У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого, судді |
Редьки А.І., |
|
суддів |
Кривенди О.В., Кияшка А.Я., |
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.
Вироком Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 5 липня 2005 року засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше cудимого:
- 5 вересня 1991 року за ст.ст. 17,81 ч.3; 81 ч.3; 17,140 ч.3;
140 ч.3; 141 ч.3; 142 ч.3; 42 КК України на сім років позбавлення
волі з конфіскацією майна;
- 27 червня 2000 року за ст.ст. 206 ч.1, 206 ч.2, 42 КК України
на два роки шість місяців позбавлення волі, згідно з постановою
Микитівського районного суду м. Горлівки, Донецької області
від 15 листопада 2001 року відповідно до п.1 розділу 2
прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 року
вважається засудженим за ч.1 ст. 296 КК України 2001 року
на три роки обмеження волі,
- за ч.2 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі
з конфіскацією майна;
- за 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання ОСОБА_1 - дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого:
- 27 червня 1997 року за ч.1 ст. 142 КК України
на чотири роки позбавлення волі;
- 2 березня 1998 року за ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 42 КК України
на чотири роки шість місяців позбавлення волі,
- за ч.2 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі
з конфіскацією майна;
- за 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання ОСОБА_2 - дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Донецької обласної травматологічної лікарні по 534, 60 гривень з кожного на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3
Ухвалою апеляційного суду Донецької області вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині призначеного покарання змінено. Засудженим призначено покарання за ч.2 ст. 187 КК України - сім років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст. 186 КК України - чотири роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання - сім років позбавлення волі кожному з конфіскацією всього майна, яке є власністю засуджених.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 10 жовтня 2002 року приблизно о 18-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, у помешканні ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, вчинили розбій щодо потерпілого ОСОБА_3 та відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_5
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати судові рішення щодо нього і направити справу на новий судовий розгляд.
Судові рішення щодо ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржено і касаційне подання на них не внесено.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив скасувати ухвалу апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України. У ній мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані і жоден із них не повинен залишатися без відповіді.
Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційному порядку не дотримався усіх вимог і положень закону.
Так, у своїй апеляції на вирок місцевого суду та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 посилався на однобічність і неповноту судового слідства, оскільки, на його думку, суд безпідставно не допитав потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і не дослідив обставин, зазначених в ухвалі апеляційного суду Донецької області від 1 лютого 2005 року, який повертав справу на новий судовий розгляд.
Крім того, ОСОБА_1 зазначав про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, оскільки суд не взяв до уваги показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, який, на думку засудженого, підтвердив його невинуватість у вчиненні злочину та не дав оцінки показанням потерпілого ОСОБА_3 на досудовому слідстві про те, що після побиття у нього ніхто майно не забирав. Також ОСОБА_1 вказував на невідповідність показань свідка ОСОБА_6, викладених у вироку, показанням цього свідка, зазначеним у протоколі судового засідання.
ОСОБА_1 у своїй апеляції на вирок місцевого суду твердив, що заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження, оскільки той його обманув, а суд невірно кваліфікував ці дії за ч.2 ст. 187 КК України.
Засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляції на вирок місцевого суду зазначав, що суд безпідставно не допитав потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5, не дав у вироку оцінки показанням свідка ОСОБА_4, а показання свідка ОСОБА_6, викладені у вироку, суперечать показанням цього свідка, зазначеним у протоколі судового засідання.
Проте, як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, на жоден з наведених доводів апеляцій суд апеляційної інстанції відповіді не дав.
За таких обставин ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не можна вважати обґрунтованою та законною, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Перевіряючи законність судових рішень щодо засудженого ОСОБА_2, від якого касаційної скарги не надійшло, колегія суддів вважає, що є підстави для скасування в порядку ст. 395 КПК України ухвали апеляційного суду і щодо цього засудженого, оскільки на доводи його апеляції на вирок місцевого суду в ухвалі суду апеляційної інстанції відповіді також не дано.
Під час нового апеляційного розгляду необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій та постановити рішення з дотриманням усіх вимог закону.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_2 - скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
С у д д і:
Редька А.І. Кривенда О.В. Кияшко А.Я.