КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа№ 910/4641/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Астра Банк"

на рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2013р.

у справі № 910/4641/13 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АТЛ"

до 1. Публічного акціонерного товариства ,,Астра Банк"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Трейд Лайн Лтд"

про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АТЛ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Астра Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Трейд Лайн Лтд" про визнання поруки за договором поруки № ЮЛ-260808-001КЛ/П від 02.06.2010р. припиненою.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.10.2013р. у справі

№ 910/4641/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано припиненою з 01.03.2012р. поруку за договором поруки № ЮЛ-260808-001КЛ/П від 02.06.2010р., укладеним між Публічним акціонерним товариством ,,Астра Банк", Товариством з обмеженою відповідальністю ,,АТЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Трейд Лайн Лтд". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства ,,Астра Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АТЛ" 573,50 грн. витрат з судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Трейд Лайн Лтд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АТЛ" 573,50 грн. витрат з судового збору.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови кредитного договору та договору поруки, положення ГК України і ЦК України, і дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, оскільки факт визнання поруки за договором поруки № ЮЛ-260808-001КЛ/П від 02.06.2010р. припиненою встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. у справі № 910/4224/13 та не потребує доведення в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2013р. у справі № 910/4641/13 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, вважає його необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач 1 вважає помилковим висновок суду першої інстанції про припинення договору поруки та застосування до спірних правовідносин 6-ти місячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки відповідно до п. 3.1 договору поруки у кредитора виникає право звернення до поручителя з вимогою про виконання основного зобов'язання у разі невиконання, або неналежного виконання кредитних зобов'язань позичальником, чим відповідач 1 і скористався, направивши вимогу до позивача (поручителя) 25.06.2010р. Тому скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції щодо виникнення права на звернення з вимогою про виконання основного зобов'язання у відповідача 1 як кредитора до позивача як до поручителя виникло виключно з 31.08.2011р. - є невірним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013р. у справі № 910/4641/13 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Астра Банк" на рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2013р. прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 17.12.2013р.

У судовому засіданні 17.12.2013р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, представники відповідача 1 та відповідача 2 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411609475455, № 0411607829144. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Представник позивача просив суд розглянути справу за наявними матеріалами.

Колегія суддів, з урахуванням належного повідомлення відповідача 1 та відповідача 2, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2008р. між Відкритим акціонерним товариством ,,Астра Банк" (змінене найменування - Публічне акціонерне товариство ,,Астра Банк" (далі - кредитор, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Трейд Лайн ЛТД" (далі - позичальник, відповідач 2) укладено кредитний договір № ЮЛ-260808-001КЛ від 26.08.2008р. та договори про внесення змін та доповнень до даного кредитного договору: від 24.09.2008р., від 01.07.2009р. від 04.08.2009р., які є його невід'ємними частинами (а.с. 7 - 12).

Згідно з п.п. 1.1 кредитного договору (з врахуванням змін) кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію та встановлює позичальнику кредитний ліміт в розмірі 19 875 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими коштами та комісії в порядку, розмірі та в строк, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору строк кредиту - з 26.08.2008р. по 31.08.2011р. включно. Позичальник повертає кредитні кошти не пізніше останнього дня строку кредиту, встановленого в абзаці першому цього пункту договору з додержанням графіку.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору за користування кредитом позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом із розрахунку 13 % річних, з 24.09.2008р. - 14 % річних, з 04.08.2009р. - 17 % річних.

Положеннями п. 2.3 кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом згідно з п. 1.5.1 цього договору здійснюється з дня надання кредиту, згідно з п. 2.1 та п. 2.2 цього договору, до моменту повернення кредиту, щомісяця, в останній робочий день кожного місяця.

Позичальник сплачує проценти у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та в день повного повернення кредиту шляхом перерахування суми нарахованих процентів.

Згідно з п. 3.2.5 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит в строки, обумовлені п. 1.2 даного договору, в порядку визначеному в п. 2.6 цього договору, а саме повернення кредиту здійснюється позичальником шляхом перерахування суми коштів, достатньої для повернення кредиту, на позичковий рахунок, визначений в 3.1.1 цього договору, відповідно до графіку зниження заборгованості за кредитом, не пізніше останнього дня строку кредиту, визначеному в п. 1.2 цього договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 02.06.2010р. між Відкритим акціонерним товариством ,,Астра Банк" (змінене найменування - Публічне акціонерне товариство ,,Астра Банк" (банк, відповідач 1), Товариством з обмеженою відповідальністю ,,АТЛ" (поручитель, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Трейд Лайн ЛТД" (позичальник, відповідач 2) укладено договір поруки № ЮЛ-260808-001КЛ/П (далі - договір поруки, а.с.13-14).

