5.1.2
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 грудня 2013 року Справа № 812/9971/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого: судді - Островської О.П.,
при секретарі -Тельдековій Н.В.,
за участю представників сторін:
представників позивача: Землянської О.С., Ковальової Т.С.,
представника відповідача: Свиридова М.В., Свиридоненко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),-
ВСТАНОВИВ:
29 листопада 2013 року за вх. №39207 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної екологічної інспекції у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, Державною екологічною інспекцією у Луганській області в період з 24.07.2013 року по 13.08.2013 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром».
Підставою планової перевірки ТОВ «Лисстальпром» став наказ Інспекції від 29.03.2013 року №152 та направлення на проведення планової перевірки від 04.06.2013 року №09/2235.
За результатами планової перевірки встановлено:
1. діяльність ТОВ «Лисстальпром» пов'язана з викадами забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
2. діяльність ТОВ «Лисстальпром» пов'язана з утворенням та розміщенням відходів І класу небезпеки, ІІ класу небезпеки, IV класу небезпеки. Дохволи на розміщення та ліміти утворення вказаних відходів відсутні, що є порушенням статтей 17, 32, 33 Закону України «Про відходи»;
За виявлені під час перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, до адміністративної відповідальності притягнуто відповідальних посодових осіб ТОВ «Лисстальпром».
Штрафи сплачені у повному обсязі, чим підтверджено факти порушень.
На підставі атку, який складено за результатами планової перевірки, ТОВ «Лисстальпром» був наданий припис від 14.08.2013 року про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства.
На підставі наказу Інспекції від 12.11.2013 року №630, направлення про проведення позапланової перевірки від 12.11.2013 року №09/4194 Інспекцією 13.11.2013 року - 18.11.2013 року проведена планова перевірка виконання ТОВ «Лисстальпром» раніше наданого припису.
За результатми перевірки встановлено, щоо п. 6 та п. 8 припису товариством не виконано, порушення законодавства не усунуті.
На підстві викладення позивач просить суд винести постанову щодо застосування заходів реагування до відповідача, а саме:
Тимчасово заборонити (зупинити) експлуатацію ТОВ «Лисстальпром» організованих джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря:
- печі вторинного нагрівання для виробництва чавуна та сталі - печі ливарної електричної (джерело викиду №1),
- дахового вентилятору (джерело №2),
- дахового вентилятору (джерело викиду №3), до отримання відповідного дозволу.
Тимчасово заборонити (зупинити) експлуатацію ТОВ «Лисстальпром» неврахованих джерел викидів забруднюючих речовін в атмосферне повітня:
- ливарний цех - піч індукційна;
- ливарний цех - відкритий склад піску (здування твердих частинок з поверхні);
- точильно-обдирочне відділення -дробіструйний барабан;
- модельне відділення - відкрита площадка тимчасового зберігання формовочної суміші;
- кузня - газова піч, до отримання відповідного дозволу.
Тимчасово заборонити (зупинити) діяльність, пов'язану з утворенням та розміщенням відходів І класу небезпеки (батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані, батареї нікелево-кадмієві зіпсовані або відпрацьовані, батареї лужні зіпсовані або відпрацьовані, батареї та акумулятори інші зіпсовані або відпрацьовані, люмінесцентні лампи зіпсовані або відпрацьовані) на території товариства, до отримання відповідного дозволу.
Тимчасово заборонити (зупинити) діяльність, пов'язану з утворенням та розміщенням відходів П класу небезпеки (відходи масел технічних, фільтри масляні відпрацьовані та забруднені, фільтри паливні відпрацьовані та забруднені, промаслене ганчір'я, пісок промащений) на території товариства, до отримання відповідного дозволу.
Тимчасово заборонити (зупинити) діяльність пов'язану з утворенням та розміщенням відходів IV класу небезпеки (шлак пічний, шлак паливний, обрізки деревини, стружка деревини, тирса деревинна, обріз сталі, стружка і тирса сталеві, матеріали абразивні (залишки кругів, пил абразивний), огарки електродів, пил абразивно-металевий, чавун та сталь некондиційні (скрап), окалина прокатного та кувально-пресувального виробництва, відпрацьована формовочна суміш, шини відпрацьовані пошкоджені та відпрацьовані під час експлуатації, транспортні засоби й транспортувальні комплекти списані на брухт, фільтри повітряні відпрацьовані та забруднені, прокладки сальникові відпрацьовані, тара з-під антифризу, тара з під масел, свічки запалення відпрацьовані, сальникові набивки відпрацьовані, гальмові накладки відпрацьовані) на території товариства до отримання відповідного дозволу.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві та просили позов задовольнити повністю.
