справа № 22а-1175/2007рік                                            головуючий у 1 інстанції - Галіян Л.Є.

категорія - спори,   що виникають із сімейних            доповідач - Гірський Б.О.

правовідносин (36)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

18 грудня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Гірського Б.О.,   Храпак Н.М. , 

при секретарі - Танцюрі О.В.

з участю позивачки ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1,   ОСОБА_2 до ОСОБА_3про стягнення аліментів,   -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.10.2007 року позов задоволено частково.

"Стягнуто з ОСОБА_3в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 200 грн. щомісячно до закінчення ним навчання у Тернопільському обласному державному музичному училищі імені С.  Крушельницької,   починаючи з 22 травня 2007 року.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_3в дохід держави 51 грн. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в межах стягнення платежу за один місяць допущено до негайного виконання".

Рішення в частині стягнення аліментів звернуто до негайного виконання".

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове,   яким відмовити в задоволенні пред'явленого до нього позову,   посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,   а саме на те,   що він будучи інвалідом другої групи загального захворювання не може надавати таку матеріальну допомогу. Крім того зазначив,   що в нього на

2

утриманні знаходиться друга їх спільна повнолітня дитина ОСОБА_4,   який проживає з ним та навчається в Кременецькому педагогічному інституті та малолітня дитина від другого шлюбу.

Позивачка ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечила та вказала,   що апелянт має змогу надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину ОСОБА_2,   який продовжує навчання в музичному училищі,   оскільки працює священиком в с. Шпиколоси Кременецького району,   має у власності два автомобіля,   своє господарство. Крім того зазначила,   що є неправдивими посилання апелянта на те,   що він сам утримує їх другого повнолітнього сина ОСОБА_4,   який навчається в Кременецькому педагогічному інституті і проживає разом з ним,   оскільки судовим рішенням з неї стягнуто аліменти на його утримання до закінчення навчання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,   пояснення учасника процесу,   перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи,   суд апеляційної інстанції приходить до висновку,   що апеляційна скарга ОСОБА_3 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно  ст.  199 Сімейного кодексу України,   "якщо повнолітні дочка,   син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги,   батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови,   що вони можуть надавати матеріальну допомогу".

За своїм змістом,   такий аліментний обов'язок матері,   батька не пов'язується з їхньою працездатністю,   а лише з їх матеріальним станом.

Судом першої інстанції встановлено,   що сторони у справі мають трьох спільних дітей: ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1,   ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2,   ОСОБА_5,   ІНФОРМАЦІЯ_3.

Всі вони на даний час повнолітні.

ОСОБА_2 проживає з матір'ю ОСОБА_1 в селі Мишковичі Тернопільського району і навчається на другому курсі денного відділення Тернопільського музичного училища ім.  С Крушельницької.

Матеріальну допомогу,   в зв'язку з продовженням навчання,   отримує лише від матері,   відповідач ОСОБА_3,   як батько,   матеріальної допомоги не надає.

Постановляючи рішення і частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 в користь повнолітнього сина ОСОБА_2,   який продовжує навчання,   аліментів в твердій грошовій сумі,   суд першої інстанції виходив з наявності всіх умов для виникнення в батька такого аліментного обов'язку,   а саме з того,   що повнолітній ОСОБА_2 в зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги,   а ОСОБА_3,   як батько,   зобов'язаний його утримувати і може надавати таку допомогу.

Такий висновок суду є обґрунтований,   оскільки з тих же матеріалів справи вбачається,   що повнолітній ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2,   проживаючи в с Мишковичі Тернопільського району і продовжуючи навчання в м.  Тернополі,   в музичному училищі,   несе витрати на навчання,   проїзд,   харчування,   тому потребує матеріальної допомоги,   а відповідач ОСОБА_3, 

3

як батько,   може таку допомогу за своїм матеріальним станом надавати,   поскільки є настоятелем парафії с.  Шпиколоси Кременецького району і,   як священик,   отримує добровільні пожертвування вірних.

Таким чином,   виходячи з меж доводів апеляційної скарги,   суд апеляційної інстанції вважає,   що судове рішення є законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись  ст.  ст.  307,   308,   313,   314 ЦПК України,   колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області,   -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17.10.2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.