Відповідно до п.1.2 договору поруки поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати в межах суми 7 000 000 грн. по зобов'язанням позичальника, які виникають з кредитного договору № ЮЛ-260808-001КЛ від 26.08.2008р. з усіма змінами та доповненнями до нього, за умови якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 19 875 000,00 грн., а позичальник зобов'язується перед банком повернути кредитні кошти, шляхом сплати суми кредиту (частини кредиту), згідно з графіком погашення суми кредиту до кредитного договору, та щомісячної сплати процентів в розмірі 17 % річних, комісій, а також штрафів та пені в строки та на умовах, обумовлених кредитним договором. Строк остаточного виконання зобов'язань за кредитним договором - не пізніше 31.08.2011р.

Відповідно до п. 1.4 договору поруки поручитель відповідає перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, в обсязі визначеному у п. 1.2 цього договору, в тому числі й в разі пред'явлення банком вимоги до позичальника достроково виконати зобов'язання за кредитним договором згідно його умов.

У відповідності до пункту 3.1. договору поруки у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, що забезпечені порукою за цим договором, банк звертається до поручителя з претензією в порядку статті 222 Господарського кодексу України або з письмовим повідомленням про факт порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором з викладенням змісту цього порушення та з вимогою до поручителя виконати забезпечені цим договором зобов'язання за позичальника, а поручитель зобов'язується виконати таку вимогу банку протягом двох банківських днів з моменту отримання такого повідомлення.

Згідно з п. 5.1 договору поруки сторони встановили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання усіма сторонами та діє до моменту повного виконання забезпеченого ним зобов'язання за кредитним договором, в тому числі й зобов'язань по сплаті неустойки та відшкодуванню збитків та/або належного виконання поручителем зобов'язань за цим договором. При цьому сторони констатують, що строк закінчення цього договору не вказується сторонами конкретно, так як він визначається моментом виконання зобов'язань за кредитним договором.

25.01.2013р. відповідач 1 звернувся до позивача з листом - вимогою № 51/5-322 від 25.01.2013р., яким повідомив останнього про те, що позичальником порушені умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, сплаті відсотків, комісій та штрафних санкцій, тому до поручителя заявлено вимогу про погашення заборгованості в межах суми 7 000 000 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що непред'явлення відповідачем - 1 до поручителя вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто з 31.08.2011р. має наслідком припинення правовідносин за договором поруки у відповідності до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з тих підстав, що право на звернення з вимогою про виконання основного зобов'язання на підставі договору поруки виникло у відповідача - 1 як кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АТЛ" як до поручителя з 31.08.2011р. Оскільки строк виконання зобов'язання відповідно до умов кредитного договору було встановлено не пізніше 31.08.2011р., а лист-вимогу № 51/5-322 відповідач - 1 надіслав позивачу 25.01.2013р., тобто за межами встановленого законодавством шестимісячного строку, порука за договором поруки № ЮЛ-260808-001КЛ/П від 02.06.2010р. є припиненою з 01.03.2012р.

Колегія суддів, враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для встановлення поруки є договір, який створює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

На поруку поширюються загальні умови виконання зобов'язань, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до п.1.2 договору поруки встановлено, що строк остаточного виконання зобов'язань за кредитним договором - не пізніше 31.08.2011р.

Згідно з абз.1 п. 1.2 кредитного договору строк кредиту - з 26.08.2008р. по 31.08.2011р. включно.

Відповідно до пункту 1.4 договору поруки, поручитель відповідає перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, в обсязі визначеному у пункті 1.2 цього договору, в тому числі й в разі пред'явлення банком вимоги до позичальника достроково виконати зобов'язання за кредитним договором згідно його умов.

Пунктом 5.1. договору поруки сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання усіма сторонами та діє до моменту повного виконання забезпеченого ним зобов'язання за кредитним договором в тому числі й зобов'язань по сплаті неустойки та відшкодуванню збитків та/або належного виконання поручителем зобов'язань за цим договором. При цьому, сторони констатують, що строк закінчення цього договору не вказується сторонами конкретно, так як він визначається моментом виконання зобов'язань за кредитним договором.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Таким чином, оскільки з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 5.1) про те, що строк закінчення цього договору не вказується сторонами конкретно, так як він визначається моментом виконання зобов'язань за кредитним договором, не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки не відповідає ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі № 6-48цс11, від 21.05.2012 р. у справі № 6-68цс11, від 23.05.2012 р. у справі № 6-33цс12, від 18.07.2012р. №6-78цс12.