Представники відповідача проти позову заперечували, надали суду письмові заперечення на позов (а.с.81-84) в обґрунтування яких зазначено наступне.
Позивачем було проведено перевірку дотримання ТОВ «Лисстальпром» природоохоронного законодавства, за результатами перевірки було складено акт виявлених порушень та видано припис про їх усунення від 14 серпня 2013 року, який складається з 17 Пунктів, у тому числі п. 6, згідно якого приписувалося отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та п. 8, згідно якого приписувалося отримати дозвіл на розміщення та ліміти на утворення відходів. При перевірці виконання вказаного припису позивачем було виявлено, що пункти 6 та 8 не виконані.
Відповідач вважає, що вказані пункти припису ними не виконані з поважних причин, ним приймалися заходи до їх виконання, однак оскільки їх виконання пов'язано з отриманням в компетентних органах відповідних дозволів, для чого необхідно тривалий час, у той час, як позивачем для усунення цих порушень надано зазначеним приписом два місяці, що є недостатнім для вирішення питання про отримання дозволів, продовжити їм цей строк позивач відмовився без достатнього обгрунтуванняними по теперішній час приймаються заходи для отримання необхідних дозволів, тому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем вимога про застосування заходів реагування до відповідача ґрунтується на порушенні останнім вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, виявлених під час здійснення державного нагляду у сфері господарської діяльності.
Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 року №1264-ХІІ (надалі - Закон №1264) врегульовано відносини у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 20-2 Закону №1264, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, належить обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Таким органом, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №454/2011 (надалі - Положення №454), є Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України), яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря) (п. 7 Положення №454).
При цьому, Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року №429 затверджено Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі - Положення №429), п. 6.14 якого визначено, що Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право, у тому числі, приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції.
Згідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до п.7 даного Положення, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).
Відповідно до підпункту 4.2 п.4 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04 листопада 2011 року №429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 року за №1347/20085, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог: законодавства про охорону атмосферного повітря щодо:
- виконання запланованих і затверджених загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм;
- наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин;
- забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;
- додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря;
- додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання;
- порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях;
- надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.
Нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закон України «Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (надалі - Закон №877-V).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (надалі - Закон України №877) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Частиною 4 статті 4 Закону №877-V визначено, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Згідно п.5 ст.4 зазначеного Закону Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.
Пунктом 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»підставою для здійснення позапланового заходу є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
За результатами перевірки у разі виявлення порушень, видається припис про усунення виявлених порушень.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.
Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.
Правові основи прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів (надалі - підприємств) незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища встановлені положеннями Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 29.10.1992 року №2751-XII (надалі - Порядок №2751).
Підпунктом «в» п. 4 Порядку встановлено, що діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема: використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів.
Судом встановлено, що відповідач є суб'єктом господарювання, у встановленому порядку зареєстрований у такій якості.
На підставі наказу від 29.03.2013 року №152 про здійснення планових заходів (а.с.7-8) та направлення на проведення планової перевірки від 04.06.2013 року № 09/2235 року позивачем - Державною екологічною інспекцією у Луганській області була проведена перевірка відповідача, за результатами якої складено акт перевірки дотримання природного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ «Лисстальпром» від 24.07.2013 року-13.08.2013 року (а.с.11-19). Під час перевірки встановлено відсутність дозволу на викоди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів та відсутність дозволу на розміщення та ліміти на утворення відходів.
У зв'язку з виявленими порушеннями, позивачем складені протоколи про адміністративне правопорушення від 14.08.2013 року № 002696 (а.с.21), від 13.08.2013 року № 002695 (а.с.24), від 14.08.2013 року № 002694 (а.с.27), від13.08.2013 року № 003306 (а.с.30), від 13.08.2013 року № 003307 (а.с.31) та винесено постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.08.2013 року № 002696 (а.с.22), від 13.08.2013 року № 002695 (а.с.25), від 14.08.2013 року № 002694 (а.с.28), від 13.08.2013 року № 003307 (а.с.32) у вигляді штрафу у розмірі 1020грн, які було сплачено відповідно до платіжних доручень (а.с.23, 26, 29,33).
