Головуючий у 1 інстанції Ференчук О.В.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Хейло Я.В.

при секретарі Мишко Д.О.

за участю:

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 листопада 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

01 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Зазначала, що відповідач є її батьком, шлюб між ним та матір'ю розірвано рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 травня 2011 року.

Вона є студенткою Донецького Національного технічного університету, отримала освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр» і в теперішній час з 01 вересня 2013 року по січень 2015 року продовжує навчання, отримує освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр».

Посилаючись на те, що єдиним її доходом є стипендія у розмірі 730 грн., що її мати ОСОБА_3 не може працевлаштуватися та постійних доходів не має, що у зв'язку із навчанням вона потребує матеріальної допомоги, а відповідач працює і може надавати їй матеріальну допомогу, просила стягнути з відповідача на її користь у зв'язку із продовженням навчання аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів доходів відповідача щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до закінчення навчання, тобто по січень 2015 року, але не більш ніж до досягнення нею 23 років (а.с. 1-2).

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 листопада 2013 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуті аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу, щомісяця, починаючи з 01 жовтня 2013 року до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. З ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 229,40 грн. (а.с. 30).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що він має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. Суд не врахував, що за рішенням суду він сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі ? частини його доходів. При стягненні аліментів на користь позивача у розмірі 1/6 частини його доходів, з його заробітної плати буде утримуватися на аліменти 42% доходу. Інших доходів він не має. Суд не врахував, що на його утриманні знаходиться його непрацездатна мати ОСОБА_5, яка хворіє, і він зобов'язаний надавати їй матеріальну підтримку. Він працює гірничим робітником очисного забою, останнім часом стан його здоров'я погіршився і він мусить приймати заходи до оздоровлення, витрачати кошти на своє лікування, в іншому випадку він буде змушений звільнитися з роботи. Через нестачу коштів він вимушений був взяти кредит і тепер має зобов'язання з його погашення.

Суд не врахував, що мати позивача - ОСОБА_3 є працездатною і в рівній мірі з ним зобов'язана матеріально утримувати своїх дітей, проте вона не працює, будь-яких доходів не має і фактично перебуває на утриманні своїх дітей, які отримують аліменти (а.с. 33-34).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення їй 13 грудня 2013 року повістки про явку до суду 17 грудня 2013 року (а.с. 78). Позивач надіслала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що вона готується до сесії (а.с. 76).

Відповідно до частини 1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Враховуючи, що позивачем до заяви про відкладення розгляду справи документ про строки сесії не додано, за усним повідомленням позивача (телефоном) сесія розпочнеться з 27 грудня 2013 року, апеляційний суд визнав причини неявки позивача в судове засідання неповажними.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_3 матір'ю позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про її народження (а.с. 8).

Згідно довідки Донецького Національного технічного університету від 03 вересня 2013 року за № 02/04 позивач ОСОБА_2 є студентом-магістрантом фізико-металургійного факультету денного відділення з 01 вересня 2013 року, дата закінчення навчання - січень 2015 року (а.с. 10).

Згідно довідки Донецького Національного технічного університету від 06 вересня 2013 року № 559 ОСОБА_2 отримує стипендію у розмірі 730 грн. на місяць (а.с. 11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в зв'язку з продовженням навчання донька відповідача - ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги, а відповідач може надавати їй матеріальну допомогу.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 199 Сімейного кодексу України (далі СК України).

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

З матеріалів справи встановлено, що дочка відповідача - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 досягла повноліття, проте не досягла віку 23 років.

З 01 вересня 2013 року вона продовжує навчання у Донецькому Національному технічному університеті на денній формі навчання, отримує стипендію у розмірі 730 грн. щомісяця, що підтверджується довідками навчального закладу від 03 вересня 2013 року за № 02/04 та від 06 вересня 2013 року за № 559 (а.с. 10-11).

Згідно паспорту позивач ОСОБА_2 з 09 вересня 2009 року зареєстрована в АДРЕСА_1, гуртожиток (а.с. 3).

Враховуючи, що відповідно до ст. 7 Закону України від 06.12.2012р. № 5515-VІ «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 01 січня 2013 року встановлено на рівні 1 147 грн., з 01 грудня 2013 року - на рівні 1 218 грн., позивач в теперішній час у зв'язку із навчанням не працює, її власні доходи складають 730 грн. на місяць, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у зв'язку з продовженням навчання позивач потребує матеріальної допомоги.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач є працездатною особою, він ІНФОРМАЦІЯ_3, має постійне місце роботи - працює гірничим робітником очисного забою на шахті «Жданівська», що підтверджується його трудовою книжкою (а.с. 12-17), його середня заробітна плата за період з січня по червень 2012 року згідно довідки підприємства від 23 липня 2012 року № 05-02/2728 складає 9 030,44 грн. (а.с. 27). З врахуванням цих обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач може надавати матеріальну допомогу дочці в зв'язку з продовженням навчання. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу дочці, є необгрунтованими.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, а саме: стану здоров'я та матеріального становища дитини; стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів; наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інших обставин, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Стягуючи на користь позивача аліменти в розмірі 1/6 частки доходу відповідача, суд взагалі його не обґрунтував, про що підставно зазначає відповідач в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів дійсно не відповідає обставинам справи.

