УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0604/2-3829/12 Головуючий у 1-й інст. Коломієць О.С.

Категорія 34 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Якухно О.М.,

суддів: Жигановської О.С.

Зарицької Г.В.

при секретарі судового

засідання Крижанівській М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 19 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом. Просила стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 3309 грн. та моральну шкоду в сумі 3000 грн.. При цьому посилалася на те, що між нею та відповідачем існують напружені відносини. У липні 2012 року за ініціативою відповідача був зрізаний її паркан та складений на подвір'ї, чим їй заподіяна матеріальна шкода. Вона зазнала душевних страждань у зв'язку із пошкодженням майна і оцінює її в сумі 3000 грн..

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 19 лютого 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 3309 грн., моральну шкоду в сумі 500 грн. та судові витрати в сумі 321,9 грн.. В задоволенні решти вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 порушує питання про скасування зазначеного рішення з ухваленням нового - про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зокрема вважає, що позивач побудувала паркан на землях спільного користування без належного дозволу, чим обмежила її у праві користування спільною земельною ділянкою, а тому протиправність в її діях відсутня. Вона є інвалідом 1 групи і суд безпідставно стягнув з неї судовий збір.

В судовому засіданні апелянт підтримала апеляційну скаргу та не заперечує факту демонтування паркану, однак вважає незаконним його встановлення на землях спільного користування.

Позивач та її представник заперечують у задоволенні скарги і пояснили, що зрізаний паркан непридатний до використання і вона була змушена придбати та встановити інший, більш міцний, щоб відповідач не мала змоги його зрізати. Решти пошкодженого паркану знаходилися на земельній ділянці спільного користування і їх місцезнаходження на даний час їй не відомо.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 липня 2012 року на прохання відповідача ОСОБА_4 невідомими особами був зрізаний металевий паркан, який встановлений ОСОБА_3 за її кошти. Вартість металевого паркану та робіт по його влаштуванню оцінено у сумі 3309 грн. Вказані обставини підтверджені показаннями свідків, Державним актом на право приватної власності на землю (а.с.8), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 5.10.2012 року та матеріалами перевірки заяви ОСОБА_5 (а.с.1 відмовного матеріалу Богунського РВ УМВС України в Житомирській області, зареєстрованого 29.07.2012 року за №10598), накладною (а.с. 11), відповідями виконкому Житомирської міської ради (а.с.21-24).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача в частині розміру завданих їй збитків.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо неправомірності дій відповідача і заподіяння позивачу матеріальної шкоди на суму 3309 грн..

Доводи відповідача про незаконне встановлення паркану на землях спільного користування, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 31.07.2013 року, який не був предметом розгляду в суді першої інстанції (а.с.68-70), не спростовують висновків суду про незаконність дій відповідача по заподіянню шкоди ОСОБА_3 і не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

З питанням знесення вказаної огорожі ОСОБА_4 до суду не зверталася, а діяла на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна (ч.2 ст.23 ЦК України).

Суд також вірно зазначив, що винними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки остання зазнала душевних страждань внаслідок пошкодження речі, що має певну вартість і призвело до додаткових матеріальних витрат та часу на відновлення попереднього стану, що в свою чергу тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків. Підстави для зменшення розміру моральної шкоди відсутні.

Не підлягає скасуванню і рішення суду щодо розподілу судових витрат.

Так, відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального Кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідач є інвалідом 1-ї групи (а.с.76) і відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання заяв, скарг до суду, який включається до складу судових витрат (ст.1 цього Закону) і зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (ч.1 ст.9 цього Закону), однак не звільнена від оплати понесених судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Після сплати до бюджету України, судовий збір відноситься до судових витрат, понесених позивачем, і їх розподіл проводиться на підставі ст.88 ЦПК України, а тому вони підлягають присудженню з другої сторони у разі задоволення позову, що і вирішено судом.

Суд повно, всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи, правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та зібраним у справі доказам дав належну оцінку. Будь-яких процесуальних порушень чи порушень норм матеріального права, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційний суд не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: