСОБА_7 право власності на 1\2 частку автомобілю «Chery Тiggo», державний номер НОМЕР_1.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Рошка М.В. Сінані О.М. Хмарук Н.С.