Як вбачається з рішення суду, при визначенні розміру аліментів судом не враховано, що відповідач має неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9), на утримання якого за рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 червня 2010 року сплачує аліменти на користь ОСОБА_3 в розмірі ? частки свого доходу щомісяця (а.с. 49).

Судом також не враховано, що відповідач має непрацездатну мати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка за станом здоров'я згідно довідки комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Єнакієве» від 23 липня 2012 року № 592 потребує постійного лікування та застосування лікарських препаратів (а.с. 63-64, а.с. 66), і згідно ст. 202, ст. 203 СК України відповідач зобов'язаний надавати їй матеріальну допомогу.

Як обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі, він працює гірничим робітником очисного забою з повним робочим днем під землею, тобто на роботі із небезпечними та шкідливими умовами праці.

Відповідно до ст. 40 Закону України від 06.10.1999 року № 1127-XIV «Гірничий закон України» до працівників гірничих підприємств, залучених або постійно зайнятих на гірничих роботах, законодавством встановлюються спеціальні вимоги щодо стану їх здоров'я. Тобто, відповідач постійно мусить дбати про свою післязмінну реабілітацію з метою відновлення його фізичних та психофізіологічних функцій, порушених шкідливими умовами праці, дбати про своє оздоровлення, що потребує певних грошових коштів.

Як обгрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі, обов'язок утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, в рівній мірі стосується обох батьків. Проте, в порушення вимог частини 2 ст. 200 СК України судом першої інстанції не враховано, що позивач може отримувати матеріальну допомогу і від матері ОСОБА_3 Та обставина, що мати позивача згідно її трудової книжки з 29 лютого 2012 року не працює (а.с. 18-21), не є доказом того, що вона не має можливості надавати матеріальну допомогу дочці, оскільки ОСОБА_3 є працездатною (ІНФОРМАЦІЯ_6) і мусить докладати зусиль для працевлаштування та утримання своєї дочки, яка продовжує навчання.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, та дійшов передчасного висновку про можливість відповідача надавати позивачу матеріальну допомогу в розмірі 1/6 частки його доходів.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи матеріальне становище платника аліментів, характер його роботи, яка потребує постійної реабілітації, наявність у платника аліментів на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, наявність непрацездатної матері, ІНФОРМАЦІЯ_7, можливість позивача отримувати матеріальну допомогу з боку матері, апеляційний суд вважає, що відповідач може надавати позивачу матеріальну допомогу у зв'язку із продовженням навчання в розмірі 1/10 частки доходу відповідача щомісяця, що буде складати щомісяця біля 900 грн. При цьому апеляційний суд також виходить з засад справедливості, добросовісності та розумності, а також враховує, що позивач є повнолітньою та працездатною особою і, бажаючи продовжувати навчання після досягнення 21 року на денній формі, мусить докладати певних зусиль для забезпечення своєї життєдіяльності та навчання.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання або досягнення повнолітньою дитиною віку 23 років.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти у зв'язку із продовженням навчання в розмірі 1/10 частки доходу відповідача щомісяця, починаючи з 01 жовтня 2013 року до закінчення навчання, тобто по 31 січня 2015 року включно, що є подією, яка настане раніше, ніж досягнення позивачем 23 років (29 березня 2015 року).

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачував, від його сплати вона звільнена на підставі п. 3 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а тому відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 2, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складала 1 147 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 80 ЦПК України ціна позову про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більш ніж за шість місяців.

Виходячи з задоволених позовних вимог, в дохід держави підлягає стягненню з відповідача судовий збір в розмірі 229,40 грн. (9 030,44 х 1/10 х 6 х 1% = 54,18 грн., але не менше 229,40 грн. (1147 х 0,2). Саме така сума судового збору стягнута судом першої інстанції з відповідача, тобто зміна рішення суду в частині розміру аліментів не тягне зміну рішення в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 листопада 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення аліментів змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Єнакієве Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Єнакієве Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), аліменти на її утримання у зв'язку з навчанням в розмірі 1/10 частини з усіх видів доходу щомісяця, починаючи з 01 жовтня 2013 року до закінчення навчання, тобто до 31 січня 2015 року.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 листопада 2013 року в частині розподілу судових витрат залишити без мін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Я.В. Хейло