Справа № 1306/7048/12 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 11/783/611/13 Доповідач: Вовк А. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Вовка А.С.,

суддів - Кобзар В.М., Олексієнко М.Ю.

при секретарі - Когут Н.Я.

з участю прокурора - Добровольського П.О.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника - ОСОБА_5

адвоката - ОСОБА_6

засудженої - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Левицького М.М., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника потерпілих - ОСОБА_5 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2013 року

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Пісочне Миколаївського району Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, українка, громадянка України, з середньою освітою, вдова, на утриманні одна неповнолітня дитина, приватний підприємець, раніше не судима,

визнана винною і засуджена за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання:

- за ч.1 ст.135 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі;

- за ч.2 ст.286 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленнями права керувати транспортним засобом на строк 3/три/ роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 /три/ роки.

На підставі ст. 75, п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання, з випробуванням із іспитовим строком на 2 /два/ роки, якщо вона протягом цих років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтись для реєстрації в дані органи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання чи роботи.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_7 - підписку про невиїзд - залишено без змін.

Стягнуто із засудженої ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області витрати за проведення по кримінальній справі експертиз, код 25575150 рахунок: 35221003000808 МФО 825014 в сумі 1407.60 грн. (т.1 а.с. 82).

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 - матеріальну шкоду в розмірі 34 650 ( тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 - моральну шкоду в розмірі 10 000 ( десять тисяч) грн. 00 коп. кожному.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі по 20 000 (двадцять тисяч ) грн. 00 коп. кожній.

Арешт накладений на майно ОСОБА_7 постановою ( Т.3 а.с.32) слідчого ВР ДТП СУ ГУ МВС України у Львівській області Ханик Т.І.. від 10.07.2012 року скасовано.

Вирішено питання з речовими доказами.

Вироком суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнана винною і засуджена за те, що 11 липня 2009 року керуючи автомобілем марки ВАЗ - 2114 реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним близько 23 год. 30 хв. у м. Дрогобичі Львівської області по вулиці Трускавецькій у напрямку до центральної частини м. Дрогобича при проїзді ділянки дороги поряд з дитячим санаторієм «Зелений гай», який розташований по вулиці Трускавецькій, 91, порушила вимоги Розділу 1 п. 1.5; Розділу 2 п.п. 2.3 б); Розділу 12 п. 12.3; Розділу 12 п.12.4 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що вона, керуючи транспортним засобом із швидкістю 70 км/год., що є перевищенням встановленої у населених пунктах швидкості, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді появи в полі її зору на даному відрізну дороги пішохода ОСОБА_10, яка завершувала перехід проїзної частини дороги, не вжила своєчасних заходів для зменшення швидкості керованого нею автомобіля аж до повної зупинки, не дала їй дорогу, такими своїми діями створила небезпеку для руху, що призвело до наїзду на неї.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки ВАЗ- 2114 реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав технічні ушкодження, а пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_5, перебуваючи на стаціонарному лікуванні у Дрогобицькій міській лікарні.

Крім цього, ОСОБА_7, 11 липня 2009 року близько 23 год. 30 хв., керуючи автомобілем ВАЗ - 2114 реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним у м. Дрогобичі Львівської області по вулиці Трускавецькій у напрямку до центральної частини м. Дрогобича при проїзді ділянки дороги поблизу дитячого санаторію «Зелений гай», який розташований по вул. Трускавецькій, 91, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_10.

Внаслідок наїзду пішохід отримала тяжкі тілесні ушкодження та втративши свідомість залишилась лежати поряд з місцем ДТП. Водій ОСОБА_7, будучи причетною до травмування пішохода ОСОБА_10, не зупиняючи керований нею автомобіль, завідомо залишила останню без допомоги, і в порушення вимог Розділу 2 пункту 2.10 Правил дорожнього руху України покинула місце події, чим позбавила потерпілу ОСОБА_10 можливості вжиття заходів для самозбереження.

На даний вирок суду прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів, ставить питання про скасування вироку суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої, внаслідок м'якості. Просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 135 КК України - 2 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 286 КК України - 4 /чотири/ роки 6 /шість/ місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 /три/ роки; на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання 4 /чотири/ роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 /три/ роки. Акцентує, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, однак, постановляючи вирок, суд належним чином цього не врахував.

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2013 року оскаржили також потерпілі та їхній представник. Просять такий скасувати за м'якістю, кримінальну справу направити для розгляду в інший суд. В доводах покликаються на те, що необхідно призначити ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135 КК України та ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 /п'ять/ років; переглянути моральне і матеріальне відшкодування потерпілій стороні за малозначністю. В доводах покликаються на те, що судом взято до уваги виключно покази засудженої ОСОБА_7, натомість покази потерпілої сторони і свідків суд не оцінив.

У запереченні на апеляції, захисник засудженої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 ставить питання про залишення вироку суду без змін, а апеляції прокурора, потерпілих та їхнього представника - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку поданої апеляції, пояснення потерпілих, їх представника, які просили задоволити їх апеляцію, засуджену, її захисника, які просили залишити вирок без зміни, обговоривши наведені в апеляціях доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора та потерпілих слід задоволити частково.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними належним чином в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим. Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочинів, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість засудженої та на кваліфікацію дій засудженої, не виявлено.

Що стосується покарання, з яким сторона обвинувачення не погоджується, то у відповідності до ч.ч.1 і 2 ст.65 КК України, як норми котра встановлює загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання засудженій ОСОБА_7 призначене судом з дотриманням вимог ст.ст. 65-67 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину (згідно ч. 3 ст. 12 КК України, злочин передбачений ч. 2 ст. 286 КК України є тяжким), обране з врахуванням усіх даних про особу засудженої - її сімейного стану, а саме, перебуванні на утриманні у засудженої неповнолітньої дитини та матері похилого віку, позитивної характеристики за місцем проживання; пом'якшуючих покарання обставин - щирого каяття, висловлення жалю з приводу вчиненого. Також згідно довідки дошкільного навчального закладу вона опікує на протязі 4 років неповнолітню дитину ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4

Засуджена частково добровільно відшкодувала заподіяну шкоду та пояснила, що зобов'язується і в подальшому її відшкодовувати.

Враховуючи тяжкість злочинів, особу винної та обставини справи, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 остаточне покарання із застосуванням ст. 75 КК України та звільнення останньої від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком два роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.2, п.3, п. 4 ст. 76 КК України є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Водночас, на думку колегії суддів, вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2013 року щодо ОСОБА_7 в частині цивільного позову потерпілих необхідно скасувати.

Відповідно до вимог ст. ст. 64, 297 КПК України 1960 року при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню характер і розмір шкоди, завданої злочином, до початку судового слідства має бути оголошена позовна заява.

Всупереч цих вимог цивільні позови потерпілих при розгляді справи на вказаній стадії процесу в судовому засіданні не оголошувалися, що є неповнотою судового слідства і позбавляє апеляційну інстанцію вирішити цивільний позов, а тому в частині позову потерпілих справу слід направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляціії прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Левицького М.М., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника - задоволити частково.

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2013 року щодо ОСОБА_7 в частині цивільного позову потерпілих скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства у той же суд.

В решті вирок залишити без змін.

Головуючий:

Судді: