ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

22 листопада 2013 року справа № 919/927/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у приміщенні суду

заяву ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_3)

про визнання грошових вимог конкурсного кредитора,

у справі

за заявою: Публічного акціонерного товариства „Механізація будівництва",

ідентифікаційний код 22288148

(99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, буд. 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс",

ідентифікаційний код 30475947

(99011, м. Севастополь, вул. Очаковців, буд. 26, кв. 1)

про банкрутство,

Представники учасників судового процесу:

заявник (ОСОБА_1) - ОСОБА_3 - представник, довіреність № 1-2577 від 11.09.2012;

ініціюючий кредитор (ПАТ „Механізація будівництва") - не прибув;

боржник (ТОВ „Тонус Плюс") - Дорожкін А.Д. - представник, довіреність від 30.09.2013; Зінченко С.С. - представник, довіреність № 02-05/119 від 08.11.2013;

розпорядник майна (арбітражний керуючий Вудуд Гаррі Ігорович) - Вудуд Г.І. - свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_2, видане Міністерством юстиції України 15.07.2013;

заінтересована особа стосовно боржника (учасник ТОВ „Тонус Плюс") - ОСОБА_5, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.06.2013 за № 16635268;

кредитор (Обслуговуючий кооператив „Житлово-будівельний кооператив „Парковий 14") - Штейнберг О.С. - представник, довіреність від 01.02.2013;

кредитор (ОСОБА_8) - ОСОБА_7 - представник, довіреність № 2173 від 15.11.2013;

кредитор (ОСОБА_9) - ОСОБА_7 - представник, довіреність № 2174 від 15.11.2013.

ВСТАНОВИВ:

22.08.2013 ухвалою суду за заявою Публічного акціонерного товариства „Механізація будівництва" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс" у порядку, передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013; визнано вимоги Публічного акціонерного товариства „Механізація будівництва" в розмірі 3 417 897,66 грн; введено процедуру розпорядження майном боржника; визначено дату попереднього судового засідання - 29.10.2013 /том 1, арк. с. 71-77/.

Вказаною ухвалою, з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які бажають взяти участь у санації, зобов'язано ініціюючого кредитора протягом 10 днів з моменту отримання цієї ухвали здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційних друкованих органах (газетах „Голос України" або „Урядовий кур'єр").

11.09.2013 у газеті „Урядовий кур'єр" № 164 опубліковане оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс" /том 1, арк. с. 133/.

Частиною першою статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

07.10.2013, тобто у встановлений законом строк, ОСОБА_1 подала до суду заяву із грошовими вимогами конкурсного кредитора до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс" у розмірі 1 137 057,12 грн /том 33, арк. с. 9-10/.

Ухвалою суду від 14.10.2013 заяву ОСОБА_1 прийнято та призначено до розгляду у попередньому засіданні суду на 29.10.2013. У зв'язку з відкладенням попереднього судового засідання ухвалою від 29.10.2013 розгляд заяви ОСОБА_1 також був відкладений на 13.11.2013, у засіданні суду 13.11.2013 - на 21.11.2013, а у засіданні 21.11.2013 оголошувалась перерва до 22.11.2013.

У судовому засіданні 21.11.2013 представник заявника підтримав грошові вимоги у повному обсязі; розпорядник майна боржника, представники боржника, кредиторів (ОК „ЖБК „Парковий 14"; ОСОБА_8 ОСОБА_9.) та заінтересована особа стосовно боржника (учасник ТОВ „Тонус Плюс" ОСОБА_5.) не заперечували проти визнання судом грошових вимог ОСОБА_1, але частково - у розмірі 627 057,12 грн.