14 серпня 2013 року позивачем Державною екологічною інспекцією у Луганській області винесено відповідачеві припис щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, відповідно до якого відповідачу треба усунути встановлені актом порушення, у тому числі п.6, а саме отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та п.8, а саме отримати дозвіл на розміщення та лімити на утворення відходів (а.с.34-35).
12 листопада 2013 року позивачем Державною екологічною інспекцією у Луганській області видано наказ № 630 про здійснення позапланового заходу (а.с.43) та направлення на перевірку від 12.11.13 року №09/4194, на підставі чого проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, а саме виконання вказаного, за результатами якої складено акт від 13.11.2013-18.11.2013 року (а.с.45-51).
Цим Актом перевірки встановлено невиконання припису від 14 серпня 2013 року в частині п.6 та п.8, у зв'язку з чим позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення від 18.11.2013 року № 005010 (а.с.52) та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення від 18.11.2013 року № 005010 у вигляді штрафу в сумі 1530 грн. (а.с.53).
Накази про проведення перевірки, постанови про накладення адміністративного стягнення та припис відповідачем не оскаржувалися.
На підстави результатів перевірки виконання вказаного припису, позивачем і заявлено вказані у позові вимоги.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України від 16.10.1992, № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря», підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.
Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об'єктів.
Стаття 11 зазначеного Закону передбачає, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.
Підпункт 14.1.230 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодекс України дає визначення поняттю «стаціонарне джерело забруднення», а саме це - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.
На підставі ст.ст.17, 32 Закону України «Про відходи» №187 від 05.03.1998 року суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, в тому числі, мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або на право провадження діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.
Суб'єкти господарювання, які в установленому порядку визначені виконавцями послуг на вивезення побутових відходів на певній території, здійснюють їх роздільне збирання.
З метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється:
вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються;
визначати місця розміщення підприємств, установок, полігонів, комплексів, сховищ та інших об'єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про відходи» № 187 від 05.03.1998 року, зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).
На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.
Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.
Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.
Таким чином, виходячи із наведених норм діючого законодавства України, та обставин справи, суд вважає, що відповідачем дійсно здійснювалася на момент проведення перевірки діяльність без спеціальних дозволів на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря та утворювалися відходи 1, П, IV класу небезпеки.
Обов'язкові вимоги припису позивача від 14 серпня 2013 року відповідачем не виконані, сам припис не оскаржений та не скасований.
Разом з тим суд не вбачає підстав для застосування заходів реагування про які заявлено позовні вимоги, виходячі з наступного.
Як вбачається з припису від 14 серпня 2013 року позивачем відповідачеві для усунення виявлених порушень та отримання відповідних дозволів позивачем надано строк два місяці.
Порядок отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря врегульовано Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженим Постановою КМ України №302 від 13 березня 2002 року, згідно якому (п.4) суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов`язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов`язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.
Суб'єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.
Суб'єкт господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, для отримання дозволу подає Мінприроди, а суб'єкт господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, - дозвільному центру у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.
Мінприроди та дозвільні центри передають Держсанепідслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу.
Держсанепідслужба, її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, яке надсилається Мінприроди та дозвільним центрам відповідно.
Місцеві держадміністрації розглядають зауваження громадських організацій, у разі потреби організовують проведення їх публічного обговорення і протягом 30 календарних днів з дати опублікування інформації про намір суб'єкта господарювання отримати дозвіл повідомляють про це орган, який видав дозвіл.
Орган, який видав дозвіл, аналізують зауваження та у разі необхідності пропонує суб'єкту господарювання врахувати їх під час підготовки дозволу до видачі
Орган, який видав дозвіл, протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл.
Рішення про видачу дозволу надсилається органом, який видав дозвіл, суб'єкту господарювання та Держсанепідслужбі або її територіальним органам.
Порядок отримання дозволу на утворення та розміщення відходів встановлено Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженим Постановою КМ України № 1218 від 3 серпня 1998 року, згідно якому (п.12). власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають Мінприроди та відповідним дозвільним центрам заяви про одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.
До заяви додаються:
проект ліміту на утворення та розміщення відходів;
відомості про склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини;
довідка про нормативно допустимі обсяги утворення відходів;
довідка про питомі показники утворення відходів;
копії чинних договорів (контрактів) про передачу відходів іншим власникам, а для державних та комунальних підприємств, в яких не затверджено фінансових планів, гарантійний лист щодо обов'язку укладення договорів (контрактів) про передачу відходів іншим власникам;
довідка про обсяги токсичних відходів та обсяги утворення, використання і поставку відходів як вторинної сировини і відходів виробництва за поточний рік;
висновки санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами.
