УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-955/2006 Головуючий у 1-й інстанції - Турецька І. О.
Категорія 22 Доповідач - Бабій А. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Бабія А. П.
суддів - Станкевича В. А, Ступакова О. А.
при секретарі - Трачовій О. Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19. 04. 2006 р. за позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права і стягнення заборгованості з пенсії,
ВСТАНОВИЛА:
20. 02. 2006 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом щодо визнання за ним права на надбавку до пенсії за участь у бойових діях в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачену Законами України „Про статус ветеранів війни та їх соціальний захист" та „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", обчислену згідно з вимогами законодавства, і з проханням зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат провести перерахунок призначеної йому пенсії за 2000-2004 р. р. з урахуванням цієї надбавки на підставі мінімальної пенсії за віком рівної прожитковому мінімуму і з 01. 01. 2005 р. в розмірі 332 грн., і виплатити заборгованість з пенсії. Вказує на невірне обчислення йому даної надбавки військовим комісаріатом, який не враховує за 2000-2004 р. р. вимоги ст. 46 ч. З Конституції України, що мінімальна пенсія не може бути менше ніж прожитковий мінімум, а за 2005 р. не враховує, що з 01. 01. 2005 р. Законом України "Про бюджет України на 2005 рік" мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму і встановлена у розмірі 332 грн.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19. 04. 2006 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, представник позивача, просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою задовольнити його позов в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Зокрема, звертає увагу, що судом першої інстанції застосовано до правовідносин по справі за 2000-2004 р.р. постанови Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 р., № 831 від 26.07.1996 р. №1 від 03.01.2003 р., № 1350 від 27. 08. 2003 р., які суперечать ч. 3 ст. 46 Конституції України, Закону України "Про прожитковий мінімум", Законам України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік" № 2025-ІІІ, "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік" № 2330- III, "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік" № 2780- III, "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 рік" № 247-Щ, "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" № 1704-IU, якими було затверджено прожитковий мінімум на 2000-2004 р. р.; за період з 01. 01. 2004 р. застосовано постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03. 01. 2003 р., № 1350 від 27. 08. 2003 р., які в частині визначення розміру мінімальної пенсії за віком суперечать ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 14, 15 розділу "Прикінцевих положень Закону України ""Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" і не підлягають застосуванню.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги в межах позову і апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на протязі 2000-2005 р. р. надбавка до пенсії позивача, як учасника бойових дій, в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачена Законами України „Про статус ветеранів війни та їх соціальний захист" і „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", має обчислюватися згідно з вимогами законодавства з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 р., № 831 від 26. 07. 1996 р., № 1 від 03. 01. 2003 р.
Вказаний висновок суду є обгрунтованим і відповідає вимогам законодавства України.
Так, відповідно до положень Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" за станом на 2000-2005 р. р. пенсія або щомісячне довічне грошове забезпечення, яке виплачується замість пенсії, підвищувалося учасникам бойових дій на певний відсоток мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком у даному випадку для застосування вказаних Законів встановлювався відповідними постановами Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 р., № 831 від 26. 07. 1996 р., № 1 від 03. 01. 2003 р., №1350 від 27. 08. 2003 р.
Судом встановлено і сторони по справі не заперечують, що позивач підпадав під дію положень Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" і за 2000-2005 р. р. йому нараховувалася і виплачувалася надбавка, як учаснику бойових дій, обчислена на підставі розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, розрахунок вказаної надбавки позивачу за даний період часу проводився відповідно до діючого законодавства України і тому відповідно до вищевказаних правових положень у суду першої інстанції не було законних підстав для ухвалення рішення щодо зобов'язання Одеського обласного військового комісаріату перераховувати пенсію позивача з вказаних ним підстав.
Посилання в позові і в апеляційній скарзі представника позивача на те, що розмір мінімальної пенсії за 2000-2005 р. р. необхідно розраховувати виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого законом, а не на підставі постанов Кабінету Міністрів України, не грунтується на законі.