Розглянувши у попередньому судовому засіданні 21-22.11.2013 вказану заяву, заслухавши пояснення представника заявника, розпорядника майна боржника, присутніх представників кредиторів, боржника та заінтересованої особи стосовно боржника, суд вважає наявними підстави для часткового визнання конкурсних кредиторських вимог ОСОБА_1 до ТОВ „Тонус Плюс", виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як установлено судом, 23.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс" та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 /том 33, арк. с. 14-15/ (далі - Попередній договір). Договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано у реєстрі за № 640.

Згідно з пунктом 2.1 Попереднього договору сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити Основний договір не пізніше 30 календарних днів після введення вказаного будинку в експлуатацію. Плановий строк введення будинку в експлуатацію - не пізніше І кварталу 2010 року.

Ціна Попереднього договору відповідно до його пункту 2.2 складає 510 000,00 грн. Ця ціна є фіксованою і не підлягає індексації та змінам.

При підписанні Попереднього договору Покупець (заявник) оплатила, а Продавець (боржник) отримав 510 000,00 грн, що убачається зі змісту пункту 2.3 Договору. Сторони домовились, що вказана сума підлягає заліку в ціну квартири при укладенні та нотаріальному посвідченні Основного договору (пункт 2.4 Попереднього договору).

Наведені обставини так само установлені заочним рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 04.02.2013 у справі № 2703/5538/2012 (2/764/1556/2013) /том 33, арк. с. 16-17/, а тому в силу вимог частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи.

Крім того, вказаним рішенням з боржника на користь ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_5 стягнуто 115 872,00 грн, відповідно до пункту 5.2 Попереднього договору (неустойка), а також судові витрати в сумі 2 370,24 грн (по 1 185,12 грн з кожного).

16.09.2013 на виконання зазначеного рішення, що набрало законної сили 14.02.2013, Ленінським районним судом міста Севастополя видано відповідні виконавчі листи /том 33, арк. с. 18-19/, які надіслано для виконання до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі.

04.10.2013 Відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі відкриті виконавчі провадження № 40027832 та № 40027803 з примусового виконання виконавчих листів № 2703/5538/2012, виданих 16.09.2013 Ленінським районним судом міста Севастополя, про що винесено відповідні постанови /том 33, арк. с. 31-32/. Відомості про виконання рішення суду відсутні.

Наведене свідчить про наявність у боржника невиконаних грошових зобов'язань перед ОСОБА_1 у сумі 117 057,12 грн (115 872,00 грн - неустойка та 1 185,12 грн - судові витрати у цивільній справі), що встановлено заочним рішенням суду, яке набрало законної сили 14.02.2013, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Отже, ОСОБА_1 є конкурсним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс", а її вимоги до боржника у зазначеній частині, в розумінні абзацу другого частини третьої статті 10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є безспірними.

Також ОСОБА_1 просить визнати її грошові вимоги до боржника в сумі 1 020 000,00 грн на підставі пункту 4.1 Попереднього договору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.1 Попереднього договору, у разі односторонньої відмови Продавця від укладення Основного договору, неподання ним документів, необхідних для нотаріального посвідчення Основного договору, неприбуття цієї сторони до нотаріуса для укладення Основного договору у строк, обумовлений у цьому договорі, та за наявності інших обставин, внаслідок яких Основний договір не буде укладено з вини Продавця, ця сторона має повернути Покупцеві грошові кошти, одержані в рахунок ціни Квартири (пункт 2.3 Попереднього договору), а також у зв'язку з користуванням грошовими коштами Покупця повернути грошові кошти у подвійному розмірі.

Таким чином, сторони передбачили, серед іншого, обов'язок Продавця (боржника) повернути Покупцеві (заявнику) грошові кошти, одержані в рахунок ціні Квартири за наявності інших обставин, внаслідок яких Основний договір не буде укладено з вини Продавця.

Вищезазначеним заочним рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 04.02.2013 у справі № 2703/5538/2012 визнано факт необґрунтованого ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс" від укладення основного договору та установлено, що це відбулось саме з його вини внаслідок порушення строків будівництва.

