1
2
Справа № 0907/17535/2012
Провадження № 22ц/779/2964/2013
Категорія 48
Головуючий у І інстанції Барашков В.В.
Суддя-доповідач Беркій О.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Беркій О.Ю.,
суддів: Томин О.О., Пнівчук О.В.,
секретарів Лисак І.В., Петріва Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зміну місця проживання дітей та звільнення від сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 вересня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей та звільнення від сплати аліментів на утримання дітей, які стягуються на підставі виконавчого листа від 08 січня 2009 року, виданого Івано-Франківським міським судом.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі між ним та ОСОБА_3 у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу залишені на проживання з відповідачкою та з нього стягуються аліменти на утримання дітей.
Зазначав, що протягом останніх років на його неодноразові зауваження щодо своєї аморальної поведінка відповідачка не реагує, при цьому вона притягувалась до адміністративної відповідальності в зв'язку з вчиненням нею насильства по відношенню до дітей, однак прийняті заходи не були дієвими.
Посилаючись на те, що через постійні конфлікти з матір'ю діти за власним волевиявленням живуть разом з ним з липня 2012 року, в нього створені всі належні умови для проживання, відповідачка добровільно врегулювати питання щодо місця проживання дітей не бажає та враховуючи, що діти перебувають на його утриманні, просив позов задовольнити.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив змінити місце проживання дітей, визначивши місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним, як з батьком та звільнити його від сплати аліментів на їхнє утримання.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі на дане рішення суду ОСОБА_2 посилається на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що судом не дана оцінка моральним якостям відповідачки, не враховано її характеристику з негативної сторони, зокрема те, що вона вже притягалась до адміністративної відповідальності за побиття дітей, при чому вона вигнала дітей з дому, що підтверджується відповідними протоколами працівників міліції.
Крім того, судом не враховано, що обоє дітей добровільно заявили про бажання жити разом з ним на засіданні опікунської ради.
Зазначає, що в жовтні 2013 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, досягне чотирнадцятилітнього віку і бажає скористатись своїм правом самостійного вибору місця проживання разом з батьком.
Посилаючись на те, що протягом тривалого часу діти проживають разом з ним, у них сформувався сталий побут, вони забезпечені всім необхідним для стабільного розвитку і життєдіяльності, повертатись до матері не бажають, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали по вищенаведених мотивах
ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Пушкар В.В. апеляційну скаргу заперечив.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджували можливість зміни місця проживання дітей та припинення сплати аліментів.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,
на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам постановлене у справі рішення не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що з 15 липня 1995 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу 17 жовтня 2008 року залишені на проживання з матір'ю.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 грудня 2008 року з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі 40% усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
Судом встановлено, що в липні 2012 року дочка ОСОБА_4 та у вересні 2012 року син ОСОБА_5 добровільно змінили своє місце проживання та перейшли проживати до батька, який проживає по АДРЕСА_1 та проживають там на даний час.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19 червня 2013 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з матір'ю.
При цьому, орган опіки та піклування виходив з письмового пояснення матері про те, що діти проживають з батьком, де кращі умови для їх проживання та менший контроль з боку матері, однак відповідачка не погоджується, щоб діти проживали з батьком, вважаючи, що вони повинні проживати з нею.
Крім того, у висновку зазначено, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 21 березня 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 висловили бажання проживати з батьком.
Згідно з ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення для вирішення цього питання.
У п. 18 Постанови №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, яким передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
В суді першої інстанції дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 будучи допитаними в присутності двох психологів підтвердили своє бажання проживати з батьком.
На засіданні опікунської комісії діти теж заявили своє бажання проживати разом з батьком.
Крім того, на час розгляду справи апеляційним судом, дочці ОСОБА_4 виповнилося 14 років і вона скориставшись своїм правом подала суду заяву у якій просить визначити її місце проживання з батьком та братом.
Таким чином, зважаючи на рівність прав та обов'язків батьків щодо дітей, на відсутність протипоказань для обох батьків щодо їх виховання та проживання з ними, враховуючи інтереси дітей та їх проживання з батьком, а також з урахуванням принципу 6 Декларації прав дитини, положень ст.ст. 160, 161 Сімейного кодексу України та з врахуванням особистого добровільного побажання сина ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_4 проживати разом із батьком, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що проживання дітей з своєю матір'ю буде найбільше відповідати інтересам дітей є невірним.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позов слід задовольнити та змінити місце проживання дітей, визначивши їх місце проживання з батьком.
Проживання дітей з батьком не позбавляє матір права на спілкування та участь у вихованні дітей.
У зв'язку зі зміною місця проживання дітей, слід припинити право ОСОБА_3 на отримання аліментів на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які стягувалися на її користь згідно з рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 грудня 2008 року.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_7 задовольнити.
Змінити місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначити їх місце проживання з батьком - ОСОБА_2.
Припинити право ОСОБА_3 на отримання аліментів на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнутих на її користь рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 грудня 2008 року.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.
Головуюча О.Ю. Беркій
Судді: О.О. Томин
О.В. Пнівчук