Відповідач - 1, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилався на той факт, що Публічне акціонерне товариство ,,Астра Банк" надіслало на адресу позивача лист - вимогу № 11-2141/П від 25.06.2010р. на суму 7 000 000,00 грн., за змістом якого відповідач - 1 вимагав достроково погасити заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Трейд Лайн Лтд" за кредитним договором в межах відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АТЛ" за договором поруки.

Суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача - 1, як на підставу відмови у позові посилання на вищевказаний лист - вимогу (претензію) № 11-2141/П від 25.06.2010 року, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором ПАТ ,,Астра Банк" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ ,,АТЛ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ ,,Трейд Лайн ЛТД" про стягнення 7 000 000 грн. заборгованості за кредитним договором № ЮЛ-260808-001КЛ від 26.08.2008р., як з поручителя. Рішенням господарського суду м. Києва від 02.04.2013р. у справі № 910/4224/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. у справі № 910/4224/13, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2013р. зазначене рішення скасовано, прийняте нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому, зазначеною постановою було встановлено, що порука відповідача є такою, що припинилась на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, оскільки претензія від 25.06.2010р. про дострокове погашення заборгованості банком направлена не позичальнику, а позивачу (поручителю) і стосується заборгованості, яка виникла внаслідок прострочення сплати позичальником чергових платежів згідно графіку погашення, а тому, враховуючи наведені вище обставини, умови кредитного договору та договору поруки, така претензія не може вважатися вимогою в розумінні статті 559 Цивільного кодексу України, оскільки заявлена кредитором до дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. у справі 910/4224/13 відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України є преюдиційною для даної справи в частині встановленого нею факту щодо настання строку виконання основного зобов'язання, від якого слід відраховувати шестимісячний строк припинення поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, і цей факт не повинен доводитись знову, у зв'язку з чим посилання апелянта на те, що зобов'язання поручителя, що виникають з умов договору поруки, досі не припинені є безпідставними.

В постановах Верховного Суду України від 18.07.2012 № 6-78цс12 та від 21.05.2012 № 6-48цс11 щодо висновків про застосування судом статей 251, 252 та ч. 4 ст. 559 ЦК України зазначено, що якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що, оскільки строк виконання зобов'язання відповідно до умов кредитного договору було встановлено не пізніше 31.08.2011р., а лист - вимогу № 51/5-322 відповідач - 1 надіслав позивачу 25.01.2013р., тобто за межами встановленого законодавством шестимісячного строку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що порука за договором поруки № ЮЛ-260808-001КЛ/П від 02.06.2010р. є припиненою з 01.03.2012р., тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник, зокрема, зазначає про те, що судом першої інстанції допущено ряд порушень норм процесуального права, а саме, в справі відсутні процесуальні документи, в яких було б відображено, що клопотання відповідача 1 про фіксацію судового процесу задоволено.

Дане твердження скаржника не є обґрунтованим, тому відхиляється судом, оскільки після отримання зазначеного клопотання відповідача 1 судом першої інстанції здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів в порядку ст. 81-1 ГПК України, про що свідчать протоколи судового засідання, наявні в матеріалах справи. При цьому, складання окремого процесуального документа про задоволення клопотання сторін щодо фіксації судового процесу нормами чинного ГПК України не передбачено.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції виніс рішення за відсутності відповідачів без повідомлення їх в установленому законом порядку про зміну позовних вимог, чим порушив норми процесуального права, в тому числі право відповідачів на повноцінний захист.

Колегія суддів у даному випадку не вбачає порушення закону з огляду на таке.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання поруки припиненою. В подальшому позивачем заявлялись клопотання про зміну предмету позову та було сформульовано позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки. Однак, 03.10.2013р. позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої повернувся до попередніх позовних вимог про визнання поруки припиненою.

Оскільки матеріали справи містять відзив відповідача 1 на первісну позовну заяву про визнання поруки припиненою, право відповідача подати заперечення на позов не порушено і враховано судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2013р. у справі № 910/4641/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2013р. у справі № 910/4641/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Астра Банк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз

Повний текст складено та підписано 18.12.2013р.