За викладених обставин грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 510 000,00 грн, які були сплачені боржнику за Попереднім договором, підлягають визнанню судом.

У решті (1 020 000,00 - 510 000,00 = 510 000,00) грошові вимоги ОСОБА_1 підлягають відхиленню з наступних підстав.

Як зазначено вище, між заявником та боржником було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4.

Попередній договір - це договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Статтею 635 Цивільного кодексу України унормовано, що сторона, яка ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Судом установлено, що відповідно до умов Попереднього договору ОСОБА_1 сплатила боржнику 510 000,00 грн, які дорівнюють 100% вартості квартири.

Частина друга статті 570 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу і способом забезпечення виконання зобов'язання. На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони здійснювалися.

Отже, сплачені ОСОБА_1 за Попереднім договором кошти у сумі 510 000,00 грн є авансом та у зв'язку з неукладенням Основного договору мають бути повернуті заявнику у тому ж розмірі, в якому вони надавались; ТОВ „Тонус Плюс" не може бути зобов'язано до повернення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (приміром, ухвала Верховного Суду України від 18.06.2008 у справі № 6-5738св08; ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.09.2012 у справі № 6-19266св12).

За таких обставин, грошові вимоги в сумі 510 000,00 грн судом відхиляються.

Підсумовуючи вищевикладене, заявлені ОСОБА_1 вимоги до боржника визнаються судом частково в сумі 627 057,12 грн (117 057,12 + 510 000,00). Грошові вимоги в сумі 510 000,00 грн судом відхиляються.

Крім того, заявником при зверненні до суду було сплачено 1 147,00 грн судового збору, що підтверджується квитанцією № ПН980584 від 07.10.2013 /том 33, арк. с. 12/, які також підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з пунктами 1, 4, 6 частини першої статті 45 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати на оплату судового збору у справі про банкрутство; у четверту чергу - вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; у шосту чергу - інші вимоги.

Таким чином, кредиторські вимоги у сумі 627 057,12 грн підлягають визнанню судом із віднесенням 511 185,12 грн (510 000,00 + 1 185,00) до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, 115 872,00 грн (неустойка) - до шостої черги задоволення вимог кредиторів, а витрати на оплату судового збору у сумі 1 147,00 грн підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Розглянувши наданий розпорядником майна ТОВ „Тонус Плюс" реєстр вимог кредиторів /том 2, арк. с. 2-6/ суд установив, що заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги визнані боржником частково та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів в сумі 349 948,00 грн.

При цьому, судові витрати в сумі 1 185,12 грн, присуджені до стягнення з боржника заочним рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 04.02.2013 у справі № 2703/5538/2012 (2/764/1556/2013), помилково віднесені розпорядником майна до першої черги задоволення вимог кредиторів, адже, як зазначено вище, до першої черги включаються витрати на оплату судового збору, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, а не будь-які судові витрати.

Оскільки грошові вимоги ОСОБА_1 визнані судом у більшому розмірі, ніж боржником, а судові витрати в сумі 1 185,12 грн підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна боржника мають бути внесені відповідні зміни.

Керуючись статтями 1, 23, 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Грошові вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_3) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс" (ідентифікаційний код 30475947; 99011, м. Севастополь, вул. Очаковців, буд. 26, кв. 1) визнати частково - в сумі 627 057,12 грн (шістсот двадцять сім тисяч п'ятдесят сім грн 12 коп.) із віднесенням 511 185,12 грн (основний борг) до четвертої черги задоволення вимог кредиторів; 115 872,00 грн (неустойка) - до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

2. Витрати ОСОБА_1 на оплату судового збору у справі про банкрутство у сумі 1 147,00 грн (одна тисяча сто сорок сім грн 00 коп.) визнати такими, що підлягають включенню до четвертої черги задоволення вимог кредиторів у реєстрі вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс".

3. Грошові вимоги в сумі 510 000,00 грн (неустойка) - відхилити.

Суддя підпис В.О. Головко