Справа №343/1768/13-ц

Провадження №22-ц/779/3048/2013

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Пулик В.В.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Горейко М.Д.,

секретаря: Петріва Д.Б.,

з участю сторін: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 8 листопада 2013 року, -

встановила:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позов, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є повнолітнім, який потребує матеріальної допомоги, підтвердженням чого є те, що він хворіє на цукровий діабет, є інвалідом дитинства першої групи по зору по життєво(нічого не бачить), потребує стороннього догляду, його пенсія в розмірі 1700 грн. не дає можливості нормально харчуватись, оплачувати лікарські засоби, лікування тощо. Його батько - відповідач по справі ОСОБА_3 матеріальної допомоги на лікування не надав та не надає, лікування здійснюється за кошти матері. Зазначив, що відповідач має можливість надавати матеріальну дорогу, оскільки отримує пенсію, розмір якої становить 2480 грн., нещодавно придбав автомобіль, проте умисно ухиляється від надання такої допомоги в добровільному порядку. Посилаючись на наведене, статті 198, 200 Сімейного кодексу України, просив стягнути з відповідача на свою користь аліменти в розмірі 1/3 частки всіх видів доходів з моменту подачі заяви до суду до закінчення непрацездатності.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 8 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_2 аліменти в розмірі ? частки зі всіх доходів відповідача. Стягнення аліментів розпочато з 18 червня 2013 року та проводити щомісячно. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з відповідача на користь держави 229,40 грн. судового збору та на користь позивача 450 грн. за надання правової допомоги.

На зазначене рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Позивач ОСОБА_2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і вбачається із матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_3 є батьком позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.03.1983 року(а.с.2).

Згідно довідки МСЕК №0275812 від 23.11.2009 року(а.с.4), довідки, виданої Долинською центральною районною лікарнею №48/5 від 12.03.2013 року(а.с.39), довідки №5/8 від 05.11.2013 року, виданої адміністрацією Долинської ЦРЛ, встановлено, що позивач є інвалідом першої групи по зору, непрацездатним, потребує стороннього догляду, хворіє цукровим діабетом першого типу важкої форми (стадія декомпенсація), хронічною нирковою недостатністю другої стадії, ішемічною хворобою серця, артеріальною гіпертензією другої стадії, діабетичною артропатією, діабетичною полінейропатією, у зв'язку з чим потребує постійного лікування та матеріальної допомоги.

Згідно довідки управління пенсійного забезпечення м.Долина відповідач отримує пенсію в розмірі 2282 грн.(а.с.29), позивач отримує пенсію в розмірі 1877 грн.(а.с.31), мати позивача - 1324 грн.(а.с.29, 31, 30).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач, будучи інвалідом першої групи по зору є непрацездатним, потребує стороннього догляду, постійного лікування та матеріальної допомоги, а відповідач має можливість надавати позивачу таку допомогу.

Такий висновок суду є правильним, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Таким чином, аналіз змісту ст. 198 СК України дає підстави для висновку, що для виникнення обов'язку батька (матері) утримувати свою повнолітню дочку (сина) необхідні наявність трьох умов: дочка (син) є непрацездатними; дочка (син) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати дочку (сина).

При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина з одного з батьків суд повинен взяти до уваги можливість надання утримання й другим із батьків і врахувати стан здоров'я та матеріальне становище як дочки (сина), так і платника аліментів, інших дітей чи непрацездатних батьків, дружини, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ст. ст.182, 200 СК України).

Повно та всебічно встановивши обставини справи, правильно застосувавши норми матеріального права, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач є непрацездатним, потребує, в зв'язку з інвалідністю та хворобою, матеріальної допомоги, що підтверджується належними та допустимими доказами, а відповідач, отримуючи пенсію в більшому розмірі, ніж позивач, має можливість надавати матеріальну допомогу. При визначенні розміру аліментів не в розмірі 1/3 як просив позивач, а в розмірі ? частини від усіх доходів відповідача, судом враховано обставини, передбачені ст.182 Сімейного кодексу, зокрема стан здоров'я та матеріальне становище позивача, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів.

Суд правильно не взяв до уваги довідки, видані Вигодською міською лікарнею, в яких зазначено про те, що відповідач звертався за медичною допомогою, потребує медикаментозного лікування, так як ці обставини не є підставою для звільнення від сплати аліментів, а тільки впливають на визначення їхнього розміру.

Доводи апелянта про те, що, ухвалюючи рішення суд не взяв до уваги тієї обставини, що він хворіє і потребує медикаментозного лікування, не дають підстави для висновку про неможливість надання матеріальної допомоги апелянтом, який отримує більші доходи ніж позивач, при цьому апелянтом не надано будь-яких доказів на підтвердження вартості такого лікування, та пов'язаних з цим можливих значних витрат, що не дало б можливості надавати матеріальну допомогу позивачу.

Посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги хвороби його матері та надання їй, в зв'язку з цим, матеріальної допомоги є безпідставними, оскільки судом правильно встановлено, що матір відповідача проживає у своєму господарстві окремо від відповідача та отримує пенсію, що, на думку колегії, є достатнім для забезпечення її нормальної життєдіяльності. При цьому судом зроблено помилку в зазначенні розміру пенсії матері відповідача: суд вказав 1324 грн., тоді як згідно довідки управління Пенсійного фонду України(а.с.28) її розмір становить 1126 грн. Однак, дана обставина є несуттєвою та не впливає на правильність висновків суду.

Апелянт також зазначав, що суд не врахував можливості матері позивача надавати матеріальну допомогу синові, якого вона теж зобов'язана утримувати. Таке твердження ОСОБА_3 є також безпідставним, так як з матеріалів справи вбачається, що матір позивача надавала та надає таку допомогу синові, в той час як відповідач, маючи можливість, ухиляється від виконання свого обов'язку.

Посилання ОСОБА_3 на те, що позивачем не доведено, що йому не вистачає пенсії для покриття витрат, пов'язаних з інвалідністю та захворюванням, спростовується довідкою адміністрації Долинської ЦРЛ (а.с.46), в якій наведено перелік ліків, необхідних позивачу для постійного лікування, та квитанціями про придбання ліків(а.с.47-53), із яких вбачається, що постійне лікування та придбання ліків, вимагає значних коштів, на що пенсії позивача, з урахуванням забезпечення інших його життєвонеобхідних потреб(харчування, одяг тощо), не вистачає.

Посилання апелянта на те, що судом неправильно застосовано ст.182 та 191 Сімейного кодексу України, які регулюють порядок стягнення аліментів на дитину, є також безпідставним, оскільки згідно статей 200, 201 цього Кодексу вищезазначені статті підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами.

За таких обставин наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 8 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І. Шалаута

Я.Ю.Ковалюк

М.Д.Горейко