ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

21 грудня 2006 р.

№ 42/335

                                         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Козир Т.П.,

суддів:

Кота О.В.,

Владимиренко С.В.,

розглянув касаційну скаргу

Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м. Києві ради

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 р.

та рішення

господарського суду м. Києва від 07.07.2006 р.

у справі

№42/335

за позовом

Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до	Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м. Києві ради

про	стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 121 747 грн. 63 коп.,

за участю представників:

-          позивача: Дуброва Н.О., дов. №Д07/707 від 31.01.2006р.;

       Цурка Н.О., дов. №Д07/708 від 31.01.2006р.,

-          відповідача: Семко В.Г., дов. №880-вих/юр від 26.12.2006р.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року позивач –АЕК "Київенерго" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м. Києві ради про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.

У позовній заяві позивач вказував, що між ним та відповідачем 01.11.2004р. був укладений договір №9357060 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати поставленої теплової енергії в період з 01.11.2004р. по 01.04.2006р. позивач просив стягнути з відповідача 111725,66грн. основного боргу, 7696,22грн. інфляційної складової, 2325,75грн. –3% річних, всього 121747,63грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.07.2006р. у справі №42/335 (суддя Паламар П.І.) позов задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м. Києві ради на користь АЕК "Київенерго" 111725,66грн. боргу, 7696,22грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2325,75грн. –три проценти річних з простроченої суми, 1217,48грн. витрат по сплаті державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване невиконанням на час подання позову відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленої за договором теплової енергії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2006р. (колегія суддів у складі: Корсак В.А –головуючий, Коршун Н.М., Авдеєв П.В.) рішення господарського суду м. Києва від 07.07.2006 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м. Києві ради просить скасувати  постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 р. та рішення господарського суду м. Києва від 07.07.2006р. та прийняти нове рішення про відмову АЕК "Київенерго" в позові, з підстав  порушення судами норм матеріального та процесуального законодавства, зокрема ст. ст. 509, 625 ЦК України, п.1 ст. 83 ГПК України.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення та постанова до скасування - з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Задовольняючи вимоги позивача суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що 01.11.2004 р. між сторонами був укладений договір №9357060 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач зобов’язався постачати теплову енергію до належного відповідачу будинку по вул. О. Теліги, 45-а, у м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 1011,9 Гкал/рік, а відповідач зобов’язувався забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями.

Відповідачем було порушено зобов’язання  по оплаті теплової енергії за спірним договором за період з 01.11.2004р. по 01.04.2006р.

Проте, погодитись з такими висновками судів в повній мірі не можна, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору і можуть вплинути на результати розгляду спору.

Так, відповідно до п.2.2.2 договору №9357060 від 01.11.2004р. постачальник зобов’язується щомісячно оформляти для споживача, зокрема: платіжну вимогу –доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою.

Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалось виконання сторонами зазначеного пункту договору.

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач –Комунальне підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м. Києві ради вказував на те, що заборгованість, яка утворилась за договором №9357060 від 01.11.2004р. складається з заборгованості мешканців будинку, а за договором він, відповідач, лише забезпечує надходження платежів від населення на транзитний рахунок (ГІОЦ) КМДА і не має відповідати за заборгованість мешканців.

Однак, судами першої та апеляційної інстанцій не були з’ясовані вказані обставини та не надана ним належна оцінка.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції не перевірив, та не навів у постанові належних мотивів, з яких він виходив відхиляючи доводи відповідача щодо підписання договору неуповноваженою особою.

Судами попередніх інстанцій не перевірені пояснення відповідача і стосовно нарахування різниці в тарифах.

Враховуючи, що встановлення наведених вище обставин входить до предмету доказування в даному спорі, оскільки від цього залежать права та обов'язки сторін у спорі, а в рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду відсутні належні висновки, що свідчать про те, що вищезгадані обставини не були предметом дослідження, то судовими інстанціями порушена вимога ст. 43 ГПК України, щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними  обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини справи, перевірити  ствердження та заперечення сторін та постановити законне й обґрунтоване рішення, що відповідає вимогам закону.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м. Києві ради задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2006р. та рішення господарського суду м. Києва від 07.07.2006р. у справі №42/335 скасувати.

Справу №42/335 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суддів.

Головуючий

Т. Козир

Судді:

О. Кот

С. Владимиренко