Так, Законами України „Про підвищенні мінімального розміру пенсії", „Про пенсійне забезпечення", „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік", "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік", „Про прожитковий мінімум на 2003 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік", "Про Державний бюджет України на 2005 рік" за станом на 2000-2005 р. р. не передбачено можливість і фактично заборонено застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для обчислення надбавок до пенсії або щомісячного довічного грошового забезпечення, яке виплачується замість пенсії, в порядку передбаченому Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб".
Посилання позивача на ст. 46 ч. З Конституції України не має відношення до справи, оскільки ця стаття визначає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а не встановлює, що мінімальна пенсія за віком у будь-якому випадку має дорівнювати прожитковому мінімуму.
Крім того, справа розглядалася в порядку КАС України, суд не застосовував по справі положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 15. 04. 2005 р. № 4 "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", а навів їх в мотивувальній частині постанови як позицію Верховного Суду України з цього питання, що не суперечить ст. 163 КАС України про зміст постанови, в зв'язку з чим є необгрунтованими доводи апеляційної скарги з посиланням на ст. 8 ЦПК України на неправомірність застосування положень постанови Пленуму Верховного Суду України.
Разом з тим, правильно встановивши обставини справи і прийнявши рішення, яке відповідає вимогам законодавства України, в рішенні суду неправильно мотивовано висновок щодо необґрунтованості доводів позивача.
Зокрема, суд першої інстанції вказав: "Дійсно, Законом України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлений у розмірі 284,69 грн. гривні на місяць, а стаття 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлює прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, у розмірі 332,00 грн. на місяць. Вищевказаними Законами передбачено розмір прожиткового мінімуму, а статті 14, 15 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09. 07. 2003 р., який вступив в дію з 01. 01. 2004 р., зобов'язують Кабінет Міністрів України у шестимісячний термін привести свої нормативно-правові акти і забезпечити міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом, а також вказує на те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Внаслідок чого склалось невідповідність діючих Постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 року, № 831 від 26. 07. 1996 року та № 1 від 03. 01. 2003 року, які до теперішнього часу не приведені у відповідність із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не скасовані, та повинні бути застосовані при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком".
Тобто, суд першої інстанції вказав на невідповідність Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказаних постанов Кабінету Міністрів України, якими визначався розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення надбавки до пенсії позивача з застосуванням Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутріщніх справ і деяких інших осіб" з тих підстав, що вони не приведені у відповідність до Закону і не скасовані. Але це виключало в такому разі застосування даних постанов Кабінету Міністрів України і відповідно суперечило головному висновку суду про необґрунтованість позову по справі.
Проте суд першої інстанції не врахував, що вказані постанови Кабінету Міністрів України при застосуванні для обчислення підвищення пенсії на підставі розміру мінімальної пенсії за віком згідно із Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" за станом на 2000-2005 р. р. не суперечили і не мали відношення до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає зміні з вилученням з неї вищевказаного мотивування висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів позивача.
Керуючись ст. ст. 195, 198 ч. 1 п. 2, 205 ч. 2, 207, 211, 212, 254 ч. 5 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, частково задовольнити, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19. 04. 2006 р. змінити, вилучивши з її мотивувальної частини наступні речення: "Дійсно, Законом України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлений у розмірі 284,69 грн. гривні на місяць, а стаття 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлює прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, у розмірі 332,00 грн. на місяць. Вищевказаними Законами передбачено розмір прожиткового мінімуму, а статті 14, 15 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09. 07. 2003 р., який вступив в дію з 01. 01. 2004 р., зобов'язують Кабінет Міністрів України у шестимісячний термін привести свої нормативно-правові акти і забезпечити міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом, а також вказує на те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Внаслідок чого склалось невідповідність діючих Постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 року, № 831 від 26. 07. 1996 року та № 1 від 03. 01. 2003 року, які до теперішнього часу не приведені у відповідність із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не скасовані, та повинні бути застосовані при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком".
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо у Вищий адміністративний суд України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Судді
Копія
Суддя 15.06.
А. П. Бабій