АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №22ц-2048-2006р.                                                         Головуючий по 1 інстанції

Категорія право власності                                                                             - Пироженко С.А,

Доповідач       в       апеляційній інстанції

- Бородійчук В.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04"'      грудня       2006   р.    Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                           Кісіля М.О.

суддів                                      Бородійчука В.Г., Трюхана Г.М.

при секретарі                          Наконечній М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 04 вересня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора, про визнання договору-дарування квартири недійсним, визнання права власності та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні спірною квартирою. Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_2., колегія суддів.-

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору-дарування квартири недійсним, визнання права власності та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що сторони з 01.07.1999р. проживали однією сім'єю в АДРЕСА_1. Позивач мав в приватній власності квартиру АДРЕСА_2. Весною 2002р. відповідачка запропонувала продати квартиру позивача та переїхати на постійне місце проживання в м.Черкаси, на що позивач погодився, з метою узаконення шлюбних відносин, була продана квартира та сторони переїхали проживати в м.Черкаси.

04 липня 2003р., позивач придбав АДРЕСА_3, в якій сторони стали проживати та вести спільне господарство, відповідачка переконувала в тому, що офіційно одружаться та повінчаються в церкві. Між сторонами склалися фактичні шлюбні відносини, тобто відповідач своєю поведінкою підтверджувала свої обіцянки.

В результаті належної поведінки та довірливості позивача до відповідача останній 02 грудня 2003р. подарував спірну квартиру відповідачу.

З початку березня 2005р., відповідачка почала вчиняти сварки, скандали, домашнім господарством перестала займатись, а з грудня 2005р. почала вигонити з спірної квартири, та свої обіцянки, почала не виконувати.

За таких обставин, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

ОСОБА_2. звернулась до суду з зустрічним позовом про вселення в спірну квартиру та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні житловим приміщенням.

Просила вселити в спірну квартиру та зобов'язати ОСОБА_1. не чинити перешкод в користуванні житловим приміщенням.

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 04.09.2006р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_2. задоволено. Вселено ОСОБА_2. в АДРЕСА_3 та зобов'язано ОСОБА_1. не чинити перешкоди в користуванні квартирою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати дане судове рішення і постановити нове судове рішення, яким задовільнити його позовні вимоги, а в зустрічному позові відмовити.

Перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Судом встановлено, що 2 грудня 2002р. державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотконтори було посвідчено договір дарування згідно якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 трикімнатну квартиру АДРЕСА_3.

В пункті 6,12 даного договору зазначено, що даний договір укладається не про людське око, не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам сторін, а також те що договір дарування здійснюється без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального.

Після заключения договору дарування ОСОБА_2. 6.01.2004р. провела реєстрацію права власності відповідно до витягу Черкаського ООБТІ.

Таким чином сторони по договору дарування виконали всі вимоги передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 229,230 ЦК України передбачено, що якщо особи, які вчинили правочин посилалася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визначений судом недійсним.

Відповідно до договору дарування позивач подарував свою квартиру без будь-яких зобов'язань обдарованого перед дарителем.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Судове рішення грунтується на наявних по справі доказах і відповідає вимогам діючого законодавства.

Доводи апелянта не є суттєвими і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Соснівського районного суду від 4 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно але може бути оскаржена до Верховного Суду України в 2-х місячний строк з моменту проголошення.