Мінприроди, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації розглядають заяви і до 1 липня видають дозволи на розміщення відходів (додаток 1 цього Порядку) або надсилають власникам відходів повідомлення з викладенням причин відмови у видачі дозволів, встановлюючи термін повторного подання необхідних документів.
На підставі одержаних дозволів власники відходів готують скориговані проекти лімітів на утворення та розміщення відходів (додаток 2) і до 1 вересня поточного року подають їх на:
погодження Мінприроди (для утворення та розміщення небезпечних відходів);
затвердження Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям (для утворення та розміщення інших відходів).
Погоджені проекти лімітів на утворення та розміщення небезпечних відходів Мінприроди передає на затвердження Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям.
Дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів. Він може бути скоригований за клопотанням власника відходів щодо перегляду ліміту на утворення та розміщення відходів.
Проекти лімітів на утворення та розміщення відходів розглядаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, які затверджують або відхиляють їх протягом двох тижнів.
У разі відхилення проекту ліміту власникові відходів надсилається лист з викладенням причин відхилення та встановлюється термін повторного розгляду.
Ліміти на утворення та розміщення відходів встановлюються терміном на три роки і доводяться до власників відходів до 1 жовтня поточного року.
У разі утворення відходів, що перевищують обсяги затверджених лімітів, власник відходів повинен одержати на них окремий дозвіл.
Для одержання такого дозволу власник відходів повинен подати до Мінприроди, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій техніко-економічне обгрунтування утворення додаткових обсягів відходів, а також довідку щодо можливості їх екологічно безпечного розміщення.
Отже, як вбачається з зазначених нормативних актів для вирішення питання про отримання вказаних дозволів суб'єкт господарювання повинен виконати низку дій, підготовати пакте документів, отримати необхідні узгодження, для чого передбачено певні строки, які складають у загальній кількості більше ніж два місяці.
Відповідно до п. 4.25 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 рорку , зареєстрованого в МЮ України за № 18/16034 від 15 січня 2009 року, строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений позивачем строк провів певну роботу щодо підготовки пакету документів для отримання дозволів, однак у наданий строк не вклався, у зв'язку з чим звертався до позивача з клопотанням про продовження строку отримання дозволів та виконання пунктів припису, однак йому у цьому було відмовлено, хоча підстави для продовження строку мали місце і позивач має повноваження для вирішення цього питання.
За таких обставин суд вважає, що відповідач з поважних причин не виконав п.6 та п.8 припису від 14 серпня 2013 року, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки вважає їх поспішними, та такими, що можуть призвести до порушення нормальної господарської діяльності відповідача, до повного зупинення технологічного процесу, що може потягти порушення господарських зв'язків, прав та інтересів контрагентів відповідача, працівників відповідача, які можуть залишитися без роботи, настання збитків для відповідача, так і для його працівників та контрагентів.
Крім того, суд вважає, що тимчасово заборонити (зупинити) діяльність, пов'язану з розміщенням відходів IV класу небезпеки до отримання відповідного дозволу, недоцільно, оскільки згідно Постанови №29 від 01.07.1999 року Головного державного санітарного лікаря України, якою затверджено Державні санітарні правила та норми, а саме п. 2.1.3 частини 5 Розділу 2 Гігієнічні вимоги до поводження з відходами - Відходи IV класу можуть зберігатися відкрито на промисловій площадці у виді конусообразній кучі, звідкіля їх автопогрузчиком перевантажують в самосвал автотранспорт та доставляють на місце утилізації або захоронення. Відходи без негативних екологічних наслідків можуть бути об'єднані з побутовими відходами в місцях захоронення наслідків або використані як ізолюючий матеріал, а також для інших планових робіт при освоєнні території.
Отже, в судовому засіданні позивачем, всупереч нормам ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено обґрунтованості зупинення здійснення діяльності, пов'язаної з розміщенням відходів та експлуатації джерел викидів, не доведено дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів відповідача та цілями, на які спрямовано тимчасове зупинення експлуатації та діяльності відповідача
Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16.12.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.12.2013 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 17, 94, 158-163, 167, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) - відмовити в повному обсязі за необгрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 19 грудня 2013 року.
Суддя О.П. Островська