УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/3250/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2378/К/13 Філатов К.Б.

Категорія - 6 (І) Доповідач - Бондар Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Михайлів Л.В., Братіщевої Л.А.,

при секретарі - Батуринській В.Б.,

за участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Криворізької міської ради, треті особи - Перша Криворізька державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на садибу, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Центрально-міського районного суду з позовом до Криворізької міської ради, в якому просив визнати право власності на садибу за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 поставив питання про скасування вказаного рішення та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Так, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в результаті чого оскаржуване рішення було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано судові доказів на підтвердження позовних вимог. Зокрема, позивачем не надано документу, що підтверджує його право власності на земельну ділянку, документів, що підтверджують факт звернення позивача до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю щодо прийняття об'єкта в експлуатацію та ін.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Так, слід дійти висновку, що ані позивач, ані його померла дружина не узгоджували відповідного проекту будівництва, що є порушенням вимог вказаної статті. Також слід зазначити, що позивачем, в порушення вимоги даної статті, не надано доказів того, що виконане самочинне будівництво не порушує права інших осіб.

Крім того, позивач, зазначає, що він прийняв у спадщину зазначену садибу після смерті його дружини ОСОБА_4, проте колегія суддів не може прийняти до уваги даних доводів, оскільки до позовної заяви останнім додано постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.9).

У відповідності до п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2013 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин. Так, позивачем в порушення даної вимоги законодавства не надано доказів того, що він звертався до відповідної інспекції і йому було відмовлено в узаконенні самочинного будівництва.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість задоволення позовних вимог з причини того, що позивачем не доведено правових підстав для задоволення його позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим повинно бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307,ст.312, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу її проголошення.

Головуючий:

Судді: