УХВАЛА
ІМЕНЕМ УК РАЇНИ
"8" листопада 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого- Кузьми P.M. суддів - Гурзеля І.В., Жолудько Л.Д. при секретарі - Танцюрі О.В. з участю - ОСОБА_1, представника відповідача Гончара В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду від 17 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Борщівської РДА про поновлення на роботі,
встановила:
В серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відділу освіти Борщівської РДА про поновлення на роботі.
Рішенням Борщівського районного суду від 17 вересня 2007 року в позові відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги в межах наведених у скарзі доводів.
Представник відділу освіти Борщівської РДА вимоги апеляційної скарги не визнав та пояснив що позивачка працювала директором Сков'ятинської школи 1-11 ст. на контрактній основі з 27 грудня 1994 року. За згодою сторін дія контракту неодноразово продовжувалась. Контакт з позивачкою діяв до 1.07.2007 року. Вони подавали в райдержадміністрацію пропозицію на продовження контракту з ОСОБА_1, однак Борщівська РДА відмовилась погодити продовження контракту з позивачкою, а тому по закінченню контракту ОСОБА_1 було звільнено з посади директора. Разом з тим ОСОБА_1 мала неповне навантаження вчителя української мови, а тому щоб була правова підстава нараховувати її зарплату за вчительську роботу в наказі вони зазначили про переведення ОСОБА_1 вчителем української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням, тобто з тим навантаженням уроків, яке вона мала працюючи директором школи .
Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не піддягає.
Справа №22а-1038/07 Головуючий у 1 інстанції - Денисова Т.С.
Категорія - 40 Доповідач - Гурзель І. В.
2
Судом першої інстанції встановлено такі факти:
ОСОБА_1 працювала на посаді директора Сков'ятинської восьмирічної, тепер загальноосвітньої школи 1-11 ст. з 9 лютого 1987 року. З 27 грудня 1994 року між нею та відділом освіти Борщівської районної ради укладено контракт про призначення ОСОБА_1 директором Сков'ятинської ЗОШ на строк до 15 червня 1998 року. Додатковими угодами до контракту від 15 червня 1998 року, 1 липня 2003 року, 1 липня 2006 року термін дії контракту від 27.12.1994 року продовжувався до 1 липня 2007 року.
2 липня 2007 року наказом відділу освіти Борщівської РДА ОСОБА_1 звільнено з посади директора Сков'ятинської ЗОШ 1-11 ступенів в порядку переводу на посаду вчителя української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням, в зв'язку з закінченням строку трудового договору (контракту) п.2, 8 ст. 36 КЗпП України.
Судом першої інстанції встановлено що відділом освіти дотримані умови припинення контракту, звільнення позивачки з посади директора загальноосвітньої школи проведено у відповідності до діючого законодавства тому підстав поновлення позивачки на попередній посаді не вбачалось.
З таким висновком суду першої інстанції слід погодитись. Так на час укладення контракту Борщівським районним відділом освіти з позивачкою, 27 грудня 1994 року, діяла стара редакція ч.3 ст. 21 КзпП України, згідно якої особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін (в т.ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в т.ч. дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 9.07.1998 року Термін "законодавство", що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору" рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений Положенням цієї постанови.
На підставі наказу Міністерства освіти України від 14 червня 1994 року № 181 встановлено, що що відповідно до чинного законодавства, названих Постанови і Положення, контрактна форма трудового договору з працівниками може застосовуватись у закладах освіти України незалежно від форм власності, на яких вони діють, галузевої приналежності та виду діяльності працівників, які працюють або працевлаштовуються за трудовими договорами на визначений строк чи на час виконання певної роботи, в тому числі із педагогічними
3
працівниками раніше обраними за конкурсом на визначений термін. У відповідності до ч.4 ст. 20 Закону України "Про освіту" керівники навчальних закладів, що є комунальною власністю, призначаються ... відповідними, міськими, районними органами управління освітою за попереднім погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Таким чином контракт з позивачкою укладений на законних підставах , а тому посилання в апеляційній скарзі на незаконність укладення з нею контракту є безпідставними.
Також з матеріалів справи вбачається що сторони Додатковими угодами до контракту від 15 червня 1998 року, 1 липня 2003 року, 1 липня 2006 року продовжували термін дії контракту від 27.12.1994 року, до 1 липня 2007 року. По закінченні строку дії контракту ОСОБА_1 наказом від 2 липня 2007 року була звільнена з посади директора Сков'ятинської ЗОШ 1-11 ст. з підстав передбачених п.2 та п.8 ст. 36 КЗпП України . Таким чином судом першої інстанції вірно визначено правовідносини сторін, які ґрунтувались на контрактній формі трудового договору в якому було передбачено строк дії, одна із сторін працедавець, відмовився продовжити контракт і припинив трудовий договір по спливу строку обумовленого контрактом. Причини відмови продовження контракту, які апелянт вважає незаконними, правового значення не мають.
Посилання в апеляційній скарзі на незаконність переведення на посаду вчителя української мови та літератури з неповним тижневим навантаженням, що на думку апелянта порушує вимоги ст. 32 КзпП України є також безпідставними, оскільки в даному випадку в наказі фактично йдеться про залишення ОСОБА_1 на посаді вчителя з тим же навантаженням годин, і по тих же предметах які вона мала працюючи директором. Зміни істотних умов праці ОСОБА_1, як вчителя, не відбулось тому немає порушення гарантій передбачених ст. 32 КзпП України звільненням ОСОБА_1з адміністративної посади директора.
Таким чином, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 3074.1 п.1; 308; 313; 315; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Борщівського районного суду від 17 серпня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.