АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007 року м. Тернопіль
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючої -Фащевської Н.Є. суддів - Гурзеля І.В., Жолудько Л.Д. при секретарі - Заблоцькій Л. І. з участю - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2007 р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів мотивуючи тим, що ОСОБА_2, який є її батьком, не надає коштів на її утримання, оскільки вона навчається на денній формі навчання в Комерційному коледжі і оплату за навчання здійснює її мати, просила стягувати з відповідача аліменти по 250 грн. щомісячно.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 вересня 2007 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 150 грн. щомісячно на період навчання, але не пізніше ніж* до досягнення нею 23 років, починаючи з 25.05.2007 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким зменшити сплату аліментів до 50 грн. щомісячно починаючи з вересня 2007 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Справа №22а-1050 Головуючий у 1-й інстанції - Юрдига О.С.
Категорія - 36 Доповідач - Гурзель І.В.
2
ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити. Врахувати, що вона ніде не працює.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення .
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який розірвано на підставі рішення Тернопільського міського суду від 11.03.1997 року.
Від шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом 3 групи з дитинства і отримує соціальну допомогу в розмірі 243 гр. щомісячно. ОСОБА_1 є студенткою 2 курсу юридичного факультету денної форми навчання Тернопільського національного економічного університету з 6.09.2007, навчається по держзамовленню. Також вона навчається в Тернопільському комерційному коледжі на заочному відділенні на контрактній формі навчання.
ОСОБА_1 перебуває на утриманні матері ОСОБА_3, середньомісячний дохід якої становить 1150 гр. та проживає разом з нею.
Середньомісячна зарплата ОСОБА_2 становить 162 гр..
Стягуючи аліменти з відповідача на ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того що відповідач спроможний надавати утримання дочці в розмірі 150 гр. щомісячно на період її навчання.
З таким висновком суду першої інстанції колегія погоджується частково. Так судом першої інстанції вірно встановлені обставини щодо віку та того, що ОСОБА_1 є студенткою 2 курсу юридичного факультету денної форми навчання Тернопільського національного економічного університету з 6.09.2007, навчається по держзамовленню, однак обставини щодо потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу належно не встановлено .
Так, у відповідності до п.20 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача судом першої інстанції зазначені вимоги враховано не було. Питання потреби ОСОБА_1 в коштах у рішенні не обговорювалось взагалі.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем представлено до суду довідку про те що він працює на пів
3
ставки і його середньомісячний заробіток в Тернопільському комерційному інституті становить 162 гр. 50 коп.(а.с. 18). Ті обставини, що як стверджує позивачка відповідач має інший дохід нічим не доведені.
Позивачка ОСОБА_1 отримує с/м дохід у вигляді державної соціальної допомоги по інвалідності в розмірі 243 гр. 60 коп. та стипендії в розмірі 173 грн. 96 коп.. Таким чином доходи ОСОБА_1 є більшими чим доходи ОСОБА_2. Позивачкою не представлено суду доказів щодо потреби у додаткових коштах на навчання. Так навчання в Тернопільському комерційному коледжі закінчується 31.01.2008 року і проплачене матір'ю позивачки. А тому з ОСОБА_2 слід стягувати аліменти з врахуванням його платоспроможності та потреби ОСОБА_1 у необхідних витратах під час навчання з врахуванням доходів які та отримує. За вказаних обставин з ОСОБА_2 слід стягувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі, що приблизно відповідатиме 50% доходів, які він отримує в даний час.
Таким чином, судом 1-ї інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи і висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду в частині визначення розміру аліментів слід змінити.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1; 308; 313; 315; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17.09.2007 року змінити.
Зменшити розмір визначених з ОСОБА_2 щомісячних аліментів на ОСОБА_1 на період її навчання, але не більше як до досягнення нею 23-х років - до 80 грн..
В решті рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.