ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 грудня 2006 р.

№ 13/244-04

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Панової І.Ю.,

Яценко О.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної виконавчої служби у Первомайському районі Харківської області

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 05 липня 2006 року

у справі

№ 13/244-04 господарського суду Харківської області

за позовом

Первомайського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області

до	Первомайського виробничого управління житлово-комунального господарства

про	стягнення 796 026,56 грн.,

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

          У липні 2004 року Первомайський міжрайонний  прокурор звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області до Первомайського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 796026,56 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 січня 2005 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Первомайського ВУЖКГ  заборгованість по страховим внескам Пенсійного фонду на загальну суму 611 242,89 грн., державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

На виконання рішення 25.01.2005 р. були видані відповідні накази.

27.04.2006 р. ДВС у Первомайському районі Харківської області звернулася до суду із заявою про розстрочку виконання рішення рівними частинами на 70 років.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 травня 2006 року (суддя Водолажська Н.С.) в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 липня 2006 року (колегія суддів у складі: Афанасьєв В.В. –головуючий, Бухан А.І., Шевель О.В.) ухвала господарського суду залишена без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ДВС не надано доказів на підтвердження відсутності грошових коштів на всіх банківських рахунках Первомайського ВУЖКГ, не підтверджено відсутність у боржника майна.

У касаційній скарзі  ДВС у Первомайському районі Харківської області просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області та постанову Харківського апеляційного господарського суду з підстав неповного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, та прийняти  нове рішення про задоволення заяви ДВС.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування норм процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга   не підлягає задоволенню.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора, чи його заступника, або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий  документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити  або розстрочити  виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок виконання.

Таким чином, вирішуючи питання про надання господарським судом відстрочки чи розстрочки виконання рішення, зміну способу чи порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність  інфляційних процесів  в економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, господарський суд повинен врахувати  можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання.

Колегія суддів зазначає, що  відмовляючи в задоволенні заяви ДВС про розстрочку виконання рішення,  господарський суд повно і об’єктивно дослідив обставини справи, правильно встановив і виходив з того, що ДВС не надано доказів того, що  кошти на всіх банківських рахунках Первомайського виробничого управління житлово-комунального господарства відсутні, а також не підтвердила відсутність у нього майна, на яке могло б бути звернене стягнення боргів.

Крім того,  ні ДВС у Первомайському районі Харківської області, ні сторонами у справі не вмотивовано доцільність затвердження узгодженого між ним  графіку розстрочки боргу відповідача на 70 років –до 2063 року.

Разом з тим, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Оскільки у заяві ДВС про надання розстрочки виконання рішення суду  не  вказано  наявності обставин виняткового характеру, які б давали можливість суду задовольнити клопотання про виконання рішення суду протягом  70 років –до 2063 року, а тому суди дійшли  законного та обґрунтованого висновку про відмову у її задоволенні, зазначивши при цьому про можливість її задоволення у разі наявності обставин, які дійсно підтверджують складність або неможливість виконання прийнятого по справі судового рішення у встановлені законодавством строки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом  фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки  суду відповідають цим обставинам і їм  надана  правильна юридична  оцінка з правильним  застосуванням  норм  матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                         ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 липня 2006 року у справі № 13/244-04 залишити без змін.

Головуючий -                                                              М.І. Хандурін                                                                                                

Судді                                                                            І.Ю.Панова

                                                                                    О.В. Яценко